Главная страница -> Технология утилизации

Энергосбережение в оао. Вывоз мусора. Переработка мусора. Вывоз отходов.

Суходоля О.М., к.т.н.,

Держкоменергозбереження України

З отриманням статусу незалежної держави, Україна отримала у спадок економіку з переважанням енергомістких галузей у структурі промислового виробництва. За роки реформ ситуація не тільки не поліпшилася, а й значною мірою ускладнилася. З 1991 до 2000 р. частка паливно-сировинних галузей зросла з 17,3% до 59,2%, або в 3,42 рази, тоді як питома вага машинобудування та металообробки зменшилася майже вдвічі - з 26,3% до 13,2%, а галузей соціальної спрямованості (легка, харчова) - з 36,7% до 19%, або більш як у 1,9 рази.

Деформовану структуру промислового комплексу та високий рівень монополізації виробництва успадковані від попередньої адміністративної системи. Це було обумовлено наявною сировинною базою для розвитку цих галузей, розвиненою інфраструктурою, наявністю кваліфікованого персоналу та іншими чинниками.

Серед стратегічних завдань, що постали перед Україною необхідно відмітити потреби у проведенні глибоких якісних перетворень в енергетичному секторі економіки. Це питання, що належить до найскладніших в економічній політиці, великою мірою визначає національну безпеку держави.

Україна отримала також потужний паливно-енергетичний комплекс (ПЕК), у якому було зосереджено 35-40% усіх державних капіталовкладень. Формування ПЕК України як складової паливно-енергетичного комплексу колишнього СРСР та відсутність суттєвих інвестицій у ПЕК України, велика частка застарілого, технічно зношеного обладнання та устаткування, енерговитратних технологій, залежність від імпортованих енергоносіїв, деформована структура української економіки призвели до критичних рівнів неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР).

Крім того Україна задовольняє свої потреби в природних енергоресурсах за рахунок власного їх видобутку приблизно на 45%. У більшості країн світу рівень енергетичної самозабезпеченості такий самий або навіть нижчий. Проблема полягає в іншому - неприпустимо низькій ефективності використання енергоносіїв та відсутності диверсифікації джерел їх імпорту. Низькою є ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів. Енергоємність ВВП в Україні значно вища, ніж в економічно розвинених державах. Це стало однією з причин енергетичної та економічної кризи, а питання енергозабезпечення економіки вже переросло у проблему національної безпеки.

Україна стоїть перед необхідністю вироблення нової енергетичної стратегії, інструментами реалізації якої мають стати Комплексна державна програма енергозбереження, Програма державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії і малої гідро- та теплоенергетики. До 2010 р. треба забезпечити економію традиційних паливно-енергетичних ресурсів в обсязі 12-15% від загального їх споживання. Обгрунтований нею потенціал енергозбереження оцінюється приблизно у 86 млн. т умовного палива. Тільки завдяки цьому можна майже подвоїти забезпеченість країни власними енергетичними ресурсами. Реалізація державної програми енергозбереження може стати одним з ключових чинників технологічного переоснащення всієї української економіки. Основна мета намічених перетворень - довести енергоємність української економіки до показників країн ЄС [1].

Економічна та енергетична безпека держави

Економічна безпека вимагає наявності у держави достатніх ресурсів для реалізації відтворюваних, самовдосконалювальних процесів у всіх сферах прикладання суспільно корисної праці, забезпечення незалежності національної економіки, забезпечення стабільності суспільного ладу та можливостей самостійно формувати та здійснювати внутрішню та зовнішню політику [2].

Економічна безпека сьогодні є однією з найважливіших частин національної безпеки України і нерозривно пов’язана із іншою складовою національної безпеки, а саме енергетичною безпекою.

Енергетична безпека як одна із складових національної безпеки проявляється по перше як стан забезпечення держави енергоресурсами для реалізації відтворюваних процесів у національній економіці, що гарантують її повноцінну життєдіяльність і, по друге, як стан безпеки енергетичного комплексу України.

Існує кілька визначень енергетичної безпеки [3], проте найбільш вдалим можна вважати наступне:

Енергетична безпека - це стан захищеності життєво важливих “енергетичних інтересів” особистості, суспільства, держави від внутрішніх та зовнішніх загроз, що забезпечує безперебійне задоволення споживачів економічно доступними ПЕР прийнятної якості за нормальних умов та в надзвичайних ситуаціях [2,3].

Факторами впливу на енергетичну безпеку можна вважати: структуру енергоносіїв в енергоспоживанні, рівень освоєності та використання наявних власних ресурсів, глибина їх переробки та характеристики енергогенеруючих технологій, диверсифікованість джерел енергопостачання і шляхів транспортування, транспортна інфраструктура, використання альтернативних джерел енергії, стан контролю за витратами ПЕР, реалізація політики енерго- та ресурсозбереження. Для кожної країни вагомість того чи іншого фактора залежить від конкретних умов, що складаються.

Аналізуючи згадані фактори можна виділити два основних напрями забезпечення енергетичної безпеки, а саме: постачання фізичних обсягів енергоресурсів у відповідності до потреб економіки зменшуючи при цьому вплив зовнішніх факторів на стабільність енергозабезпечення та зниження темпів зростання потреби економіки у енергоносіях при забезпеченні стабільного зростання ВВП шляхом підвищення ефективності використання енергоресурсів національною економікою. Причому ці напрями також сприяють укріпленню економічної безпеки держави. Кожен із приведених напрямів має свої пріоритети.

Загалом до факторів, які зумовлюють сьогочасні напрямки та пріоритети енергетичної безпеки України можна віднести (з розбивкою за напрямами).

Реалізація першого напряму має на увазі забезпечення:

- максимальне використання наявних власних енергоресурсів та джерел енергії шляхом інтенсифікації власних обсягів видобутку, поглиблення глибини переробки, нових технологій перетворення енергії, використання вторинних енергоресурсів;

- уникнення монопольної залежності поставок енергоносіїв з Росії (практично монопольні поставки нафти, газу ядерного палива) через диверсифікацію джерел імпорту енергоносіїв та шляхів транспортування;

- модернізації основних фондів, у першу чергу підприємств ПЕК (рівень зношеності основних фондів ПЕК складає біля 60%);

- розроблення сукупності заходів для забезпечення життєдіяльності економіки на випадок не передбачуваних обставин у ПЕК чи з поставками ПЕР.

Реалізація другого напряму має забезпечити:

- зміну структури промислового виробництва шляхом зменшення питомої ваги енерго- та ресурсоємних галузей;

- комплексну модернізацію та переозброєння господарських комплексів України на основі енергозбереження, впровадження найновіших енергозберігаючих технологій, сучасних телекомунікаційних та комп’ютерних мереж;

- зменшення марнотратного та безгосподарного використання ПЕР та вторинних енергоресурсів;

- розширення використання альтернативних джерел енергії;

- формування у населення держави енергозберігаючого світогляду.

Аналіз пріоритетів обох напрямів забезпечення енергетичної безпеки вказує на енергозбереження як ключовий напрям прикладання зусиль держави.

Кожна незалежна держава визначаючи пріоритети свого розвитку, враховує фактори, що загрожують її національній безпеці. Таким чином, зважаючи на необхідність забезпечення економічної безпеки держави, при формуванні програм соціально-економічного розвитку мають враховуватись також фактори, що впливають на енергетичну безпеку держави.

Розглядаючи енергозбереження як сферу діяльності держави у забезпеченні енергетичної та національної безпеки варто відмітити, що механізми державного управління цією сферою залежать від пріоритетних напрямів забезпечення енергетичної безпеки. Це відображається у тому, що для кожної конкретної держави існують свої фактори впливу та відповідно формуються свої конкретні напрями забезпечення енергетичної безпеки.

Таким чином, для України, основні механізми державного управління, виходячи із напрямів забезпечення енергетичної безпеки, мають полягати у формуванні диверсифікованої структури енергоспоживання (приблизно рівних часток різних енергоресурсів) разом із диверсифікацією джерел постачання (відсутності монопольної залежності від одного джерела) та підвищення ефективності використання енергоресурсів економікою.

Структура енергоспоживання

Забезпечення енергетичної безпеки держави, значно впливає на прийняття державних рішень, стосовно розвитку національної економіки. Для аналізу впливу структури енергоспоживання на енергетичну безпеку, визначення та прийняття необхідних державних рішень складається паливно-енергетичний баланс (ПЕБ).

* На сьогодні, в Україні, така постановка задачі на як планування енергетичного балансу держави відсутня. Останній раз енергетичний баланс України був складений у 1996 році (за участю Світового банку). Енергетичний баланс України, сьогодні складається при потребі кожною організацією самостійно, на основі статистичних спостережень, без подальшого впливу на прийняття державних рішень.

Необхідно відмітити, що Україна крім “важкої” структури промислового виробництва успадкувала від СРСР також і невигідну для себе структуру енергоспоживання. За роки незалежності ця структура ще більше погіршилось в сторону залежності від імпортованих енергоносіїв, що складає реальну загрозу національній безпеці.

Порівняльний аналіз структури енергоспоживання в Україні та США і ЄС вказує на необгрунтовану, економічно недоцільну і навіть загрозливу для національної безпеки структуру ПЕБ в Україні Таблиця 1 [3]. Провідні країни світу будують свою енергетичну стратегію на власних енергоресурсах, в противагу Україні де відмічається тенденція до імпортування значних обсягів природного газу та зниження використання власних енергоресурсів (вугілля, торфу). Для прикладу Китай за рахунок власного вугілля забезпечує 70% свого енергоспоживання первинних енергоносіїв, Польща 67%.

Структура споживання енергоресурсів, %

Таблиця 1

Країна

Нафта

Природний газ

Вугілля

Атомна енергетика

Гідроенергія

Україна

США

8,2

3,1

ЄС

44,2

22,5

13,4

13,8

Україна ж за абсолютними обсягами імпорту природного газу займає одне із перших місць у світі. Доля власної нафти у загальному споживанні складає лише біля 20%, а доля природного газу біля 24%. Зважаючи на те, що на сьогодні, Україна належить до енергодефіцитних країн, державі необхідно зосередити зусилля щодо зменшення використання паливно-енергетичних ресурсів національною економікою, особливо природного газу та зниження залежності від імпортованих, переважно із Росії, енергоресурсів [3].

Загалом у структурі світових запасів органічного палива на вугілля припадає 67%, нафту - 18% і на природний газ – 15% відсотків, а в Україні ці показники становлять відповідно 95,4%, 2% і 2,6% відсотка. Таким чином єдиним енергоносієм, якого в Україні потенційно достатньо для повного забезпечення власних потреб, є вугілля. Це важливий чинник гарантування енергетичної безпеки держави.

Завдання полягає в тому, щоб суттєво змінити баланс споживання енергоносіїв, зменшити як абсолютний обіг, так і частку споживання природного газу з одночасним збільшенням цих показників стосовно вугілля. Затверджена Кабінетом Міністрів Програма Українське вугілля передбачає: переоснащення перспективних шахт надійним і високопродуктивним обладнанням; ліквідацію неперспективних і санацію потенційно перспективних вугледобувних підприємств; роздержавлення майна вуглевидобувних підприємств за особливими правилами оцінки вартості з урахуванням їх рентабельності та інвестиційної привабливості та розрахована на доведення обсягів видобутку вугілля у 2010 р. до 110 млн. т. [1].

Національна програма Нафта і газ України до 2010 року ( 522/5713 ), спрямована на збільшення обсягу розвіданих запасів нафти і газового конденсату. Визначено за необхідне забезпечити введення в дію енергоблоків на Хмельницькій та Рівненській АЕС, модернізацію діючих енергоблоків з метою підвищення їх надійності та безпеки, створення повного циклу виробництва ядерного палива.

Для забезпечення енергетичної безпеки держави необхідно сьогодні проаналізувати прогнозні показники ПЕБ України у найближчій перспективі з врахуванням формування доцільної структури енергоспоживання. Паливно-енергетичний баланс України 2000 року приведений у Таблиці 2 [3,4,5].

Паливно-енергетичний баланс України у 2000 році

Таблиця 2

Спожиті енергоресурси, млн. т у.п.

Власні енергоресурси

Імпортовані енргоресурси

Загалом за 2000 рік

Вугілля

60,20

3,75

63,95

млн.т

80,26

5,00

85,26

Нафта

5,35

13,79

19,14

млн.т

3,69

9,51

13,20

Газ всього

51,29

38,05

89,34

млрд.м.куб

45,94

32,80

78,74

Газ власний

18,93

млрд.м.куб

18,04

Газ за транзит

32,36

млрд.м.куб

27,90

Електроенергії всього

60,19

млрд.кВт.г

171,30

Атомна енергетика

27,18

ядерне паливо

27,18

млрд.кВт

77,35

Гідроенергетика

4,01

млрд.кВт

11,40

Нетрадиційні джерела

2,24

Енергозбереження

4,80

Загалом спожито, млн. т.у.п.

155,06

55,59

210,65

Без врахування як неергетичної та давальницької сировини [3,4]

185,4

Зважаючи на відновлення економіки України та постійне зростання ВВП, варто очікувати збільшення обсягів споживання енергоресурсів національною економікою у 2010 році до прогнозного рівня 220 млн.т.у.п.

При цьому складаючи ПЕБ для 2010 року необхідно врахувати, що прямо пропорційного зростання обсягів споживання ПЕР відповідно до темпів зростання ВВП спостерігатись не буде, оскільки зростання завантаження існуючого обладнання, використання нових енергоефективних технологій, призведе до підвищення ефективності використання енергоресурсів, що відобразиться в дещо повільніших темпах зростання обсягів споживання ПЕР від темпів зростання ВВП.

На рис.1. Приведено структуру паливно-енергетичного балансу України у 2000 році із загальним обсягом споживання біля 190 млн.т.у.п. [4,5]. На рис.2. наведено структуру паливно-енергетич-ного балансу України за прогнозним споживанням ПЕР у 2010 році [3,6].

При формуванні ПЕБ для 2020 року прогнозується, що: видобуток вугілля буде становити 100 млн.т. (за програмою Українське вугілля 2010 – 110 млн.т.); споживання природного газу зменшиться у порівнянні з 1999 роком на 10 млрд. м.куб. та буде становитиме 65 млрд. м.куб. (у 2003 році Уряд прогнозує зростання споживання до 89 млрд. м.куб); інші параметри, а саме використання нафти, атомної енергетики залишать практично незмінні; решта необхідного обсягу потреб держави у енергоресурсах буде покриватись зростанням частки гідроенергетики, нетрадиційних джерел енергії та потенціалу енергозбереження. У подальшому, для забезпечення енергетичної та національної безпеки доля останніх має ще більше зростати.

Відповідна перспектива побудови ПЕБ та розвитку окремих галузей ПЕК потребує прийняття відповідних механізмів державного управління у реалізації вищевизначених напрямів забезпечення енергетичної безпеки держави та спричинить формування відповідних механізмів державного управління процесами розвитку ПЕК, підвищення ефективності використання енергоресурсів та впровадження енергозберігаючих технологій у відповідних галузях.

Формування енергозберігаючого сценарію розвитку ПЕК передбачає глибокі структурні зміни у виробництві та споживанні енергоносіїв зорієнтовані на: наближення структури паливно-енергетичного балансу України до наявної ресурсної бази енергоносіїв; зменшення частки імпортованого природного газу; нарощування обсягів видобування вугілля поряд із закриттям безперспективних шахт та розрізів; залучення максимально можливого (технічно та економічно доцільного) рівня ресурсів гідроенергетики, у тому числі відновлення малих ГЕС, створення власного циклу ядерного палив для АЕС та добудову блоків на Хмельницькій та Рівненській АЕС; забезпечення активної реалізації потенціалу енергозбереження та залучення до балансу нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії.

Потребують оновлення і основні фонди ПЕК. За експертними оцінками, по всіх галузях ПЕК зношеність основних фондів складає понад 60% і вже набула загрозливого характеру, а через це ефективність використання первинних енергоресурсів при енергогенерації є надзвичайно низькою. Це примушує витрачати додаткові кошти на закупівлю додаткової кількості енергоносіїв.

Нагально постало питання здійснення активної енергозберігаючої політики у галузях національної економіки. Низька на сьогодні неефективність використання палива та енергії в економіці країни відображається у високому рівні енергоємності валового внутрішнього продукту (ВВП), який у 2-3 рази перевищує аналогічний показник для промислово розвинених країн.

Забезпечити підвищення ефективність використання енергоресурсів можливо за умов: кардинальної зміни структури виробництва у напрямку менш енергоємних галузей; пріоритетного розвитку машинобудування, харчової та легкої промисловості; розширення сфери послуг; впровадження жорстких екологічних та енерговитратних нормативів; запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження.

Побудова такого ПЕБ не тільки оздоровить загальну економічну ситуацію у державі, а також знизить валютне навантаження на економіку, оскільки (в разі неможливості задовольнити потреби економіки власним вугіллям) ціни на імпортоване вугілля значно нижчі цін на імпортований природний газ.

Запропонований сценарій є найбільш прийнятним та відповідає національним інтересам України, однак він потребує прийняття серйозних політичних рішень, адже для його реалізації необхідні значні інвестиції та науковоємні технології, прийняття непопулярних рішень та політичної волі у досягненні цілей, стабільної цілеспрямованої поведінки держави та формування енергозберігаючого світогляду громадян.

Проведений аналіз напрямів забезпечення енергетичної безпеки держави свідчить, що у досягненні енергетичної безпеки держави, підвищенні конкурентоспроможності вітчизняної продукції та поліпшенні стану навколишнього середовища виняткова роль належить заходам з енергозбереження, розроблення дієвих механізмів державного управління процесами підвищення енергоефективності національної економіки.

Енергозбереження має стати пріоритетом державної політики у найближчі 5-15 років.

Список літератури

1. Послання Президента України до Верховної Ради “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”.

2. Паливно-енергетичний комплекс України на порозі третього тисячоліття/ Під загальною редакцією А.К.Шидловського, М.П.Ковалка – Київ:УЕЗ, - 2001 р.

3. Енергетична безпека України: Стратегія та механізми забезпечення/ А.І.Шевцов, М.Г.Земляний, А.З.Дорошевич та ін./ За ред. А.І.Шевцова. – Дніпропетровськ: Пороги, 2002.

4. Статистичний щорічник України за 2001 рік. м.Київ. Техніка. 2002 р.

5. Першин В.П. Енергозбереження як фактор сталого розвитку вітчизняної економіки. Тези доповідей міжнародної науково-технічної конференції “Енергоефективність 2002” - Київ: Навчальна книга, 2002 р.

6. Концепція державної енергетичної політики України на період до 2020 року// Національна безпека та оборона №2, 2001 року.

Затопляев Е.А.,

генеральный директор ОАО “Янтарьэнерго”

Уважаемые коллеги!

Позвольте приветствовать Вас от самого западного региона России - Калининградской области!

На семинаре-совещании я представляю энергетическую компанию ОАО “Янтарьэнерго” и Калининградскую Ассоциацию Энергосбережения.

Проблема энергоэффективности и энергосбережения, как и везде в нашей стране, более чем актуальна и в Калининградской области, где отношение к энергоресурсам не адекватно ее экономике. Спад производства, происходивший последние годы, не сопровождался соответствующим снижением потребления энергии. Сохранение современного высокого уровня энергоемкости народного хозяйства после выхода экономики из кризиса и в нашем регионе может привести к неудовлетворенности спроса на энергию, а покрыть этот спрос, учитывая изношенность основных фондов энергетики, ее высокую капиталоемкость и инерционность, будет крайне затруднительно. В условиях Калининградской области, когда сечение проводов ВЛ, связывающих нас с метрополией, ограничено, увеличить эти поставки вообще не представляется возможным.

Согласно первому закону термодинамики любая замкнутая система, не имеющая достаточно внутренней энергии погибает.

Для недопущения этой ситуации, для обеспечения энергетической безопасности области необходимо строительство ТЭЦ-2 и безусловно активизация работ по энергосбережению и рациональному использованию имеющихся ресурсов.

Здесь следует отметить, что 92,4% электроэнергии область получает от ЦДУ РАО “ЕЭС России”, через территории четырех государств.

Положение дел в Калининградской области усугубляется еще и тем, что себестоимость поставляемых энергоносителей за счет значительных транспортных издержек, особенно по территориям иностранных государств, значительно выше, чем в среднем по России.

Тезис: “Энергосбережение - это образ жизни” действительно должен стать образом жизни. От идеологии, которая очевидна по своей сути, мы медленно, но последовательно переходим к конкретным делам в этом направлении. И это одна из наших главных задач.

Согласно федеральной целевой программе “Энергосбережение России (1998-2005 гг.), в соответствие с директивными указаниями и рекомендациями РАО “ЕЭС России”, ОАО “Янтарьэнерго” разработана программа энергосбережения Общества на 1998-2000 гг. и на перспективу до 2010 г.

Указанная программа принята в качестве базовой для электроэнергетики всего Калининградского региона.

В программе энергосбережения Общества обозначены основные причины кризисного состояния ТЭК области, указаны цели и ее задачи.

Одной из основных причин напряженного состояния в топливно-энергетическом комплексе региона продолжает оставаться низкая энергетическая эффективность экономики, большие потери энергоресурсов, и прежде всего, у потребителей.

За последние годы также произошло обострение ряда проблем в электроэнергетике области.

Первая из них - снижение эффективности по сравнению с предыдущим десятилетием. Выросли коммерческие потери электроэнергии - воровство, ухудшились режимы загрузки оборудования электростанций (режимы станции, исходя из денежных ресурсов).

Вторая проблема - снижение объема инвестиций в электроэнергетику. Только за период 1994-1998 гг. по сравнению с периодом 1990-1993 гг. он снизился в 1,5 раза.

Третья проблема - старение энергетического оборудования. В настоящее время около 60% установленной мощности выработало свой ресурс.

Между тем прогнозы развития экономики области и энергопотребления требуют увеличения поставок электрической и тепловой энергии на внутренний рынок к 2005 и далее 2010 годам. Строительство новых мощностей требует огромных инвестиций, а принятая в настоящее время практика продления срока службы оборудования, приводит к снижению эффективности и падению конкурентоспособности производимой электрической и тепловой энергии.

Меры по экономии топлива, снижение потерь электрической и тепловой энергии, оптимизация загрузки действующих мощностей позволят уменьшить потребность в инвестициях в строительство в отрасли и снизить тарифы.

Рассматривая вопросы энергоэффективности, энергосбережения совершенно нельзя не затронуть в этой части потребительскую подсистему и в первую очередь жилищно-коммунальный сектор. Там имеются колоссальные потери, как тепловой, так и электрической энергии. Суммарные потери только по теплу достигают 30-35% -это огромный потенциал энергосбережения и его максимально нужно использовать.

В соответствии с действующими СНиП и региональными требованиями в нашей области все вновь вводимое жилье сдается только с установленными приборами учета энергоресурсов, холодной и горячей воды.

А как быть с уже эксплуатируемым жильем? Где взять финансовые ресурсы для установки в нем соответствующих приборов учета и контроля?

Совершенно очевидно, что нормой для коммунального хозяйства наших городов и поселков, должна стать установка только предизолированных труб в теплотрассах с потерями по теплу в несколько процентов, а не несколько десятков процентов, как в обычных трубах. Здесь нужно отметить, что в области действуют несколько фирм, которые используют немецкую и датскую технологии по производству предизолированных труб и их монтажу.

Ряд калининградских строительных фирм в течении последних лет достаточно широко используют при возведении современного жилья и объектов соцкультбыта новейшие теплоизоляционные материалы и конструкции. И такие примеры можно было бы продолжить.

В 1998 году в нашей энергетической компании были реализованы мероприятия по энергосбережению, которые позволили сэкономить около 3,0 млн. кВтч электрической энергии. Затраты на мероприятия по энергосбережению составили 3,5 млн. руб. Экономический эффект от внедрения мероприятий - 1,0 млн. рублей.

Хотелось бы отметить одно из мероприятий, относящихся к нетрадиционной энергетике - ввод в эксплуатацию ветроэнергетической установки ВЭУ-600, установленной мощностью 600 кВт датского производства, на которой выработано с начала пуска и на конец этого месяца 1240 тыс.кВтч электроэнергии.

Из наиболее значимых мероприятий по энергосбережению 1999 года следует отметить ввод в эксплуатацию первого энергоблока Правдинской ГЭС, установленной мощностью 1,2 МВт (малая гидроэнергетика), внедрение приборов учета отпуска тепла и расхода газа на базе КТС “Энергия” (ТЭЦ-1), оптимизацию загрузки электросетей за счет строительства линий электропередачи 15-0,4 кВ.

Фактические результаты реализации Программы энергосбережения Общества за отчетный период текущего года:

По энергосбережению в производстве электрической и тепловой энергии:

• объем экономии топлива - 1,0 тыс. тут

По снижению потерь электроэнергии на транспорте:

• снижение потерь электроэнергии в сетях - 1556,0 тыс. кВтч

Производство и транспорт электрической и тепловой энергии:

• затраты на реализацию энергосберегающих мероприятий - 1,1 млн.руб.

• объем экономии топлива, электрической и тепловой энергии 1,0 млн. руб.

В части организационных мер по энергосбережению в компании сделано следующее.

В составе управления Общества создана дирекция энергоресурсосбережения, основной задачей которой является организация реализации производственных, технических, научных, экономических мер, направленных на эффективное использование энергетических ресурсов в Обществе и на вовлечение в хозяйственный оборот возобновляемых источников энергии.

Во всех подразделениях Общества назначены ответственные лица за энергосбережение.

В Энергосбыте создана служба маркетинга и сбыта электрической и тепловой энергии. Прорабатывается возможность создания при Энергосбыте также производственной группы по проведению “внутреннего” энергоаудита подразделений Общества.

С начала 1998 года приступила к функционированию Калининградская Ассоциация Энергосбережения, насчитывающая в настоящее время 25 юридических членов. Целью создания ассоциации является объединение усилий всех заинтересованных организаций и учреждений в продвижении идей энергосбережения в Калининградской области с целью стимулирования экономического развития региона, уменьшение его зависимости от энергопоставок извне и улучшения экологической ситуации. Ассоциация учреждена по инициативе руководства нашей компании. В числе учредителей Ассоциации наряду с ОАО “Янтарьэнерго” - мэрия города Калининграда и ряд федеральных организаций, занимающихся вопросами энергосбережения, энергоэффективности.

За истекшие последние 1,5 года Ассоциация была соорганизатором и участником трех международных семинаров по энергосбережению. Первой Калининградской региональной конференции по энергоэффективности, энергосбережению, выставки-смотра-конкурса “Энергосбережение-99”.

Здесь следует отметить, что наша энергетическая компания стала дипломантом указанного регионального смотра-конкурса и в составе делегации области примет участие в Первой Всероссийской выставке “Энергосбережение в регионах России”, которая пройдет в г. Москве 14-16 декабря 1999 г.

В настоящее время Энергетической комиссией области, Калининградской Ассоциацией Энергосбережения совместно с областной Думой ведется проработка вопроса создания регионального внебюджетного Фонда энергосбережения, посредством которого можно было бы финансировать энергосберегающие инвестиционные проекты.

С 1 июля 1999 года введен в действие региональный закон “Об энергосбережении”, в разработке которого приняли участие также специалисты нашего Общества.

С участием Дании до конца текущею года планируется создать в Калининграде Центр Энергосбережения для исполнения образовательных и просветительных функций по энергоэффективности и энергосбережению в нашем регионе.

Опираясь на нормативно-законодательную базу по энергоэффективности и энергосбережению, как на федеральном, так и на региональном уровнях, следует отметить, что всем необходимо будет выполнить огромную работу в этом направлении. И изменение менталитета общества в этой части - одно из труднейших дел.

Важным элементом государственного регулирования энергосбережения по-прежнему является разумная тарифная политика на электрическую и тепловую энергию, с ликвидацией в первую очередь перекрестного субсидирования потребителей. Высокие цены на электроэнергию в Дании в годы кризиса позволили резко увеличить энергоэффективность и привлечь внимание всего общества к энергосбережению. То же происходит сегодня у наших соседей в Польше и Литве. Да и промышленность от этого только выиграет.

Реализация отмеченных мер уже в ближайшие годы должна существенно сэкономить энергоресурсы и переломить тенденцию роста энергоемкости выпускаемой продукции на ее снижение.

В завершение хотелось бы ознакомить Вас с выдержкой из обращения Энергетической комиссии Калининградской области, местного Энергонадзора и Калининградской Ассоциации Энергосбережения к жителям Калининградской области, а именно: “Наша общая задача - интегрировать все имеющиеся ресурсы и возможности для скорейшего достижения конкретных весомых результатов политики энергосбережения, которые в свою очередь, - мы в этом не сомневаемся, - позитивно скажутся на укреплении государственных начал и устойчивом развитии отечественной экономики”.

Благодарю Вас за внимание.

Компания Вывоз мусора. Вывоз мусора по Москве.

Модернизация в контексте энергос. Кабмин утвердил порядок установк. Уважаемый василий анатольевич. Администрация томской области. Правительство москвы.

Главная страница -> Технология утилизации

Экологически чистая мебель:

Сайт об утилизации отходов: