|
|
Главная страница -> Технология утилизации
Програма. Вывоз мусора. Переработка мусора. Вывоз отходов.Дмитрий Войнов В регионе крепнет фундамент для прихода частных компаний в сферу ЖКХ. Вслед за передачей жилищного фонда в частное управление власти ждут прихода инвесторов в коммунальную сферу. Однако принцип концессионного соглашения, по которому государство оставляет за собой право собственности на объект, может не сработать в пользу инвестора. Сливки оказались горькими Во всех развитых странах сфера ЖКХ является прибыльным бизнесом, причем риски в нем минимальны, а доходы весьма высоки. И в жилищной, и в коммунальной сферах работают частные инвесторы. В нашем регионе опыт инвестирования в управление жилищными объектами есть, но, по мнению многих экспертов, не совсем удачный. После объявления реформы ЖКХ, которая была запущена в конце 2005 года, управление жилищными объектами должно было быть передано в частные компании. Однако стало ясно, что инвесторы в эту сферу не спешат из-за крайне низкой рентабельности, а большинство жителей многоквартирных домов так и не определились со способом управления своим домом. Не совсем позитивные результаты объяснимы. Во-первых, новое законодательство быстро обнаружило существенные недоработки, во-вторых, большинство домов находятся в аварийном состоянии и требуют значительных финансовых вложений в ремонт, а размер тарифов не покрывает эти затраты. Как следствие, у нас, в отличие от западных соседей, этот бизнес пока не приносит высоких прибылей и рассматривается как высокорискованный. Другая составляющая жилищно-коммунальной реформы — привлечение на основе концессионного соглашения инвестиций в коммунальную сферу, которая пока целиком обслуживается муниципалитетом. Из-за недостатка финансирования объекты этой сферы сильно изношены, местами замена сетей не производилась в течение 100 лет. Сейчас управление коммунальной сферой ведется неэффективно. МУПы не заинтересованы в развитии инноваций, для них экономия ресурсов в этом году оборачивается снижением финансирования в следующем. Выходом стало появление летом 2005 года закона о концессионных соглашениях, по которому государство планирует передать объекты коммунальной инфраструктуры в эксплуатацию частному лицу, оставаясь при этом их собственником. Концессия — это передача в долгосрочную аренду имущества от правообладателя инвестору, который получает прибыль, с целью повысить качество предоставляемых услуг. Со стороны инвестора предусмотрено не только управление объектом, но и инвестирование в его модернизацию. Согласно законодательству, выбор концессионера будет осуществляться на конкурсной основе по аукционному принципу «кто больше» — это касается и объема инвестиций, и платы за концессию. Со стороны властей цифра, определяющая порог вхождения в коммунальную сферу, пока не названа, однако ясно, что она будет достаточно высока. Чиновники уже посчитали, что минимальный объем инвестиций в коммунальную сферу равен примерно 4,7 млрд рублей. Пока муниципалитеты проводят инвентаризацию и диагностику объектов, которые в будущем будут переданы на концессию. «Прежде чем что-либо сдавать в концессию, необходимо оценить состояние предприятий, выяснить, сколько средств необходимо освоить, чтобы решить все проблемы в кратчайший срок», — говорит Леонид Примак, руководитель комитета ЖКХ регионального министерства ЖКХ и строительства. Изначально планировалось оценить МУП «Чистота», потом взоры чиновников обратились к МУП «Калининград-Теплосеть». Предложение по нему уже формируется. Потери по причине износа теплосетей составляют 40 50 %, в то время как норма рентабельности не превышает 7 8 %. В соседнем Вильнюсе уже работает крупная французская компания Dalkia Internacional, которая взяла на концессию теплосети и за четыре года вложила в них сумму, эквивалентную 2,1 млрд. рублей. В течение последующих 11 лет инвесторы должны вложить вдвое больше. Власти Вильнюса готовились к этому процессу в течение пяти лет. «Нами был всесторонне изучен и учтен опыт наиболее успешно проведенных концессионных тендеров, имеющийся в мировой практике, включая и опыт проведения первого российского концессионного конкурса — открытого конкурса на право заключения концессионного соглашения в отношении автомобильной дороги Западный скоростной диаметр в Санкт-Петербурге», — рассказывает Леонид Примак. К слову, опыт передачи в концессию этого объекта в Санкт-Петербурге не был удачным. Передача на концессию «Водоканала» возможна только в отдаленной перспективе. Сейчас, по условиям действующего кредитного договора ЕБРР, муниципалитет не может поменять форму собственности этого предприятия. Концессионные парадоксы Разработчики из московского «Института экономики города», которые готовили документы, определяющие условия и критерии конкурса, рассчитывают, что осенью 2009 года концессионер уже сможет приступить к управлению калининградскими теплосетями. Механизм позволит осуществить замену более 30 километров ветхих теплотрасс, закрыть примерно 90 старых угольных котельных. В обязательства концессионера также входит строительство нескольких современных теплоисточников. Будут созданы новые тепловые мощности с расчетом на двукратное увеличение числа потребителей тепла в Калининграде. Особое внимание будет уделяться энергосбережению по европейским стандартам. «Основными параметрами конкурса являются отмена летних перерывов в снабжении населения горячей водой, снижение относительного расхода топлива, сдерживание тарифов. Фирма, предложившая более короткие сроки достижения этих показателей, окажется в выигрыше», — пояснил Леонид Примак. По его словам, предварительно получены предложения от иностранных, в первую очередь немецких компаний, которые смогут участвовать в конкурсе наряду с российскими инвесторами. При этом конкурентные преимущества первых очевидны. У нас почти нет компаний, имеющих опыт работы с концессиями, а критерии конкурса практически закрывают дорогу в этот бизнес российским инвесторам. Процесс отбора концессионера отрегулирован с особой тщательностью, включая порядок подачи документов, этапы конкурсного отбора, их предельные сроки и т.д. Чтобы заявить о себе на конкурсе, компаниям придется предоставить массу документов, стоимость которых может составить до 30 % от стоимости проекта. При этом никакой гарантии, что компания выиграет конкурс, нет. Кроме этого, настораживает не только высокая стоимость капитального строительства и долгий срок окупаемости инвестиционных проектов, но и риски потери инвестиций от непрогнозируемой политики местных властей, а также нестабильность тарифной политики. «Окупаемость большинства объектов коммунальной инфраструктуры — 15 20 лет, а значит, и условия концессии не должны меняться столько же, — комментирует Георгий Дыханов, руководитель консалтинговой компании «Бизнес-эксперт». — При этом срок окупаемости может изменяться в зависимости от тарифной политики. Жесткость тарифной политики — второе важнейшее условие концессии». По сути, при передаче объекта на концессию государство никак не гарантирует защиту финансовых вложений инвесторов. Концессионер не может получить в лице муниципалитета долгосрочного соинвестора, ведь бюджеты в стране утверждаются ежегодно, а концессионный договор заключается на 15 20 лет. Заложить же сам объект концессии запрещено условиями договора. «Инвестор должен знать соотношение доходности и рисков. Чем выше риск, тем больше должна быть доходность. Также нужно понимать, что, подписывая концессионное соглашение, концессионер не только получает возможность получать прибыль, но и берет на себя определенные обязательства», — говорит Максим Данилевский, директор «Калинин- градского института прямых инвестиций».
Загальна частина Пропозиції Проблема. Однією з найважливіших складових національної безпеки є енергетична безпека. Ії рівень визначається потенціалом паливно-енергетичного комплексу, який має забезпечувати країну енергоресурсами. Україна щорічно використовує близько 75 млрд. м3 природного газу, проте ця потреба задовольняється за рахунок ресурсів, видобутих на своїй територій лише на 24-27 %. Таким чином, критична залежність вітчизняного ПЕК від постачання енергоносіїв з однієї країни – Росії створює загрозу монопольного диктату цін на енергоносії та умов їх постачання з боку РФ. Мета програми. Підвищення рівня енергетичної безпеки України, зменшення залежності економіки країни від імпорту вуглеводневих палив шляхом залучення до паливно-енергетичного балансу країни альтернативного виду палива – синтетичного газу. Шляхи і способи розв’язання проблеми. Реалізація програми здійснюється за рахунок впровадження установок, у яких отриманий з біомаси синтетичний газ буде змішуватися з природним газом, що дозволить отримати і використати цей сумішевий газ. Енергетичний потенціал біомаси в Україні складає понад 23 млн. т. у.п. на рік, у тому числі: рослинна сільськогосподарська біомаса – 9,8; відходи деревини - 1,6; біогаз – 2,1; торф - 0,6 тощо. Завдання і заходи. Завдання програми – досягти у 2010 році виробництва синтетичного газу в Україні в обсязі 12 млрд. м3 введенням в експлуатацію мережі установок газифікації загальною потужністю бизько 2500 МВт. Основні заходи: створення нормативно-правової бази використання сумішевих газів з урахуванням вимог законодавства ЄС; налагодження випуску обладнання для газифікації місцевих видів палива, таких як: буре вугілля, торф, відходи сільськогосподарського виробництва, лісової та гірничо-видобувної промисловості, тверді побутові відходи; впровадження енергоефективного енергетичного обладнання, яке працює на синтетичному газі; будівництво у газотранспортній системі України установок газифікації місцевих видів палива (мал. 1). Очікувані результати, ефективність програми. Застосування технології виробництва сумішевого газу дозволяє отримати економію коштів при сьогоднішніх цінах на газ (приблизно 1050 грн./1000 м3) у розмірі 110 грн./1000 м3, а при зростанні ціни, наприклад до 1500 грн./1000 м3 економія буде складати біля 500 грн./1000 м3. Реалізація програми дозволить досягнути: заміщення природного газу в обсязі 8 млрд. м3; скорочення витрат валютних ресурсів в обсягах від 880 до 4000 млн. грн. (при орієнтовних цінах на природний газ (1050 – 1500 грн./тис. м3). зменшення залежності національної економіки від імпорту природного газу та нафтопродуктів; підвищення рівня зайнятості населення; Обсяги та джерела фінансування. Загальний обсяг витрат на впровадження мережі установок газифікації загальною потужністю 2500 МВт становить близько 800 млн. гривень. Для створення мережі установок газифікації залучаються кошти державного бюджету, інвестиційні кошти, кошти вітчизняних та іноземних інвесторів. Пропонується Кабінету Міністрів України розглянути питання про внесення до проекту Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік” бюджетної програми пільгового кредитування проектів виробництва синтетичного газу загальним обсягом фінансування 800 млн. гривень. Державний замовник програми – НАЕР. ПРОГРАМА «ВПРОВАДЖЕННЯ КОГЕНЕРАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ» Проблема. Сучасний стан генеруючих джерел тепло- та електроенергії України слід розглядати як критичний. На даний час більше 90 енергоблоків ТЕС (із 103) відпрацювали свій розрахунковий ресурс (100 тис. годин), а 63,8% енергоблоків перетнули визнану у світовій енергетичній практиці межу граничного ресурсу та межу фізичного зносу відповідно 170 тис. та 200 тис. годин і потребують модернізації чи заміни. У комунальній теплоенергетиці експлуатується близько 14 тис. котелень, на яких встановлено більше ніж 35 тис. водогрійних та парових котлів. Близько 40 % зазначеного обладнання морально та фізично зношене і мають ККД 60-70 %. Подальша експлуатація обладнання призводить до неефективного використання палива та збільшення його питомих витрат на виробництво електричної та теплової енергії. Мета програми. Зниження енергоємності ВВП України, проведення структурних перетворень у паливно-енергетичному комплексі, комунальній теплоенергетиці та підприємствах України. Шляхи і способи розв’язання проблеми. Реалізація програми здійснюється за рахунок впровадження когенераційних технологій, зокрема, парогазових, газотурбінних міні-ТЕЦ. Україна має значний когенераційний потенціал, який становить близько 16000 МВт, в тому числі: у промисловості – 8000 МВт; комунальній теплоенергетиці - 6000 МВт; газотранспортній системі – 2000 МВт. На сьогодні (1 етап) доцільною є реалізація когенераційних потужностей у обсязі 1000 МВт, з них 600 МВт – у комунальній теплоенергетиці та 400 МВт – у промисловості. Завдання і заходи. Впровадження когенераційних установок не вимагає величезних капіталовкладень. У порівнянні з витратами на будівництво нових КЕС 1000-1500 дол./кВте питома вартість 1 кВт установленої когенераційної потужності складає 300-800 дол./кВте. Підприємства України виробляють енергетичне обладнання, яке може бути встановлено на енергетичних об’єктах, зокрема, газотурбінні та газопоршневі двигуни, електрогенератори, теплообмінники, прилади і засоби керування та автоматики. Очікувані результати, ефективність програми. Впровадження когенераційних технологій дасть змогу: зменшити використання природного газу на 6-8 млрд. м3/рік; забезпечити надійність енергопостачання регіонів за рахунок покриття базових та пікових навантажень; зменшити собівартість виробленої електроенергії та знизити її технологічні витрати на передачу за рахунок наближення когенераційних джерел до споживача; знизити обсяги викидів парникових та шкідливих газів в навколишнє середовище на 12 % на рік, що еквівалентно близько 14,9 млн. т СО2. Обсяги та джерела фінансування. Орієнтований обсяг фінансування першого етапу 1000 МВт електрогенеруючих потужностей становить 2,5 млрд. грн. при терміні окупності - 3-4 роки. Державна бюджетна програма з цільового кредитування впровадження когенераційних технологій у промисловості та субвенції для бюджетної та житлово-комунальної сфери. Пропонується Кабінету Міністрів України розглянути питання про внесення до проекту Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік”: програми «Впровадження когенераційних технологій» загальним обсягом фінансування 1,0 млрд. гривень. бюджетної програми виділення субвенцій для бюджетної та житлово-комунальної сфери загальним обсягом фінансування 1,5 млрд. гривень. Державний замовник програми – НАЕР. ПРОГРАМА “МІСЦЕВІ ВИДИ ПАЛИВА (БІОМАСА)” Проблема. Україна імпортує близько 60 % енергоносіїв. За міжнародними критеріями такий рівень не вважається надмірним. Але проблема полягає к тому, що Україна отримує основні обсяги енергоносіїв з однієї країни – Росії. За цих умов залежність енергетики і економіки України в цілому, від імпортних поставок енергоносіїв є критично. Таким чином, використання альтернативних джерел енергії, в першу чергу місцевих видів палива (торф, деревина, солома, відходи рослинного походження сільського господарства і переробної промисловості) в паливно-енергетичних балансах регіонів є одним з можливих рішень щодо підвищення рівня енергетичної безпеки України. Мета програми. Зменшення залежності економіки України від імпорту енергоносіїв шляхом скорочення споживання традиційних видів палива, монопольного підвищення цін на енергоносії, зменшення обсягів поставок енергоносіїв внаслідок падіння їх видобутку. Шляхи і способи розв’язання проблеми. Реалізація програми здійснюється шляхом розвитку біотехнологій, реконструкції та переведення на спалювання місцевих видів палива існуючих котелень, які забезпечують теплом об’єкти житлово-комунального господарства, бюджетної та соціальної сфери сільських населених пунктів та невеликих міст. Енергетичний потенціал біомаси в Україні складає понад 23 млн. т у.п. на рік, у тому числі: енергетичні культури та відходи деревини – 6,7; солома зернових культур – 4,6; інші відходи сільськогосподарських культур – 5,2; рідкі палива (біодизель, етанол) – 2,2; торф – 0,6; інші – 4,0. Крім того, Україна володіє більш ніж 3,5 млрд. т балансових запасів бурого вугілля, значна частина якого може видобуватися відкритим способом. Завдання і заходи. удосконалення законодавства у сфері альтернативних джерел енергії в частині зацікавлення суб’єктів господарювання щодо впровадження технологій; збільшення в регіонах кількості котлів для спалювання соломи, деревини та інших місцевих видів палива; збільшення у фермерських господарствах кількості біогазових установок; впровадження у системах теплопостачання об’єктів житлово-комунального господарства, бюджетної та соціальної сфери сільських населених пунктів та невеликих міст установок газифікації вуглецевмісної сировини; будівництво міні-ТЕЦ, які працюють з використанням біогазу звалищ, дооснащення існуючих теплових електричних станцій обладнанням для спалювання відходів; Очікувані результати, ефективність програми. Україна налічує понад 50 тис. подібних об’єктів (школи, лікарні, інші бюджетні та соціальні заклади, які потребують оснащення діючого на сьогодні опалювального обладнання установками виробництва синтетичного газу). Переведення на місцеві види палива систем теплопостачання лише деяких обстежених об’єктів бюджетної сфери Львівської, Сумської та Чернігівської областей шляхом впровадження 225 установок газифікації вуглецевмісної сировини, дозволить замістити близько 45 млн. м3 природного газу. Загалом реалізація програми надасть можливість заміщувати близько 1,2 млрд. м3 природного газу щорічно. Обсяги та джерела фінансування. Загальний обсяг фінансування програми становить близько 5 млрд. грн., в тому числі першого етапу – 280 млн. грн. Державна бюджетна програма виділення субвенцій на розвиток біотехнологій, реконструкцію та переведення на спалювання місцевих видів палива існуючих котелень, які забезпечують теплом об’єкти житлово-комунального господарства, бюджетної соціальної сфери сільських населених пунктів та невеликих міст. Пропонується Кабінету Міністрів України розглянути питання щодо внесення до проекту Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік”: - бюджетної програми виділення субвенцій на розвиток біотехнологій, реконструкцію та переведення на спалювання місцевих видів палива існуючих котелень, які забезпечують теплом об’єкти житлово-комунального господарства, бюджетної соціальної сфери сільських населених пунктів та невеликих міст загальним обсягом фінансування програми – 5,0 млрд. грн., в тому числі першого етапу - 280 млн. грн. Державний замовник програми – НАЕР. Джерело: Вывоз мусора процессу и утилизация отходов Журнал опубликовал статью. Реформа жкх призвана учитывать интересы всех категорий граждан россии. Что такое и как это хорошо. Энергосбережение должно стать ключевым направлением развития экономики россии. Нак. Главная страница -> Технология утилизации Экологически чистая мебель: |
