Главная страница -> Технология утилизации

Амр сша програма тарифної реформи та реструктуризації комунальних підприємств. Вывоз мусора. Переработка мусора. Вывоз отходов.

Д.М. Суворов, кандидат технических наук
(Вятский государственный университет) Энергия и энергоэффективность в современном хозяйстве

Использование человеком сил природы для удовлетворения и наращивания собственных потребностей характерно для всего антропогенеза, но наиболее бурными темпами оно расширяется на последних стадиях общественного развития, и особенно быстро — на индустриальной стадии.

Количественной мерой преобразования разных форм материального движения (как из одних в другие, так и в рамках тех же самых форм) во времени и в пространстве является, как известно, энергия. По отношению к хозяйственной деятельности людей энергопотребление выступает в форме использования человеком материального движения в некоторых исходных формах в процессах производства, транспортировки, связи и информации, обеспечения комфортных условий существования и отдыха и для других целей. При этом происходят не только чисто количественные, но и качественные изменения объектов и систем, представляющих собой источники первичной энергии, и они меняют либо свой энергетический потенциал (уменьшая его или лишаясь вовсе), либо физико-химическую форму (горение топлива, деление или синтез атомных ядер), то есть энергетические изменения всегда опосредуются материальными. Энергетические ресурсы — это запас носителей первичной энергии, доступных для извлечения и использования в рамках тех или иных технологий (как освоенных, так и разрабатываемых, и даже потенциально возможных). Напомним, что источники и соответствующие им ресурсы делятся на две категории: возобновляемые и невозобновляемые. Более условным является их деление на традиционные (освоенные в широких масштабах) и нетрадиционные (либо осваиваемые, либо пока нерентабельные для разработки). К невозобновляемым традиционным ресурсам относят ископаемое топливо (уголь, горючие сланцы, торф, нефть и газовый конденсат, природный и попутный газ), а также с конца XX века и ядерное топливо, а к возобновляемым — энергию воды и биомассу (дрова, отходы лесопереработки и т.д.). К нетрадиционным относят солнечную энергию, а также источники или ресурсы, используемые в ряде новых развивающихся направлений (например, в термоядерной энергетике, водородной энергетике).

Хозяйственное освоение человечеством энергетических ресурсов, начиная с применения мускульной силы животных, выдвигает три основные проблемы:

возобновления ресурсов или их исчерпаемости;

эффективности затрат труда, живого и овеществленного, требуемых для привлечения соответствующих ресурсов;

экологических последствий разработки, использования и возобновления (или исчерпания) энергетических ресурсов.

Последняя проблема с конца XX века включается в состав глобальной экологической проблемы, вытекающей из всей антропогенной деятельности, и трактуется разными исследователями как проблема устойчивого развития человечества («sustainable development»), лучшего будущего для грядущих поколений, обеспечения живучести цивилизации, глобальной конволюции природы и общества, ноосферогенеза (см. работы Н.Н. Моисеева, в частности: Моисеев Н.Н. Расставание с простотой. — М.: Аграф. 1998, а также, например, статью: Поляков В.И. Неизбежность развития глобального экологического кризиса в XXI веке // Энергия: экономика, техника, экология. № 9. 2002.). К этой глобальной проблематике в той или иной степени примыкают две другие проблемы, причем первая из них имеет скорее природный характер, а вторая — скорее хозяйственный, экономический. В то же время ясно, что хозяйственная деятельность творится человеком в природной среде, и изменения этой среды, связанные как с потреблением ее ресурсов, так и с их преобразованием, не могут не отражаться и в характере, и в результатах, и в смысле, и в перспективах такой деятельности, и в ее целостных характеристиках. Рассмотрим три указанные проблемы более содержательно и с учетом их взаимосвязей.

Овладение любым энергетическим ресурсом и его использование требует затрат живого и овеществленного труда. Дополнительные затраты нужны для доведения ресурса до места непосредственного потребления и его переработки с получением конечного результата (продукта или услуг). В процессе преобразования ресурса он исчезает как таковой в месте своего первичного бытия (это называется освоением, производством или добычей первичного ресурса), при этом само материальное движение претерпевает обычно одну или несколько смен своей формы и в итоге принимает форму конечного потребления. В этой форме оно либо опредмечивается в соответствующем продукте или услуге, либо, наряду с этим, переходит в диссипативную (рассеянную в пространстве) форму, недоступную для повторного потребления. Если место и время освоения первичного ресурса и потребления конечного ресурса существенно разделены, то в процессе передачи движения во времени и пространстве часть ресурса расходуется. Кроме того, часть ресурса расходуется обычно также при смене форм движения. Затраченное при транспортировке и смене форм движения количество ресурса не исчезает вовсе, а переходит в формы, недоступные для использования, в основном в форму рассеянной теплоты (электромагнитного излучения), что обозначается термином «диссипация энергии». Возобновляемый ресурс (например, вода, поднятая на определенную высоту), утратив свой энергетический потенциал в процессе использования, затем может вновь его обрести, скажем, за счет энергии Солнца, поддерживающей круговорот воды в природе. Солнце обеспечивает возобновление и других ресурсов, которые могут или менять физическую форму в процессе их потребления (энергия дров и других видов биоресурсов), или не менять ее (энергия ветра, обеспечиваемая глобальной циркуляцией атмосферы). Что касается невозобновляемых ресурсов, то они либо утрачиваются безвозвратно в процессе своего потребления (например, запасы природного урана), либо их восстановление теоретически возможно, но темпами, в сотни и тысячи раз уступающими интенсивности их потребления. Это в первую очередь относится к запасам ископаемого топлива. И здесь важно отметить, что топливо при его потреблении приобретает другую химическую форму и преобразуется в вещества (золу, водяной пар, углекислый и другие газы), которые меняют состав земной коры, атмосферы и гидросферы. Кроме того, вещества, содержащиеся в составе топлива (углеводороды и др.), служат человеку в качестве сырья для производства разнообразных продуктов, и если использованию топлива в энергетических целях имеется множество равноценных альтернатив, то эффективность других видов химического сырья зачастую существенно уступает углеводородам нефти или газа.

Важным в экономике энергопотребления является понятие энергоэффективности. Энергоэффективность предполагает минимизацию расходования энергетического ресурса (первичного либо в той или иной преобразованной форме, например, в виде электроэнергии, энергии пара, горячей воды) при получении некоторого полезного эффекта (скажем, охлаждения продуктов до заданной температуры, освещения комнаты, обеспечения теплового комфорта в конкретном помещении, работы какого-либо устройства, например, телевизора). В ходе научно-технического прогресса, с одной стороны, уменьшается удельное энергопотребление приборов, улучшается тепловая изоляция, увеличивается холодильный коэффициент, создаются более эффективные осветительные приборы. С другой стороны, у людей возникают новые потребности и расширяются прежние, что приводит к росту энергопотребления (появление новых бытовых устройств, таких как персональные компьютеры, увеличение площади квартир, персональная автомобилизация, большая транспортная подвижность). Что касается преобразования ресурса не в форму конечного продукта или услуги, в которой он опредмечивается, а лишь в промежуточную или конечную форму энергетического ресурса, то здесь энергоэффективность определяется как минимизация потерь энергии на всех этапах преобразования (как по форме движения, так и в пространстве или во времени). В сущности, говорить о потерях в этом случае терминологически не совсем верно, потому что на самом деле речь идет о затратах ресурса на преобразование формы и на доставку его к потребителю в нужное место и время. Понятно, что такие затраты не всегда и не в полной мере можно признать нецелесообразными, и их удается сократить организационными или техническими мерами, но для этого, как правило, требуется интеллектуальный и физический труд и капитал.

В конечном итоге эффективное энергопотребление характеризуется совокупностью и взаимодействием следующих ресурсов:

первичного (природного энергетического);

трудового, необходимого для овладения первичным ресурсом, его преобразования, транспортировки и обеспечения конечного потребления, в том числе интеллектуального ресурса, овеществленного в технологиях и части вовлеченных в процесс материальных ресурсов;

материальных ресурсов, включенных в процесс добычи, преобразования, транспортировки и потребления, в виде машин, механизмов, устройств, сетей, транспортных средств, технологических агрегатов, а также природных неэнергетических ресурсов.

Основная доля материальных и интеллектуальных ресурсов представляет собой овеществленный труд, реализованный в соответствующих технологиях. Однако для повышения эффективности процесса необходимо создавать и реализовывать новые технологии, а для этого нужно, в том числе, и увеличение капитализации энергопроизводства. Разные виды ресурсов и разные энергетические технологии требуют разного соотношения живого и овеществленного труда, приводят к различным экологическим последствиям (при реализации технологии). Результат реализации новых технологий выражается, как правило, в снижении расхода энергии на добычу, преобразование и потребление ресурса, а также в уменьшении экологического ущерба, но может быть связан с большими капитальными затратами на единицу конечной продукции.

Таким образом, в целом понятие энергоэффективности включает в себя минимизацию издержек и несоответствий в триаде затрат «энергетический ресурс-труд-капитал во всех формах». Поэтому в разных экономических и социальных условиях, при разных соотношениях между стоимостью первичного энергетического ресурса, труда и капитала для производителя, с одной стороны, и стоимостью либо ценностью конечного продукта (товара или услуги) у потребителя, с другой стороны, представление об энергоэффективном подходе может существенно трансформироваться. К тому же затраты труда и капитала включают в себя и признаваемые обществом необходимыми издержки на ликвидацию или минимизацию экологического ущерба при разработке данного ресурса (в том числе, от безвозвратного изъятия его из природной среды).

Особенности социально-экономических процессов
использования энергетических ресурсов в мире и в России

В настоящее время в мире действуют две противоположные тенденции, имеющие отношение к энергопотреблению. Во-первых, обусловленная принципом минимизации издержек тенденция к уменьшению затрат энергетических ресурсов, труда и капитала при обеспечении некоего разумного уровня конечного потребления; во-вторых, вытекающая из идеологии экономического роста (самовозрастания капитала) тенденция к увеличению объема и видов конечного потребления, включительно связанных с увеличением потребления энергии. Вторая тенденция проявляется в наиболее зримом виде в обществах западного типа для самой богатой и мобильной его части, а также в развивающихся обществах, для которых характерен рост душевого энергопотребления во всех социальных слоях, кроме беднейших. Для богатых слоев социума величина расходов на энергосбережение обычно относительно невелика, поэтому они могут ориентироваться на самые экологически чистые или престижные виды энергетических ресурсов, а также на автономное энергообеспечение, в том числе на малые геотермальные, солнечные, теплонаносные системы, дизель-генераторы и т.д. Эти слои в большей мере нацелены также на потребление «зеленой» энергии, то есть произведенной, по мнению обслуживающих их экспертов, с минимальным ущербом для окружающей среды. Некоторые технологии, первоначально доступные для элитарного потребления, постепенно становятся массовыми, дешевеют и захватывают большую долю рынка соответствующих услуг.

Общество роста потребления не может само по себе остановиться в количественной и качественной экспансии потребительства, а следовательно — и в количественном наращивании конечного потребления энергии. Как правило, это сопряжено с исчерпанием той или иной ресурсной базы или нарастанием экологических угроз. Западное общество реагирует на такое положение развитием новых энергетических технологий (включая более приемлемые с экологической точки зрения), переносом особенно опасных производств и отходов в третьи страны, а также стремлением обеспечить себе контроль над остающимися ресурсами, включая потенциальные, их разработкой и доставкой к потребителям. Основное, что требуется при этом от других стран (и от России в том числе) — это, с одной стороны, разумность потребления ими тех или иных ресурсов (энергоэффективность), с другой стороны, минимизация глобального экологического ущерба, а также возможность этих стран поставлять ресурсы на мировые рынки на длительную перспективу.

Развивающиеся страны стремятся увеличить потребление энергоресурсов в рамках роста национальных экономик и формирования более широкого слоя зажиточных людей. При этом для них важнее всего экономические аспекты энергопотребления, а экологические, как правило, второстепенны. Поэтому при наличии дешевого угля их электроэнергетика базируется на твердом топливе, а выбросы тепловых электростанций (ТЭС) очищаются только от золы и сажи. Даже Китай начал строить ТЭС, оборудованные современными системами серо- и азотоочистки, лишь в XXI веке, когда, что называется, дышать уже стало нечем. Если в стране есть собственный или дешевый импортный газ, или соответствующие мощности нефтепереработки, электроэнергетика может базироваться на парогазовых ТЭС, имеющих КПД = 50-55% при удельных капитальных затратах, не превышающих 800 долл./кВт, и выпускающих только один вид продукции — электроэнергию (на конденсационных ТЭС). Такие страны при возможности развивают также и атомную энергетику (в том числе для диверсификации производства), где удельные затраты составляют 1000-1500 долл./кВт, а топливо пока обходится дешевле, чем органическое (на единицу полезного эффекта). Такие же системы для получения электроэнергии, как солнечные или ветровые, развиваются в большей мере в странах Запада, поскольку пока они более капиталоемкие и менее мощные, чем системы с тепловыми двигателями, и труднее вписываются в существующие энергосистемы. Однако как локальные системы они широко распространены везде, где имеются подходящие погодные условия и платежеспособные потребители. Что касается гидроэнергетики, то она в последней четверти XX века и в текущем столетии развивается довольно вяло. Это связано с тем, что развитые страны уже освоили наиболее подходящие створы для сооружения ГЭС, а для развивающихся стран гидроэнергетика оказывается чрезмерно капиталоемкой. Кроме того, в районах с большой плотностью населения, сосредоточенного по берегам рек, сооружение ГЭС нередко приводит к большому ущербу от переселения и деградации традиционной хозяйственной деятельности.

Две другие важнейшие сферы энергопотребления — теплоснабжение и обеспечение моторным топливом транспортных средств. Теплоснабжение играет заметную роль только в развитых странах, преимущественно с умеренным и холодным климатом, а обеспечение моторным топливом зависит в основном от интенсивности автомобилизации и в какой-то степени от географических масштабов государства, его связей с соседями и плотности населения. В странах с теплым климатом, а также в слабоурбанизованных регионах большинства стран мира теплоснабжение обеспечивается преимущественно автономными системами, нередко с применением местного топлива, включая дрова и отходы сельскохозяйственного производства, но доля такого теплопотребления невелика, да и учесть его бывает часто трудно. Моторное топливо для большинства типов транспортных средств, работающих на двигателях внутреннего сгорания, газотурбинных и реактивных двигателях, производится преимущественно из нефти. Небольшая часть моторного топлива имеет своим первичным источником твердое топливо (как результат его газификации), природный газ, отходы сельхозпроизводства, а перспективным моторным топливом является молекулярный водород, который будет вырабатываться из природных углеводородов, включая уголь, или из воды с привлечением дополнительно другой первичной энергии (атомной, термоядерной, солнечной, гидравлической и т.д.).

Для мира в целом характерна ситуация, когда в энергопотребление во все большей мере вовлекаются ресурсы органического топлива, а среди последних — нефть и газ, запасы которых на планете наиболее ограничены. Это объясняется тем, что технологии использования этих ресурсов наименее капиталоемкие. Научно-технические программы, связанные с освоением других первичных ресурсов, финансируются и реализуются слабо, потому что потенциальная конкурентоспособность перспективных разрабатываемых технологий неочевидна. По этой причине в последние 30 лет не уделяется должного внимания разработке новых технологий в атомной энергетике (воспроизводства топлива, новых типов реакторов, переработки и трансмутации отработанного топлива), в термоядерной энергетике (более 10 лет не может начаться строительство демонстрационного реактора), в водородной и угольной энергетике и др. Существующие технологии топливной энергетики приводят не только к прогрессирующему исчерпанию ресурсов, но и к загрязнению окружающей среды вредными газообразными выбросами (полного и неполного сгорания), выбросами твердых частиц, к накоплению объемов золы и шлаков в отвалах. С топливной энергетикой, по-видимому, связана и так называемая проблема «глобального потепления», хотя она, конечно, имеет непосредственное отношение ко всей антропогенной деятельности в биосфере.

Ситуация в энергетическом хозяйстве России крайне своеобразна и во многом отличается от положения как в странах Запада, так и в новых индустриальных гигантах Востока. В нашей стране за последние 15 лет произошел спад производства и потребления электрической и тепловой энергии, а также всех видов топлива (кроме моторного) при сохранении в основном всех форм энергетической инфраструктуры. Это связано с сокращением общественного производства и переходом экономики на преимущественно рыночные механизмы воспроизводства (хотя сказать, какова была доля таких механизмов в плановой экономике и какова стала теперь в монопольных отраслях современного хозяйства, трудно). Правда, в последние 5 лет наметилась тенденция к росту производства во многих отраслях, но в целом уровень ВВП 1991 г. пока не достигнут.

Что касается энергетики России, то здесь выработка электроэнергии снизилась примерно на 30% по сравнению с 1990 г., и существенного ее роста (более 1-2% в год) не наблюдается даже в последние годы. Производство основных видов топлива в стране начало увеличиваться после 1998 г., причем особенно бурно — в нефтедобывающей промышленности, однако на докризисный уровень добыча ни угля, ни газа, ни нефти к 2005 г. не вышла. Тепловое потребление в промышленности также существенно снизилось, а вот теплопотребление коммунально-бытового сектора после некоторого снижения вновь начало расти, правда, главным образом, децентрализованных систем, а также из-за подключения новых потребителей в местах нового строительства. Проекты обновления и развития энергетической инфраструктуры в основном реализуются в области топливодобычи (освоение новых месторождений и применение новых технологий при разработке старых), в меньшей степени — трубопроводного транспорта и сооружения экспортных терминалов, в еще меньшей степени — инфраструктуры систем централизованного теплоснабжения (за исключением Москвы и отдельных объектов в других регионах) и строительства или реконструкции ТЭС. Что касается электроэнергетики, то завершено строительство трех энергоблоков на Балаковской, Ростовской и Калининской АЭС и продолжается сооружение еще нескольких аналогичных объектов. В гидроэнергетике после периода многолетней консервации продолжено строительство Бурейской ГЭС на Дальнем Востоке и решается вопрос о возобновлении строительства Богучанской ГЭС на Ангаре. Более подробный анализ проблем российской электроэнергетики и теплоэнергетики будет представлен в следующих статьях.

Попередні технічні пропозиції

щодо підвищення енергоефективності та енергозбереження на комунальнім підприємстві “Луцьктепло”

Виконано на замовлення

Регіональної місії Агентства США з міжнародного розвитку (USAID),

Місія в Україні, Білорусі та Молдові

Виконано:

PA Consulting Group

по контракту з компанією PADCO

США

Київ - 2002

Зміст

ПАДКО / Агентство США з міжнародного розвитку, Київ, Україна

Ці пропозиції розроблено завдяки фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку.

Повне або часткове відтворення або розмноження будь-яким чином матеріалів, вміщених у цьому виданні, допускається лише за письмовим дозволом. Цитування дозволяється виключно з посиланням на першоджерело.

Введення. Звіт містить результати попереднього аналізу пропозицій з підвищення енергоефективності та енергозбереження, що запропоновані до першочергового впровадження комунальнім підприємством “Луцьктепло”. В умовах дефіциту вільних коштів і часу, з урахуванням незадовільного технічного стану існуючого обладнання з одного боку і наявності суттєвого потенціалу енергозбереження з другого боку, рекомендовано до подальшого розвитку проект модернізації центрального теплового пункту (ЦТП), який є типовим для міста Луцька і для інших міст Україні.

стосується модернізації ЦТП по вул. Молоді, 5в.

Вибір даного ЦТП з ряду інших базується на потребі підвищити якість послуг, що надаються споживачам даного мікрорайону.

Мета: Підвищення якості послуг за рахунок підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів та води.

Пропонується:
Замінити технічно застарілі водоводяні підігрівачі гарячої води на більш ефективні пластинчаті;
Передбачити автоматизацію подачі та регулювання приготування та витрат гарячої води (по температурі та тиску). Замінити технічно застаріли регулюючи клапани на сучасні;
Передбачити захист внутрішніх поверхонь трубопроводів системи гарячого водопостачання від кисневої корозії та утворення відкладень (фільтри, магнітогідродинамічна обробка і т.п.);
Передбачити усунення перетопів в системі опалення в перехідні періоди (осінньо – зимовий, весняно – літній). Передбачити коректуючи насоси з системою автоматичного регулювання для підмішування зворотної води;
Встановити енерго-діагностичне обладнання для належного вимірювання та обліку параметрів ефективності використання енергетичних ресурсів та води: теплолічильники на облік витрат тепла (на гаряче водопостачання та на подачу теплоносія споживачам для потреб опалення); лічильники витрат води, що використовується для гарячого і холодного водопостачання та інші необхідні вимірювальні прилади.

За реалізації проекту: усуваються причини виникнення гідравлічних ударів, збільшується строк експлуатації пуско-регулюючої апаратури та запірної арматури, скорочуються витрати на обслуговування.

Подяка

Ця робота була виконана завдяки активної підтримки проекту керівництвом міста на чолі з міським головою Антоном Кривицьким, директором підприємства “Луцьктепло” Анатолієм Лучко і його головним інженером Ростиславом Кравцовим.

Місто Луцьк є обласним центром Волинської області, яка знаходиться на крайньому північному заході України. Через місто протікає річка Стир. Мінерально-сировинний потенціал області характеризується наявністю в надрах більше 10 видів корисних копалин (вугілля, торф, сапропель, природний газ, прісна вода, карбонатні породи, мідь, свинець та інші).

Географічне розташування міста показано на Рис. 1.1.

Населення міста Луцьк – понад 214 тисяч мешканців. Площа міста – 42 кв. км. Із заходу на схід і з півночі на південь воно розкинулось на відповідно 10 і 15 км. Мінімальна кількість опадів за рік - 309 мм, максимальна – 764 мм. Клімат – помірно-континентальний. Середньостатистична температура для січня – (-17 С), для липня – (+23 С). Місто має аеропорт, але на часі він не діє. Протяжність автошляхів з твердим покриттям в області – 5540 км. В межах Волині діє два митних переходи на україно-польській ділянці кордону і один – на україно-білоруській ділянці. Луцьк пов’язаний залізницею з Києвом, Львовом, Сімферополем, Чернівцями, Одесою, Берліном, Варшавою.

За 2000 рік платниками податків міста внесено до міського бюджету – 61,5 млн. грн. Темп росту склав 111 % до попереднього року. Найбільш питому вагу у видатковій частині бюджету займає утримання соціально-культурних закладів та соціальний захист населення – 76,4 % (Див. Діаграму 1.1). Причому на утримання закладів освіти витрачено 16,0 млн. грн. (26 %), охорони здоров’я – 13,8 млн. грн.. (22,4 %), культури – 1,3 млн. грн. (2,2 %), фізкультуру і спорт – 0,9 млн. грн. (1,5 %), соціальний захист населення – 14,9 млн. грн. (24,2 %) в той час, як громадський транспорт профінансований на 1,3 млн. грн. (2,2 %), будівництво – 2,0 млн. грн. (3,3 %), ЖКГ – 9,1 млн. грн. (14,9 %), інші видатки – 2,0 млн. грн. (3,2 %).

Луцька

Випуском промислової продукції займається 52 підприємства основного кола та 120 малих промислових підприємств, кількість працюючих в промисловості становить 17,3 тис. чол. Середньомісячна заробітна плата складає 236,5 грн. У 2000 році обсяг промислового виробництва склав 416,7 млн. гривень, причому більше половини підприємств досягли приросту обсягів, понад 80 % взаєморозрахунків здійснюється у грошовій формі. Динаміку обсягів промислового виробництва в 1997-2000 роках у відсотках до 1990 року наведено на Діаграмі 1.2. У порівнянні з 1999 роком виробництво збільшилося на 52,9 %, з них – товарів народного споживання (ТНС) – на 28 %. Найбільшу питому вагу в загальному обсязі ТНС займають продовольчі товари. В загальної структурі промислового виробництва найбільшу частку складають машинобудування (30,7 %) та харчова промисловість (27 %), потім слідують хімічна (12,2 %), переробки сільськогосподарської сировини (12,1 %), виробництва неметалічних мінералів (8 %), целюлозна-паперова (1,6 %), легка промисловість (1,6 %) та інші (6,8 %). В структурі обсягів промислового виробництва за формами власності найбільший внесок підприємств колективної власності (76,3 %), і набагато менша – комунальної (9,5 %), приватної (7,6 %), державної (5,4 %), міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав – 1,2 %.

У 2000 році інвестиції в основний капітал за рахунок усіх джерел фінансування становили 76,3 млн. грн. Основним їх джерелом були кошти підприємств та організацій (65,4 % загального обсягу вкладень), держбюджету – 9 %, місцевого бюджету – 5,2 %, кошти іноземних інвесторів, кредити банків, кошти населення – 20,4 %.

Зовнішньо - торгівельні операції підприємства міста здійснювали з партнерами з 51 країни світу. В структурі експортних поставок переважали казеїн (25,6 %, продукція тваринництва (24,1 %), мінеральне паливо (12,6 %), машини та устаткування (12,3 %), пластмаси та каучук (5 %). Імпорт товарів зменшився проти відповідного періоду минулого року на 14,1%. В структурі імпортних поставок переважали паливо і нафтопродукти (37,5 %), продукція хімічної промисловості (20,7 %), метали та вироби з них (13 %), устаткування (13 %). Найбільше товарів надійшло з Білорусії (24 %), Росії (20,1 %), Польщі (13,3 %), Литви (12,4 %).

Адреса підприємства: Україна, м. Луцьк, вул. Гулака Артемовського, 20.

Директор підприємства – Лучко Анатолій Хомич, тел.: (03322) 3 25 26,

Головний інженер – Кравцов Ростислав Миколайович: тел.: (03322) 3 23 96,

Головний бухгалтер – Макарчук Світлана Володимирівна, тел.: (03322) 3 23 77.

Діяльність: Забезпечення тепловою енергією населення та інших споживачів; Експлуатація та ремонт котелень, теплових мереж і силового обладнання.

Форма власності: Міське комунальне підприємство, яке діє на підставі статуту, затвердженого міською адміністрацією.

Підзвітність: Теплокомуненерго юридично незалежне від обласної адміністрації та національного уряду. Воно підпорядковане міськвиконкому через Управління житлово-комунального господарства (ЖКГ).

Чисельність працюючих на підприємстві складає 1169 чоловіків, в т.ч. інженерно-технічного персоналу – 172 чоловіка.

Підприємство опалює 3,74 млн. м2 площі, в тому числі населення – 2,6 млн. м2, підігріто води 3,34 млн. м3, в тому числі для населення – 3,17 млн. м3. Послуги по центральному опаленню отримують понад 51 тис. квартиронаймачів, гарячу воду – більше 114 тис. чол. Діючі тарифи в гривнях на послуги по теплопостачанню (01.05.99р) наведено в Таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Теплоенергія

65,80

76,80

Опалення м2:

цілорічний

опалюв.період

0,77

1,54

0,82

1,64

Амортизація

3,29

3,84

Група 1 – Населення та бюджетні установи;

Група 2 – Інші споживачі.

Міське комунальне підприємство “Луцьктепло” складається з п’яти теплових районів та характеризується наступними технічними показниками:

Загальна встановлена потужність – 950 Гкал/год;

Загальна приєднана потужність – 600 Гкал/год

Кількість котельних – 66 шт.;

Кількість центральних теплових пунктів (ЦТП) – 46 шт.;

Довжина теплових мереж в двотрубному вимірі – 169 км.

Середню розрахункову помісячну температуру зовнішнього повітря в 0С по місту Луцьку наведено в Таблиці 2.2. Середня розрахункова температура зовнішнього повітря за опалювальний період складає –0,2 0С.

Таблиця 2.2

Температура, 0С

-4,9

-3,9

0,5

7,3

13,7

17,0

18,6

17,6

13,2

7,7

2,3

-2,1

Основна кількість теплоенергії (93%) виробляється районними (2 шт.) та квартальними (15 шт.) котельними. Централізоване гаряче водопостачання здійснюється через водоводяні швидкісні підігрівачі, в основному кожухотрубного типу. В кінці 80-х років почали використовувати підігрівачі пластинчатого типу. Підключення підігрівачів виконано, в основному, по двохступінчатій паралельній схемі, що дає змогу проводити ремонт та обслуговування підігрівачів без припинення подачі гарячій води споживачам. Трубопроводи теплових мереж виконані в непрохідних каналах - 95%, повітряна прокладка – 3,5%, прокладка в тунелях – 1%, та безканальна прокладка – 0,5%. Попередньо-ізольовані трубопроводи почали використовувати з 1997 року. Зараз їх прокладено близько 1924 п. м. В Таблиці 2.3 показано витрати природного газу в млн. м3 та електроенергії в млн. кВт за 1998-2000 роки. Річні обсяги виробленої та реалізованої теплоенергії в тис. Гкал за теж роки наведено в Таблиці 2.4, де також приведено дані по втратах на власні потреби та мережах. Реалізацію теплоенергії та витрати природного газу по підприємству по місяцях 2000 року показано на Рис.2.1. Ціна за 1 тис. м3 природного газу (з транспортом) за цей рік складала 195,50 грн. Таблиця 2.3 1998 1999 2000 Витрата газу 107,5 112,4 108,6

Витрата

електроенергії 25,1 28,7 29,0

Таблиця 2.4

1998

1999

2000

Вироблено теплоенергії

751

788

767

Втрата тепла на власні потреби

Відпущено споживачам

730

764

746

Отримано тепла зі сторони

Подано в мережу

818

810

750

Втрата в мережах

Реалізовано споживачам

740

725

675

Витрати електроенергії на теплопостачання по місяцях 2000 року показано на Рис.2.2. Питома вага електроенергії в собівартості послуг складає 12,9% (у тарифі на послуги для населення – 9,6%). Тарифи на електроенергію (без ПДВ) в грн./кВт-год. по місяцях 2000 року наведено в Таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Тариф:

Одноставочний

0,1613

0,1627

0,1613

0,1531

0,1502

0,1462

0,1524

0,1505

0,1509

0,1608

0,1679

Багатозонний:

напівпіковий

0,1343

0,1214

0,1222

0,1148

0,1121

0,1071

0,1126

0,1110

0,1124

0,1213

0,1277

піковий

0,2371

0,2142

0,2156

0,2025

0,1978

0,1890

0,1987

0,1958

0,1984

0,2140

0,2254

нічний

0,0329

0,0298

0,030

0,0281

0,0275

0,0263

0,0276

0,0272

0,0276

0,0297

0,0313

Для покращання ефективності та якості теплопостачання підприємством “Луцьктепло” в 2000-2001 роках за рахунок власних коштів виконано робіт по заміні та ремонту теплових мереж, заміні обладнання на суму 399 тис. грн:
Переведено на водогрійний режим роботи:
три котла ДКВР 6,5/13 у 2000 р. – 60 тис. грн.;
один котел ДКВР 6,5/13 у 2001 р. – 40 тис. грн.;
Проведена заміна теплових мереж:
в 2000 році, протяжністю 1 км, в т.ч. на попередньо-ізольовані труби 265 м – 150 тис. грн.;
в 2001 році, протяжністю 0,85 км, в т.ч. на попередньо-ізольовані труби 238 м – 149 тис. грн.;

Найбільш гострі технічні проблеми у системи теплопостачання – значні втрати тепла та надмірне споживання газу.

Загальний аналіз ситуації з підвищення енергоефективності та енергозбереження, що склалася на комунальних підприємствах теплопостачання в Україні, з урахуванням досвіду вже виконаних проектів технічної допомоги показав, що:
Основним резервом енергозбереження у теплопостачанні є зменшення теплових втрат трубопроводами, які повинні старанно теплоізолюватися, а зношені трубопроводи замінюватися на попередньо ізольовані;
Зменшення протяжності існуючих теплових мереж можливе за рахунок обладнання споживачів теплової енергії автоматизованими блочними індивідуальними тепловими пунктами (чи квартальними котельнями) та когенераційними установками для комбінованого вироблення теплової та електричної енергії;
Суттєвого значення набуває проблема регулювання теплоносія, особливо у період осінньої та весняної “зрізки” температурного графіка, коли мають місце “перетопи”;
Важливим кроком є вдосконалення теплових пунктів. Замість елеватора можливе використання безшумного циркуляційного насосу невеликої потужності та центрального автоматичного терморегулятора, який буде підтримувати потрібну температуру теплоносія в залежності від температури зовнішнього повітря;
Важливим є коригування схем теплопостачання міст на базі помірно-децентралізованого та автономного теплопостачання. Інколи є доцільним відмовитися від централізованого опалювання та гарячого водопостачання, замінюючи їх пристроями локальних газових чи електричних водонагрівачів;
Значними є резерви підвищення ефективності роботи котелень за рахунок використання вторинних енергоресурсів, обладнання котлоагрегатів утилізаторами тепла та сучасною автоматикою регулювання режимів спалювання газу, скорочення нераціональних витрат теплової енергії, підвищення технічного рівня, заміна морально застарілих котлоагрегатів на високоефективні;
Вкрай необхідним є встановлення лічильників спожитої енергії та організація автоматизованих систем збору інформації.

Вибір стратегії та напрямів реалізації даного пілотного проекту з підвищення енергоефективності та енергозбереження визначався:

умовами виконання проекту – “під ключ”;

терміном виконання – до 1 серпня 2002 року;

розміром фінансування – не більше 50 100 тис. доларів США

умовами фінансування:

гарантування самоокупності проекту за рахунок досягнутого енергозбереження;

спільне фінансування - місто, підприємство та АМР США;

залучення Енерго-сервісної компанії (ЕСКО) до фінансування та виконання проекту “під ключ” з гарантованим рівнем енергозбереження.

Котельня 4–го теплового району надає послуги з опалення та гарячого водопостачання приблизно 80 тис. мешканців північних районів міста Луцька і розташована по вул. Карбишева, 2. Котельня була побудована для технологічного паропостачання й опалювання шовкового комбінату та заводу штучної шкіри і тільки потім - для теплопостачання житлових масивів. Котельня має 3 водогрійні котли КГВМ–100 , та 5 парових котлів ГМ-50/14, які не використовуються на протязі останніх трьох років. Теплопостачання житловим масивам здійснюється тільки за рахунок роботи водогрійних котлів. Житлові масиви треба опалювати і альтернативи з теплопостачання 4–ій котельні немає.

В приміщенні котельні є вільні площі для встановлення турбін з протитиском з генераторами 6 кВ, є можливість переобладнання парових котлів ГМ–50/14 пароперегрівачами з температурою перегріву пари – 350 оС, існує електрична мережа і трансформаторна підстанція для підключення зовнішніх споживачів через ЦРП–10, з напругою 10 кВ, і трансформатори для внутрішніх потреб. Машинна зала, де прогнозується розмістити турбіни, знаходиться поруч з паровим котлом № 5, який необхідно буде обладнати пароперегрівачем, розташовується на відмітці 0.00 і має розміри 8 метрів в ширину, 12 метрів в довжину та 16 метрів у висоту. Майбутня машинна зала має встановлену кран-балку вантажопідйомністю 5 тон.

В таблиці 3.1 наводяться дані помісячного споживання електричної енергії (млн. кВт-год), газу (млн. м3) та виробництва теплової енергії (тис. Гкал) в котельні 4–го теплового району за 1999 рік.

Таблиця 3.1

Теплова енергія

33,6

31,1

31,9

16,9

10,3

9,4

4,1

3,1

11,7

27,4

29,1

Електроенергія

1,37

1,27

1,42

1,02

0,71

0,67

0,35

0,23

0,03

0,49

1,07

1,30

Газ

6,25

5,79

5,93

3,15

1,91

1,75

0,76

0,57

2,17

5,09

5,42

Таблиця 3.2

Теплова енергія

Витрати пари

Фактичне середньогодинне теплове навантаження (Гкал/год) та витрати пари (т/год) по місяцях 1999 року можна бачити в Таблиці 3.2. Номінальна витрата пари на одну турбіну складає 34,3 т/год. Тобто це означає, що під час опалювального сезону турбіни будуть працювати майже при номінальному навантаженні. При неповному завантаженні турбіни можливе зниження тиску пари за турбіною до 2 атм, що дозволить збільшити перепад тиску пари на турбіні та виробництво енергії приблизно на 10%. Під час літнього неопалювального сезону планується робота однієї турбіни. Треба відмітити, що електричні та теплові піки (по гарячому водопостачанню) співпадають в часі і тому, враховуючи досить велику акумулюючу ємність теплової мережі, турбіна буде працювати з максимальним навантаженням як раз в пікові години.

Річне виробництво електроенергії на 4–ій котельні по попередніх розрахунках інженерно-технічних працівників “Луцьктепло” складає 22–25 млн. кВт-год. Тобто 12–15 млн. кВт-год електроенергії можна відпустити іншим споживачам. Відомо, що при роботі турбіни з номінальною потужністю 2500 кВт витрати газу на кожному котлі збільшаться на 315 м3/год. Але паливна складова собівартості виробництва 1 кВт-год електроенергії дорівнюватиме лише 3 коп./кВт-год. Тому простий строк окупності такого проекту не перевищить трьох - чотирьох років. Строки виконання проектних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт силами фахівців “Луцьктепло” та підрядними організаціями не вийде за межі 1 – 2 років.

Проект модернізації та автоматизації центрального теплового пункту є легкотиражуємим і може бути застосованим на будь якому з 46 існуючих в місті ЦТП.

Модернізація та автоматизація ЦТП повинна забезпечити:

встановлену температуру води в системі гарячого водопостачання;
встановлений тиск води в системі гарячого водопостачання під час пікового навантаження, в денний та нічний час;
включення, відключення та регулювання системи рециркуляції гарячого водопостачання;
включення резервного насосу при відключенні робочого;
регулювання температури води в системі опалення;
потрібний перепад тиску води в подаючому та зворотному трубопроводах мережевої води ЦТП, що забезпечується регулятором витоку та регулюванням подачі підживлячого насосу;
захист системи опалення та гарячого водопостачання від перевищення тиску вище граничного;
регулювання температури води в лінії подачі системи опалення в залежності від температури зовнішнього повітря та можливість її підтримки згідно добової програми , яка може бути заданою по каналу зв’язку, або прямо на місці;
пріоритети навантаження гарячого водопостачання в пікові години розбору гарячої води.

Проект модернізації та автоматизації застарілих ЦТП може дати до 30 % економії витрачаємих на ЦТП енергетичних ресурсів за рахунок підвищення гідравлічної сталості системи опалення, заміни кожухотрубних теплообмінників на сучасні пластинчаті, підвищення перепаду тиску в трубопроводах, за рахунок роботи підмішуючих насосів та більш рівномірного розподілу теплоносія серед споживачів. Підтримка заданої температури гарячої води та автоматизація роботи системи рециркуляції дозволяють скоротити споживання теплової енергії на потреби гарячого водопостачання. Загальна вартість робот по комплексний автоматизації ЦТП знаходиться в межах 200-500 тис. грн. Строк окупності – 1,5 3,0 роки.

Сучасні автоматизовані індивідуальні теплові пункти (ІТП) повинні забезпечувати енергозберігаючий і комфортний режим опалення та гарячого водопостачання. Система опалення може складатися з декількох контурів циркуляції з циркуляційними насосами та регуляторами. Споживачі можуть мати індивідуальні системи гарячого водопостачання з ємнісними водопідігрівачами. Контролери та цифровий багатоканальний таймер підтримують заплановану температуру в приміщеннях, згідно з встановленими добовими та тижневими програмами. При цьому температури в приміщеннях для кожного контуру циркуляції можуть бути різними.

Котельня по вул. Стефаника 3А обслуговує шпиталь для інвалідів Великої вітчизняної війни і поліклініку №3, які утримуються повністю за бюджетні кошти. Тому впровадження енергозберігаючих технологій на таких об’єктах дуже привабливе не тільки з точки зору заощадження енергоресурсів, але і з позиції збереження бюджетних коштів і чисто з позиції гуманного відношення до інвалідів, хворих і бідних. На цій котельні можна використати всі сучасні елементи автоматизованих індивідуальних теплових пунктів. При витратах на обладнання, його монтаж та наладку близько 160 тис. грн., можна отримати до 15-20% економії теплоенергії від її сучасного загального споживання. При цьому буде зекономлено більше 20 тис. кВт-год/рік електроенергії та не менше 7% спожитого газу.

Ще більш привабливим з точки зору енергозбереження, є проект з заміною котельні на блочний варіант індивідуального теплового пункту з ко-генерацією електричної енергії на власні потреби, або аналогічної котельні обласної лікарні. Така реконструкція котельні з прокладкою попередньо ізольованих трубопроводів може коштувати понад 1,8 млн. грн. із простим строком окупності капіталовкладень близько 7 років і економією більше чверті витрачаємих паливно-енергетичних ресурсів.

Багато з працюючих котлів підприємства “ Луцьктепло” мають застарілу конструкцію, малу поверхню нагріву, низький ККД. Майже всі котлоагрегати підприємства відробили свій ресурс і потребують заміни. Проект заміни котлоагрегатів ТВГ–8м та КВГ–6,56 на котельні по вул. Декабристів обрано лише тому, що при можливій реконструкції її навантаження можуть взяти на себе котельні № 8 по вул. Вороніхіна, 15А, та № 9 по вул. Рівненська, 119.

Заміна котлів досить капіталоємна операція, але вона і дає максимальний ефект в економії паливно-енергетичних ресурсів. Так, при інвестуванні близько 250 тис. грн. можливо мати економію газу понад 300 тис. м3 на рік.

При значно менших об’ємах капіталовкладень можливе використання ефективних автоматизованих пальників та теплоутилізуючого обладнання. Багато пальників, що використовуються, працюють з надмірно великим коефіцієнтом надлишку повітря, або з хімічним недопалом палива. На багатьох пальниках відсутнє регулювання співвідношення газ–повітря в залежності від режиму роботи. Використання теплоутилізуючого обладнання, що підігріває повітря, яке надходить в пальники, значно зменшує втрати тепла з викидними газами. Така мала модернізація при незначних інвестиціях (до 50 тис. грн. на одну котельню) може дати економію до 9% спожитого газу. Простий строк окупності не перевищує 1–1,5 року.

Серед приоритетних завдань з підвищення енергоефективності та енергозбереження, які потребують негайного вирішення в системи теплопостачання м. Луцька, проекти з модернізації центральних теплових пунктів (ЦТП) є приоритетними у списку швидкоокупних проектів. Це пояснюється не тільки зношеністю обладнання та недосконалістю існуючої технології, але ж і суттєвими резервами енергозбереження, які складають до 30% від загального споживання електроенергії ЦТП. Робота ЦТП здійснюється наступним чином: вода із міської водопровідної мережі поступає в підвищувальну насосну установку (два насоси – один робочий, один резервний). Після підвищувальних насосів частина води направляється в зовнішню мережу холодного водопостачання, яка обслуговує мікрорайон, друга частина направляється в водопідігрівачі, де нагрівається і поступає споживачам. Підігрів води в водопідігрівачах здійснюється по паралельній схемі. Для циркуляції гарячої води в трубопроводах гарячого водопостачання ЦТП обладнана двома циркуляційними насосами, з яких один робочий, а другий резервний. Магістральна теплова мережа проходить через ЦТП (транзитом) і тільки після нього здійснюється підключення споживачів до опалення. Прилади обліку теплоенергетичних ресурсів на ЦТП відсутні.

Серед 46 ЦТП, тепловий пункт по вул. Молоді, 5в відноситься до розряду середніх по продуктивності. Пункт забезпечує централізованим гарячим і холодним водопостачанням житлові будинки і об’єкти соцкультпобуту. Технічні характеристики обладнання ЦТП по вул. Молоді, 5в наведено у Таблиці 4.1.

Таблиця 4.1.

№

Найменування

Один. виміру

К-ть

Примітка

Водопідігрівач водоводяний 6-и секційний 14ОСТ 34-588-68 (Водопідігрівач не працює)

К-т

Д 273 мм

L=4,0 м

Водопідігрівач водоводяний пластинчатий Р.0,6Р-0,8-80-2к-01

К-т

Водопідігрівач водоводяний пластинчатий Р.0,6Р-0,8-160-2к-01

К-т

Підвищуючий насос 4к-90/35(4к-12) з електродвигуном А02-71-2, N = 22 кВт, n = 3000 об/хв.

К-т

G=90 м3/год

H=35 м

Підвищуючий насос 4к-12А з електродвигуном А02-62-2, N = 17 кВт, n=3000 об/хв.

К-т

G=90 м3/год

H=35 м

Циркуляційний насос 4к-12А з електродвигуном А02-62-2, N = 17 кВт, n=3000 об/хв.

К-т

G=90 м3/год

H=35 м

Циркуляційний насос зк-6А з електродвигуном А02-32-2, N = 4 кВт, n=3000 об/хв.

К-т

G=45 м3/год

H=55 м

Режим роботи теплових мереж: t` = 95 0C, t2 = 70 0C;

Робочий тиск: P1 = 5,9 ати (надлишковий), P2 = 5,2 ати; Приєднане навантаження: Qопалення = 5,8 ГКал/год., Qгар..вод. = 4,5 ГКал/год.

Помісячне споживання електроенергії на ЦТП по вул. Молоді, 5в наведено на Рис.4.1.

Замінити технічно застарілі водоводяні великогабаритні підігрівачі гарячої води на компактні пластинчаті;
Передбачити автоматизацію подачі та регулювання приготування та витрат гарячої води (по температурі та тиску). Замінити технічно застаріли регулюючи клапани на сучасне обладнання. Зараз експлуатуються: регулюючий клапан ESPA-80 (виробництво Болгарія) з регулюючим приладом Р-25-2 (виробництво Росія). Вищевказані прилади випуску 1970 року технічно застарілі;
Передбачити захист внутрішніх поверхонь трубопроводів системи гарячого водопостачання від кисневої корозії та утворення відкладень (фільтри, магнітогідродинамічна обробка і т.п.);
Передбачити усунення перетопів в системі опалення в перехідні періоди (осінньо – зимовий, весняно – літній). Передбачити коректуючи насоси (напір до 30 м) з системою автоматичного регулювання для підмішування зворотної води;
Встановити сучасні теплолічильники на облік витрат тепла: на гаряче водопостачання та на подачу теплоносія споживачам для нужд опалення (два вузла обліку);
Передбачити облік витрат води, що використовується для гарячого і холодного водопостачання з встановленням водомірів.

Проект модернізації ЦТП може дати до 9 % економії відпущеного тепла, тобто 150 200 тис. грн./рік. Загальна вартість робот по автоматизації ЦТП знаходиться в межах 300-500 тис. грн. Простий строк окупності – 1,5 3,0 роки.

Супутні результати реалізації проекту: усуваються причини виникнення гідравлічних ударів, збільшується строк експлуатації пуско-регулюючої апаратури та запірної арматури, скорочуються витрати на обслуговування.

Рекомендований план-графік виконання робіт по проекту наведено в Таблиці 5.1.

Таблиця 5.1

№

Найменування етапу

Залучені сторони

Термін виконання

Затвердження попередніх технічних пропозицій по пілотнім проектам та умов їх фінансування

ПАДКО, Комунальне підприємство, Місто

Січень - Лютий, 2002

Проведення тендеру з залученням Енерго-Сервісній Компанії (ЕСКО) до виконання пілотних проектів

Комунальне підприємство, ПАДКО

Лютий - Березень, 2002

Розробка та затвердження технічних пропозицій по відібраним пілотнім проектам та підтвердження ЕСКО умов їх фінансування. Підписання угод о намірах з заінтересованими сторонами

ЕСКО, ПАДКО, Комунальне підприємство та Постачальники обладнання та послуг

Березень - Квітень, 2002

Обґрунтування, вибір та закупівля вимірювального та діагностичного обладнання. Навчання персоналу комунальних підприємств

ЕСКО, ПАДКО, Комунальне підприємство

Березень – Травень, 2002

Проведення інвестиційного енергетичного аудиту щодо відібраних пілотних проектів. Розробка технічного завдання на проектування технічних пропозицій

ЕСКО, Комунальне підприємство, ПАДКО

Березень – Квітень, 2002

Підписання енергосервісних контрактів між ЕСКО, Комунальними підприємствами та Підрядчиками.

ЕСКО, Комунальне підприємство, ПАДКО

Квітень, 2002

Виконання проектних робіт, включаючи розробку та узгодження проектно-конструкторській документації

ЕСКО, Комунальне підприємство, Підрядчики

Квітень - Травень, 2002

Проведення підготовчих робіт на об’єктах, що підлягають модернізації

Комунальне підприємство, ЕСКО

Квітень - Травень, 2002

Закупівля та поставка необхідного обладнання, комплектуючих виробів, матеріалів та послуг відповідно до проектно-технічної документації

ЕСКО, Комунальне підприємство, Підрядчики

Травень - Червень, 2002

Установка, монтаж та зборка комплектуючих виробів і обладнання

ЕСКО, Комунальне підприємство, Підрядчики

Червень - Липень, 2002

Випробування та здача до експлуатації пілотних об’єктів з оформленням виконавчої документації в установленому порядку. Навчання персоналу комунальних підприємств

ЕСКО, Комунальне підприємство, Підрядчики, ПАДКО

Липень - Серпень, 2002

Підписання угод з моніторингу та сервісного обслуговування

Комунальне підприємство, ЕСКО, ПАДКО

Серпень, 2002

Вывоз мусора дворах и утилизация отходов

Российские энергонезависимые приборы для учета газа. Дискуссия о жкх. Биодизель - альтернативное топли. России тоже придется экономить н. Выступление.

Главная страница -> Технология утилизации

Экологически чистая мебель:

Сайт об утилизации отходов: