|
|
Главная страница -> Технология утилизации
Стратегія та основні завдання. Вывоз мусора. Переработка мусора. Вывоз отходов.Квалифицированно подготовленный группой российских специалистов комплексный доклад Теплоснабжение Российской Федерации. Пути выхода из кризиса следует признать более чем актуальным и по собственному признанию авторов – даже запоздалым. Доклад представляет несомненный практический интерес. Основные аналитические оценки, выводы и предложения доклада имеют, в сущности, универсальное значение, поскольку централизация теплоснабжения и теплофикация являлись генеральным направлением энергетической политики бывшего СССР повсеместно на всех территориях страны. Дальний Восток России (свыше 36% территории страны) не является здесь каким-либо исключением, скорее регионом, где энергетический кризис открыто и с резонансом проявляет себя и, прежде всего, в секторе теплоснабжения (достаточно вспомнить Приморский край периода 1999-2000 гг.) Показательно, но никто точно не может назвать реальную структуру теплоснабжения на Дальнем Востоке. По примерным оценкам отпуск тепла от ТЭЦ и котельных общего пользования (включая источники мощностью менее 20 Гкал/ч) составил в 2000 г. около 90-91 млн. Гкал, из которых на долю ТЭЦ приходился 31%. Общие затраты первичных энергоресурсов на цели энергоснабжения составляют 39-40% валового энергопотребления региона. По выборочным обследованиям г. Хабаровска в расходах домашних хозяйств на конечное энергоснабжение оплата тепловой энергии (отопление плюс горячее водоснабжение) составляет 48-52%. Но, как справедливо отмечают авторы доклада, значение теплоснабжения обусловлено не столько затратными характеристиками, сколько совершенно неисключаемыми биологическими потребностями жизни людей и реальным отсутствием сколько-нибудь разумной альтернативы теплу в суровых природно-климатических условиях России и Дальнего Востока. Позитивная сторона национального доклада – комплексный подход к анализу сложных проблем, когда очевидные и повсеместные технические и технологические недостатки теплоснабжения рассматриваются в контексте поиска приемлемой организационной системы и структуры управления тепловым хозяйством. Причем наиболее тяжелым и запущенным объективно признается положение в малой муниципальной (коммунальной) теплоэнергетике. На Дальнем Востоке нет ничего оригинального в плане доминирующих характеристик технологического уровня муниципального теплового хозяйства: низкий уровень КПД особенно в угольных котельных (50% суммарного отпуска тепла по котельным региона), составляющий по выборочным обследованиям менее 50-60%; повсеместно высокая степень износа оборудования, магистральных и распределительных тепловых сетей; систематическое несоблюдение гидравлических режимов, технологических требований водоподготовки; повсеместно отсутствие и слабая оснащенность средствами механизации, приборами регулирования, контроля и измерения; высокий уровень потерь на транспорт теплоносителя, в среднем заявляемый в размере 30-32% (по факту, величина потерь выше). В настоящее время основные пути и решения в области тактической и стратегической технической политики в сфере теплоснабжения, необходимые для преодоления перечисленных выше проблем, общеизвестны. Доклад верно заключает - центральная проблема находится в потребности серьезной перестройки системы управления тепловым хозяйством страны и регионов последовательно по всей вертикали федерация – регион – муниципальное образование . Пока эта система сильно смахивает на сюжеты сказки А.П. Гайдара про Мальчиша-Кибальчиша: Нам бы день простоять, да ночь продержаться , и вряд ли она достойна определения система в управленческом смысле этого слова. Насколько нам удалось понять, стержневая идея доклада основана на централизации управления ТС и ТП в стране со стратегической ориентацией на приватизацию, коммерциализацию всей цепочки производство – транспорт – распределение – потребление тепла . Принципиально мы разделяем такой подход, особенно его стратегическую составляющую (по крайней мере, она отложена во времени). Однако, думается, авторы централизацию воспринимают слишком буквально, почти по-советски . Надо создать специальный госорган по теплоснабжению, желательно при президенте РФ, наделить его широкими полномочиями и многое оперативно решится . Хочу быть правильно понятым, но уже невозможно перекроить Конституцию РФ, Гражданский кодекс, Бюджетный кодекс и массу других законов и подзаконных актов, которые утвердили децентрализацию управления в экономике. И тем не менее централизация в оргструктуре теплоснабжения необходима, но в более тонком исполнении с учетом реалий рыночной экономики и административного устройства страны. Как раз ее отсутствие как начального условия реализации подпрограммы Реформирование и модернизация жилищно-коммунального комплекса Российской Федерации Федеральной целевой программы Жилище на 2002-2010 годы, утвержденной постановлением Правительства Российской Федерации от 17 ноября 2001 г., вообще ставит под сомнение эффективность федеральной подпрограммы, в том числе в секторе теплоснабжения. Согласно подпрограмме Правительство РФ берет на себя серьезные обязательства по обеспечению финансовой стабилизации жилищно-коммунального хозяйства посредством крупных трансфертов федерального бюджета на жилищные субсидии, утверждения единых принципов государственного тарифного регулирования на услуги ЖКХ, введения реальных договорных отношений между поставщиками и потребителями услуг ЖКХ. Внешне такие решения и обязательства привлекательны. Вместе с тем поощрение конкуренции, концессионных механизмов в управлении действующими, сравнительно небольшими предприятиями ЖКХ распыляет ограниченные ресурсы. Тогда как тепловое хозяйство весьма капиталоемко, требует концентрации средств, адекватной финансовой мощности энергопроизводящих и энергосервисных предприятий, чтобы претендовать на достаточные заемные средства. Нет возможности развернуто комментировать в этом контексте рекомендации авторов национального доклада и мероприятия федеральной целевой подпрограммы. Думается, имеет смысл наладить сквозную целевую (в этом смысле централизованную) систему преобразования ТС и ТП, которая в самых беглых чертах на первых этапах реформы обеспечивала бы совместные (федеральное, региональное, муниципальное) и скоординированные решения по: формированию на принципах связанных условий не обезличенного, а строго целевого фонда федеральных, тесно сопряженных с ними региональных трансфертов на жилищные субсидии, а также целевых бюджетных инвестиций на возвратной и безвозвратной основе; связанным обязательствам правительства, регионов, муниципалитетов по определению целей и технических решений теплоснабжения путем разработки перспективных схем развития систем теплового хозяйства городов и населенных пунктов субъекта Федерации; формированию на холдинговой основе крупных региональных теплоснабжающих компаний с высокой долей собственности муниципалитетов и субъектов Федерации, которые посредством лицензионных соглашений примут обязательства управляющих компаний по оперативному и стратегическому теплообеспечению населенных пунктов региона; организации товариществ собственников жилья, объективно необходимых для налаживания нормальных договорных отношений в теплоснабжении, посредством связывания предоставления жилищных субсидий собственникам жилья с учреждением товариществ и их членством в них.
Стратегія та основні завдання підвищення ефективності роботи житлово-комунального господарства України (проект) І. Передмова Стратегія та основні завдання підвищення ефективності роботи житлово-комунального господарства, визначені виходячи з Послання Президента України до Верховної Ради України Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011роки , Пріоритетних завдань Кабінету Міністрів України на 2002-2004 роки, Указу Президента України Про прискорення реформування житлово-комунального господарства , Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2002-2005 роки та на період до 2010 року, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.02 №139, проекту Положення про Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства. ІІ. Стратегічні цілі Забезпечення надійності функціонування підприємств галузі та її сталого розвитку для належного надання споживачам комунальних послуг відповідно до визначених нормативів і стандартів при дотриманні умов економічної обгрунтованості та соціальної справедливості потребує реалізацію наступних стратегічних цілей: 1) створення чітко визначеної законодавчо-інституційної бази у сфері житлово-комунального господарства, запровадження системи індикаторів визначення рівня ефективності її функціонування; 2) удосконалення системи управління галуззю всіх форм власності, розвиток та запровадження різних форм власності підприємств житлово-комунального господарства, впровадження ринкових відносин між суб'єктами господарювання у цій сфері; 3) забезпечення беззбиткового функціонування підприємств галузі при прозорій економічно обгрунтованій системі визначення рівня тарифів на комунальні послуги; 4) забезпечення адресного соціального захисту населення при проведені повномасштабної реформи галузі; 5) підвищення ефективності використання енергетичних та матеріальних ресурсів; 6) підвищення якості та збільшення обсягу послуг до рівня, визначеного Євросоюзом. ІІІ. Базові досягнення стратегічних цілей 1. Законодавчо-інституційна база 1.1. Розроблення за напрямами діяльності законодавчих актів та узгодження діючої нормативно-правової бази у сфері житлово-комунального господарства. 1.2. Законодавство має встановлювати інституційну базу житлово- комунального господарства з переліченими нижче характеристиками: · на державному рівні - центральні органи виконавчої влади здійснюють формування цінової політики, розроблення та впровадження регулятивної (нормативної) бази щодо встановлення тарифів на житлові та комунальні послуги, регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в сфері централізованого водопостачання та водовідведення, централізованого постачання теплової енергії відповідно до Закону України Про природні монополії , формування і поширення серед підприємств галузі нормативів та стандартів їх діяльності, контроль за ефективністю роботи комунального господарства в цілому. · на обласному рівні - обласні державні адміністрації погоджують тарифи на послуги, які надають підприємства некомунальної форми власності, та встановлюють тарифи для підприємств, що обслуговують кілька територіальних одиниць, здійснюють функції регулювання діяльності суб'єктів природних монополій делеговані їм в установленому порядку чинним законодавством. · на місцевому рівні - органи місцевого самоврядування, їх виконавчі комітети і комунальні підприємства відповідають за надання комунальних послуг (у тому числі визначення, виходячи з місцевим умов, оптимального рівня надання послуг), формування, перегляд та затвердження тарифів для підприємств усіх форм власності. Вони також можуть делегувати це право органам влади вищого рівня; · органи місцевого самоврядування обирають організаційно-правову форму комунальних підприємств. 1.3. Розроблення та запровадження системи індикаторів моніторингу стану житлово-комунального господарства та міського електротранспорту, ефективності роботи підприємств галузі, рівня і якості комунальних послуг, реалізації програми реформування житлово-комунального господарства України. 1.4. Нормативно-правове забезпечення регулювання взаємовідносин між ресурсопостачальними організаціями, керуючими компаніями з обслуговування житла та споживачами щодо надання населенню комунальних послуг з урахуванням принципу межі власності основних фондів або їх балансової приналежності. 2. Система управління 2.1. Інституційне зміцнення Держжитлокомунгоспу, надання йому повноважень Національної комісії з регулювання діяльності природних монополій у сфері житлово-комунального господарства. Запровадження єдиних підходів та однакових умов на ринку послуг, що надаються суб'єктами природних монополій, на підставі положень Закону України Про природні монополії . 2.2. Запровадження різних організаційно-правових форм діяльності підприємств-надавачів комунальних послуг (комунальне підприємство засноване на власності територіальної громади; комунальне підприємство засноване на спільній власності кількох територіальних громад; комунальне підприємство передане в управління, оренду, концесію; спільне підприємство із змішаною формою власності). 2.3. Апробація нових організаційно-правових форм діяльності комунальних підприємств, зокрема, створення неприбуткових комунальних підприємств, що перебуватимуть у власності органів місцевого самоврядування і управлятимуться радами місцевих представників (ці підприємства звільняються від сплати податку на прибуток підприємств і мають повноваження встановлювати тарифи, залучати позикові кошти, укладати контракти і безпосередньо звертатися до суду). 2.4. Створення правових умов для активного залучення приватного сектору через укладання договорів на управління, оренду, концесію. 2.5. Збереження цілісних майнових комплексів систем централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення із залученням підприємств різних форм власності для їх експлуатації під контролем центральних та місцевих органів виконавчої влади відповідно до їх повноважень. 2.6. Забезпечення сприятливих умов для приватизації ЖЕКів, створення та діяльності кондомініумів (товариств співвласників житла) як основної форми управління спільною власністю в багатоквартирних будинках. 2.7. Укладання угод між комунальними підприємствами - надавачами комунальних послуг і його власниками - органами місцевого самоврядування, як засобу встановлення прав і відповідальності сторін. У випадку надання послуг підприємствами інших, крім комунальної, форм власності - органи місцевого самоврядування укладають контракти з цими підприємствами про забезпечення мешканців населеного пункту послугами. 2.8. Впровадження угод про надання комунальних послуг між споживачами (в тому числі кондомініумами та асоціаціями мешканців багатоквартирних будинків) і підприємствами - надавачами послуг. 2.9. Формування інституту власника житла, визначення господаря кожного будинку, запровадження ринкових відносин у сфері утримання житлових будинків і прибудинкових територій. 2.10. Створення асоціацій жителів багатоквартирних будинків як споживачів комунальних послуг (кондомініуми, житлово-будівельні кооперативи, молодіжні житлові комплекси, у разі відсутності кондомініумів, ЖБК чи МЖК - асоціації мешканців багатоквартирних будинків, які укладають угоди з комунальними підприємствами на надання послуг). 2.11. Створення в Комітеті структурного підрозділу з методології бухгалтерського обліку та аудиту підприємств житлово-комунального господарства. 3. Ціноутворення та тарифна політика 3.1. Розроблення і ухвалення Порядків встановлення тарифів на комунальні послуги всіх підгалузей для забезпечення повного відшкодування економічно обгрунтованої собівартості послуг, що враховують як операційні так і капітальні витрати. 3.2. Розроблення та запровадження механізму відшкодування із бюджету органом, який встановлює тарифи на комунальні послуги, різниці між їх фактичною вартістю та затвердженим розміром тарифу. 3.3. Розроблення, прийняття і поширення методичних рекомендацій комунальним підприємствам щодо порядку формування тарифів, залучення громадськості до процесу їх встановлення, а також методик впровадження нових за структурою та видами тарифів. 3.4. Розроблення системи багатоставкових тарифів при нарахуванні плати за послуги як один із варіантів нарахування платежів підприємствами водо-, теплопостачання і водовідведення. 3.5. Реструктуризація дебіторської та кредиторської заборгованості за житлово-комунальні послуги, газ та електроенергію. 3.6. Відновлення правових механізмів застосування санкцій проти неплатників та вдосконалення законодавства щодо матеріальної відповідальності сторін за невиконання чи несвоєчасне виконання своїх договірних зобов'язань. 3.7. Перехід від оплати комунальних послуг за нормативами споживання до оплати за обсягами їх фактичного споживання. 3.8. Проведення громадських слухань, інформаційно-роз'яснювальних кампаній у засобах масової інформації та спеціальних кампаній для дітей шкільного віку для підвищення рівня усвідомлення всіма зацікавленими сторонами і споживачами необхідності впровадження тарифів, які забезпечують повне відшкодування вартості послуг. 4. Енерго- та ресурсозбереження 4.1. Використання сучасних засобів стратегічного планування для визначення, підготовки і впровадження низки проектів з енергозбереження з метою скорочення витрат і поліпшення фінансового стану комунальних підприємств за порівняно короткий період (п'ять років). 4.2. Забезпечення можливості фінансування стратегічно важливих проектів енергозбереження з національних та місцевих фондів кредитування, заохочення до цих проектів вітчизняних інвесторів. 4.3. Розроблення та впровадження дієздатних механізмів залучення та повернення інвестицій, що базуються на процедурі накопичення отриманих шляхом енергозбереження коштів та подальшого їх використання на впровадження нових проектів. 4.4. Розроблення і поширення серед комунальних підприємств засобів і методів складання і впровадження стратегічних планів розвитку, наприклад, методології оцінки фінансових та економічних вигод від впровадження конкретних інвестиційних проектів, моделей фінансового аналізу для оцінки впливу реалізації планів капітальних інвестицій на загальний фінансовий стан підприємства. 4.5. Укладання контрактів концесії за схемою будівництво-експлуатація-передача та договорів лізингу з метою залучення коштів приватного сектору для фінансування проектів енергозбереження (наприклад, реконструкція насосних станцій чи теплоцентралей). 4.6. Створення можливості реструктуризації боргів комунальних підприємств кредиторам шляхом погодження з енерго- та іншими постачальниками фінансово обгрунтованих графіків платежів. Узгодження графіків розрахунків підприємств з кредиторами з графіками платежів споживачів-боржників. 4.7. Розроблення програм співробітництва комунальних підприємств із споживачами послуг (в першу чергу з населенням) по стимулюванню більш економного використання електричної енергії, тепла та води. 4.8. Забезпечення належного обліку матеріальних та енергетичних ресурсів на підприємствах галузі, першочергове встановлення у споживачів групових та будинкових лічильників водо-, теплопостачання. 5. Адресний соціальний захист населення 5.1. Розроблення і впровадження соціальних норм споживання житлово-комунальних послуг. 5.2. Розроблення розрахункових норм надання пільг та субсидій на етапі формування бюджету. 5.3. Прискорення реформування програм соціального захисту, реалізації державної стратегії заміни пільг на адресну грошову допомогу населенню. 5.4. Виключення з обов'язків підприємств галузі непритаманних їм функцій соціального захисту населення. 6. Підвищення рівня та якості комунальних послуг 6.1. Розроблення та впровадження новітніх технологій, обладнання та устаткування для технічного переоснащення підприємств житлово-комунального господарства та міського електротранспорту. 6.2. Забезпечення експлуатації, проведення планово-попереджувальних ремонтів на підприємствах галузі відповідно до діючих нормативних актів. 6.3. Всебічне вивчення стандартів і вимог Євросоюзу в сфері комунальних послуг з наступною розробкою плану поліпшення надання послуг до рівня, що відповідає цим вимогам, за графіком, що узгоджується із запропонованим вступу України до Євросоюзу у 2010 році. 6.4. Розроблення за результатами аналізу стандартів і вимог Євросоюзу попередніх пропозицій щодо підвищення рівня надання послуг з урахуванням необхідності мінімізації собівартості послуг. 6.5. Врахування інтересів споживачів при плануванні заходів, спрямованих на підвищення рівня послуг. Вивчення уподобань споживачів на підставі даних обстежень і результатів обговорень у фокусних групах. Для реалізації вищенаведених базових принципів передбачається розроблення та впровадження багатьох нормативно-правових, нормативно-технологічних документів, що наведені в Основних завданнях Держжитлокомунгоспу України з реформування та розвитку галузі на 2002-2005 роки (додаток). Вывоз мусора Москва центр. Контейнера для вывоза строительного мусора. Остаточний варіант схеми поверне. Игс. О стратегии развития энергосбережения в автономной республике крым. Высокогорский гок. Современные подходы к построению. Главная страница -> Технология утилизации Экологически чистая мебель: |
