|
|
Главная страница -> Технология утилизации
Проблеми та пріоритети розвитку. Вывоз мусора. Переработка мусора. Вывоз отходов.д.т.н. Е.Н.Бухаркин, Московский Государственный Открытый Университет В настоящей статье автор хочет обратить внимание на проблему повышения экономичности источников теплоты – водогрейных котельных (ВК). Согласно [1] расчеты тепловых потерь ВК производят применительно к низшей теплоте сгорания топлива. Величина КПД современных газовых ВК по низшей теплое сгорания достигает 90...92 %. Между тем при сгорании 1 м3 природного газа образуется 2 м3 водяных паров, на долю которых приходится 11…13 % теплоты. Температура газов за ВК составляет 150…180 0С и дальнейшее ее снижение в теплообменниках «сухой» теплопередачи признано экономически нецелесообразным. В этих условиях единственным существенным резервом повышения экономичности является использование теплоты конденсации паров. Так, при влагосодержании уходящих газов Х = 0,11…0,12 кг/кг теплота, приходящаяся на 1 кг газов, составляет: 190…220 кДж – физическая (определяемая их температурой), 310…325 кДж – влажностная. Использование теплоты водяных паров возможно при их конденсации, которая может происходить в том случае, когда поверхность труб имеет температуру ниже точки росы t р , составляющей для продуктов сгорания природного газа величину 55…56 0С. Такие температуры нагреваемой воды в водогрейных котельных могут иметь место в двух случаях: а) при нагреве водопроводной воды, б) при нагреве обратной воды теплосети. Однако действующим ГОСТ 21563-93 [2] устанавливается, что температура воды, поступающей в ВК, должна быть не ниже 70 0С, т. е. значительно выше t р . что исключает возможность конденсации паров на поверхностях нагрева. Положение ГОСТа обосновано тем, что выделившийся конденсат, контактируя с газами и поглощая некоторое количество углекислоты СО2, становится слабым раствором угольной кислоты Н2СО3, обладающей коррозионными свойствами. За рубежом более двадцати лет эксплуатируются конденсационные ВК, обычно изготовляемые целиком из коррозионностойких материалов (нержавеющая сталь, алюминиевые сплавы и др.). КПД этих котлов на 10 % выше, чем у обычных котлов. В условиях РФ с учетом требования вышеуказанного ГОСТа использование конденсационного метода возможно в экономайзере, предвключенном по нагреваемой воде по отношению к котлу. В этом случае из коррозионностойкого материала должен изготовляться только экономайзер. В наиболее простом варианте с нагревом в конденсационном экономайзере (КЭ) холодной водопроводной воды до 40…50 0С все поверхности нагрева имеют температуру ниже t р и, согласно расчету, в КЭ может быть сконденсировано до 85…90 % паров, содержащихся в продуктах сгорания. Эффективность этого варианта наиболее высокая в том случае, когда нагретая в КЭ вода используется для горячего водоснабжения в значительном количестве (рис. 1 а). При использовании воды для подпитки теплосети или котлов - ее количество невелико (в общем случае), что позволяет использовать только часть теплоты, содержащейся в отходящих газах. К тому же следует учитывать, что с точки зрения рационализации теплоэнергетического хозяйства необходимо стремиться к уменьшению утечек воды из теплосети и котлов, и соответственно величине подпитки. Поэтому более широкие возможности использования теплоты отходящих газов возникают при нагреве в КЭ теплофикационной воды из обратного трубопровода теплосети (рис. 1 б, в) поскольку расход воды в этом случае значительно больше, чем подпиточной. Однако условия для конденсации в этом случае хуже, чем при нагреве подпитки ввиду того, что температура t обратной сетевой воды выше и кроме того, переменна в течение отопительного сезона. Получается, что целесообразность применения КЭ для нагрева теплофикационной воды проблематична. Для выяснения этого вопроса построен график температуры обратной сетевой воды t в двухтрубной системе теплоснабжения в течение сезона (рис. 2), из которого видно, что величина t ниже t р и, следовательно, конденсация паров практически в течение всего сезона осуществима. В неотопительный период, когда тепловая сеть обслуживает только системы горячего водоснабжения, величина t снижается, и эффективность КЭ соответственно возрастает. Наиболее целесообразно использование двухступенчатого КЭ, в первой ступени которого нагревается холодная вода для горячего водоснабжения или подпитки, а во второй – теплофикационная вода (рис. 1 б). Для получения количественных данных об эффективности процессов в указанных схемах необходимо произвести расчет сезонных режимов теплопередачи. Тепловой расчет КЭ имеет значительные отличия от аналогичных расчетов теплообменников сухой теплопередачи, поскольку в них теплота передается не только за счет разности температур газов и воды, но дополнительно за счет теплоты конденсации, величина которой, хотя и связана с разностью температур, но сложной нелинейной зависимостью. Поэтому тепловой расчет КЭ по обычному уравнению теплопередачи с использованием разности температур теплоносителей связан с рядом сложностей. Расчет упрощается, если его производить на основе разности показателей, учитывающих и температурную и влажностную составляющие количества содержащейся теплоты – энтальпий газов i г и насыщенной парогазовой смеси i в, соответствующей температуре воды. i г = сг t г + r хг, i в = с t в ’’ + r хв”, где сг, с в’’ – теплоемкость газов и насыщенной смеси, кДж/кгК; t г , t в ” – температуры газов и смеси,0С; хг, хв” – влагосодержание газов и смеси, кг/кг; r – теплота парообразования, кДж/кг Расчетное уравнение в этом случае имеет вид: D q = b ( i г -i в ) где b – коэффициент масообмена, кг/м2 . Для определения эффективности КЭ, установленного за отопительным ВК, обслуживающим двухтрубную тепловую сеть с комплексной нагрузкой (отопление + горячее водоснабжение) по методике [3] был произведен его тепловой расчет. Расчеты производились применительно к работе теплосети по отопительным графикам 150/70 и 95/70 0С. Величина поверхности нагрева КЭ принималась аналогичной поверхности нагрева экономайзера ВТИ, устанавливаемого за паровыми котлами, т.е. 43 м2/ГДж. Рассматривались ребристые трубы двух типов: биметаллические (чулок с алюминиевыми ребрами, одетый на внутреннюю стальную трубу) и целиком из нержавеющей стали. В результате расчета были определены уменьшение потерь теплоты с уходящими газами q 2 и прирост КПД в течение отопительного сезона. На рис. 3 показано как уменьшаются потери теплоты с уходящими газами q 2 , а на рис. 4 соответственно прирост КПД ВК при установке за ними КЭ. На рис. 5 показаны изменения температуры и влагосодержания уходящих газов при использовании КЭ по схемам с нагревом холодной (а) и обратной воды теплосети (б). При схеме (а) за счет снижения температуры получается 163 кДж/кг, чему соответствует прирост КПД в размере 5,1 %; за счет конденсации получается 219 кДж/кг, с соответствующим приростом КПД равным 7,1 %. Суммарный прирост КПД при этой схеме 12,2 %. При схеме (б) снижение температуры дает 130 кДж/кг, чему соответствует прирост КПД в размере 4,1 %; на долю конденсации приходится 138 кДж/кг (прирост КПД 4,4 %). Суммарный прирост КПД в этом случае 8,5 %. Таким образом, применение КЭ позволяет существенно повысить КПД котлов. Это достигается за счет снижения температуры и влагосодержания отходящих газов. Наряду с повышением экономичности, снижение температуры и влагосодержания оказывает противоречивое влияние на экологические показатели работы котельной. С одной стороны уменьшение влагосодержания газов удаляемых в атмосферу, является благоприятным фактором, снижая вероятность осадков в виде кислотных дождей и др. Однако снижение температуры выбросных газов имеет и отрицательную сторону, заключающуюся в возникновении опасности конденсации паров в отводящих газоходах и, главное, в дымовой трубе. Последнее обстоятельство является мотивом для сдерживания внедрения КЭ в практику проектирования. Во многом это объясняется тем, что отсутствует обоснованная методика расчета тепловлажностного режима отводящих газоходов. Расчетами, приведенными в [4] установлена возможность обеспечения безопасных тепловлажностных режимов газоотводящего тракта при установке КЭ за котлами и выданы рекомендации по выбору практических способов их реализации. Уместно отметить, что в настоящее время для защиты труб от выделяющегося конденсата широко внедряются пластмассовые вставки, что радикально решает задачу защиты труб. Литература 1. Тепловой расчет котельных агрегатов Нормативный метод, М., Энергия, 1973, с. 295. 2. ГОСТ 21563-93 от 1995, Котлы водогрейные. 3. Бухаркин Е.Н. «К методике теплового расчета конденсационных утилизаторов за котлами», Теплоэнергетика, 1997, № 2, с. 59-62. 4. Бухаркин Е.Н. «К вопросу обеспечения надежных условий использования экономичных котлов с конденсационными утилизаторами», Промышленная энергетика, 1995, № 7, с. 32-35. 5. Кудинов А.А., Антонов В. А., Алексеев Ю. Н. «Анализ эффективности применения теплоутилизатора за котлом ДЕ 10-14 ГМ», Промышленная энергетика, 1997, № 4, с. 46-49 Подрисуночные надписи. Рис. 1. Схема использования конденсационных экономайзеров в котельных. а) с нагревом водопроводной воды для целей горячего водоснабжения или подпитки теплосети; б) двухступенчатым нагревом холодной и теплофикационной воды; в) для нагрева теплофикационной воды. Обозначения: 1-КВ, 2, 3- 1-я и 2-я ступени КЭ для нагрева воды для систем горячего водоснабжения и подпитки, 4-КЭ – для нагрева воды теплосети, 5,6 – сетевой и рециркуляционный насосы, 7,8 – системы отопления и горячего водоснабжения, 9 – теплообменники в ЦТП. Рис. 2. Температуры воды в течение отопительного сезона: после систем отопления t о (кривая 1), после охлаждения в теплообменниках системы горячего водоснабжения t гв (кривая 2) и точки росы отходящих газов t р (кривая 3) Рис. 3 Потери теплоты с уходящими газами q 2 при различной доле нагрузки горячего водоснабжения при отопительном графике 150/700С: Рис. 4 Прирост КПД D h при различной доле нагрузки горячего водоснабжения и графике 95/700С. Обозначения аналогичны рис. 3. Рис. 5 Количество теплоты, получаемое в КЭ за счет температурной (1) и влажностной составляющей (2) в процессе теплопередачи: а) при нагреве водопроводной воды; б) при нагреве теплофикационной воды
Суходоля Олександр Михайлович к.т.н., докторант кафедри національної безпеки НАДУ при Президентові України Зовсім недавно деякі події (ліквідація Держкоменергозбереження та зростання цін на природний газ) різко підвищили увагу суспільства до проблем надійного забезпечення національної економіки енергоресурсами та корисної віддачі від їх використання. Можна подякувати авторам цих ”подій”, що допомогли опосередковано звернути суспільну увагу на стан реалізації державної політики у сфері енергоефективності. Спробуємо ж проаналізувати наявний стан та традиції, сучасні виклики та пріоритети дій держави у сфері енергоефективності. Здійснюючи оцінку результативності політики енергоефективності можна відзначити ряд факторів, що пояснюють попередні досягнення та обумовлюють сучасний її стан: низька пріоритетність політики енергоефективності для національної економіки (суб’єктів господарювання, органів влади), що спричиняє прийняття управлінських рішень, орієнтованих на найменш витратні та найбільш прості для розуміння рішення. Приклад ліквідація Позабюджетного фонду енергозбереження у 1999 р; суб’єкти господарювання часто не мають економічної вигоди від реалізації проектів енергозбереження в силу можливостей отримання належного рівня прибутковості неекономічними методами (несплата податків, заниження заробітної плати тощо), що підриває основи енергоефективності; відсутність суспільно-політичної мотивації до підтримки енергозбереження. Політичні сили та їх лідери віддають перевагу іншим проектам примноження як капіталу та політичного рейтингу; при реалізації енергозберігаючих програм пріоритет віддається адміністративно-організаційним та контролюючим заходам, які нерідко полягали у силовому обмеженні енергопостачання (обмеження подачі теплоенергії, відключення від електро- та газопостачання); неефективність цінової політики у стимулюванні суб’єктів господарювання до зниження енергоспоживання. Адміністративне регулювання цін, збереження субсидій, бюджетне дотування тарифів, відшкодування втрат постачальників послуг за рахунок перехресного субсидіювання відображається у збереженні підходу до формування тарифів на енергопостачання, зокрема на теплову енергію, через фіксацію рентабельності енергопостачальних підприємств відносно фактичних витрат. неадекватність управлінських впливів у сфері енергоефективності, що обумовлено, у тому числі, високою ступінню нерозуміння змісту політики ”енергозбереження” та ”енергоефективності”. Отже, будуючи державну політику енергозбереження, ми можемо отримати різне її змістовне навантаження в залежності від того, на чиї інтереси вона буде орієнтуватись (хто отримає право її формувати). У даному випадку не стверджується, що недоцільно чи неможливо застосовувати такі механізми. Мова іде лише про те, що у такому випадку визначення “політика енергозбереження” може і не відображати діяльність та завдання держави із підвищення енергетичної ефективності національної економіки. Діяльність постачальників щодо „енергозбереження” тоді може бути виділена у окрему політику держави з питань гарантованого енергозабезпечення або ж включено у загальну енергетичну політику. А діяльність у сфері ”енергоефективності” має базуватись на забезпеченні впливу на систему економічних, політичних, соціальних, культурних відносин у такий спосіб, щоб збільшити кількість (якість) задоволених потреб суспільства (споживачів) при мінімальних витратах енергоресурсів. Оцінюючи виконання положень Закону України „Про енергозбереження” слід відзначити, що за період діяльності Держкоменергозбереження, було забезпечено реалізацію більшості положень, хоча із різною ступеню нормативного врегулювання: розвиток отримали: контрольно-наглядові функції щодо використання ПЕР та державної експертизи енергозбереження; регулятивні та дозвільно-реєстраційних функцій, зокрема щодо нормування питомих витрат ПЕР; неповністю врегульовано: використання системи державних стандартів (застосування нормативів витрат ПЕР); навчання, популяризація та пропаганди енергозбереження; не реалізовано: введення відрахувань від вартості фактично використаних ПЕР надання юридичним і фізичним особам субсидій, дотацій, податкових, кредитних пільг, застосування підвищених норм амортизації енергозберігаючих основних фондів; залучення власних коштів підприємств, ресурсів фінансових установ у сферу енергоефективності, запровадження механізмів самофінансування. Загалом, можна підтвердити, що політика енергозбереження фактично випадає з поля діяльності галузевих міністерств та місцевих органів виконавчої влади, а суб’єкти господарювання не ототожнюють свої інтереси з політикою енергозбереження. Належного впливу на їх поведінку не було створено, а орган виконавчої влади покликаний координувати реалізацію політику не отримав адекватних важелів впливу. Для порівняння приведемо досвід український та зарубіжний досвід застосування окремих механізмів державного управління у сфері енергоефективності. Порівняльний аналіз основних механізмів державного управління Механізм державного регулювання Існуючий стан в Україні Міжнародний досвід Пропозиції Статус та підпорядкованість органу управління Як орган центральної виконавчої влади ліквідований Переважна більшість країн сформували виконавчі агенції з правом здійснення державних функцій. У ряді країн орган управління входить у структуру міністерств переважно економіки, торгівлі, екології, промисловості. Лише у двох країнах (США та Росії) вони входять до Міненерго. У США орган управління опікується лише бюджетною сферою. У економічній сфері механізмів регулювання немає. 1. Орган виконавчої влади із спеціальним статусом. 2. Урядовий орган державного управління (поєднання з інспекцією) лише у сфері енергоефективності – менше функцій та повноважень. 3. Урядовий орган державного управління у сфері енергетичної безпеки (поєднання з енергетичною інспекцією) – вплив на розрахунки за енергію, режими енергозабезпечення. Нормування ПЕР Механізм найбільш розвинений із всіх однак не завершена Практика нормування здійснюється у подібній формі здійснюється лише у Білорусії за аналогією із системою нормування СРСР Відмовитись від погодження норм, перейти до аналізу поданої (обов’язкової) інформації, визначення “проблемних підприємств” та подальшого їх інспектування Нормалізація енерговикористання Механізм не завершений Запроваджено у більшості країн ОЕСР. Механізм базується на основі запровадження систем енергоменеджменту, КіН, проведення енергетичних обстежень. Необхідно розробити та зробити обов’язковими для запровадження методики оцінки та підвищення рівня енергоефективності виробництва Стандартизація Механізм не завершений Запроваджено у більшості країн ОЕСР Забезпечити систематичний, періо-дичний перегляд значень стандартів Експертиза Механізм не завершений Обмежене використання Результати експертизи мають поповнювати відкриту базу даних та використовуватись проектними організаціями Сертифікація Механізм не завершений Запроваджуються у більшості країн ОЕСР Сертифікація має забезпечити інформування споживачів, враховуватись при ціноутворенні Контроль, інспектуван-ня Механізм розвинений. Існують функції невластиві для цієї сфери. Практика нормування здійснюється у подібній формі здійснюється лише у Білорусії. У ряді країн ЄС здійснюється інспектування окремого обладнання. Здіснення контролю однорідної та змішаної сфери. Проведення інспектування при виявленні “проблемних підприємств”, надання приписів та рекомендацій щодо перегляду нормативних актів. Санкції (штрафи) Механізм не завершений. Запроваджено штрафування посадових осіб, за перевитрати ПЕР не введено. Санкції спірні. Практика нормування здійснюється у подібній формі здійснюється лише у Білорусії за аналогією із системою нормування СРСР. Залишити накладання штрафів на посадових осіб за невиконання законодавства у сфері енергоефектив-ності. Запровадити екологічні податки (енергетичні збори) що буде стимулю-вати добровільну діяльність та знизить оспорювання виставлених штрафів Маркування Механізм не завершений Запроваджено у більшості країн ОЕСР Запровадити оцінку рівня енергоефективності (обладнання, автомобілів тощо) та їх маркування Стимулювання реалізації проектів Практично відсутнє Запроваджено у більшості країн ОЕСР Запровадити пільгове кредитування, фінансування третьою стороною пряме бюджетне фінансування тощо Пільгове оподаткування Відсутнє. Ставлення КМУ та Мінфіну негативне Обмежене поширення для окремих проектів на нетривалий час. Останнім часом практично не застосовується, хоча в періоди необхідності швидкого впливу застосовувались країнами ОЕСР Запровадження пільгового оподаткування можливе лише для окремих проектів, окремих галузей після детального тех.-екон. обгрунтув. Екологічні податки Відсутнє. Запроваджуються у більшості країн ОЕСР Доцільне запровадження на основні види викопного палива Енергетичні збори Відсутнє. Запроваджуються у більшості країн ОЕСР Доцільне запровадження за обсяги споживання ПЕР. Примітка. Загальна характеристика таблиці. Переходячи до завдань із подальшого розвитку політики енергоефективності та механізмів її реалізації, визначимось із принципами подальшої діяльності, які мають будуватись на досвіді попередньої діяльності та нашому „баченні” причин невдач та „правильних” кроків. Такими принципами політики енергоефективності будемо вважати: необхідності розробки управлінських впливів орієнтованих на потреби та інтереси споживачів енергоресурсів (використання власної ініціативи споживачів), які зацікавленні передусім у підвищенні корисної віддачі від енерговикористання, тобто у підвищенні енергоефективності виробництва; збереження державного регулювання у сфері енергоефективності для підприємств державної форми власності та бюджетних установ, які потребують державного контролю та особливих механізмів стимулювання енергоефективності; зростання впливу місцевого самоврядування у відношенні до ефективності господарювання комунальних підприємств; встановлення прямих грошових розрахунків між постачальниками та споживачами енергоресурсів та послуг і відмова від субсидій і дотацій (прямих та перехресних) з боку держави постачальникам енергоресурсів та послуг (у разі необхідності забезпечення адресних субсидій споживачу); недоцільність уніфікації механізмів державного управління і централізації управлінських функцій, через наявність різних форм власності (бюджетні установи, комунальні підприємства, державні підприємства, комерційні підприємства, населення) та уникнення замикання механізмів економічного стимулювання енергозберігаючих проектів на відомчому розподіленні коштів державного бюджету; забезпечення громадського (”споживачів” енергії) контролю за діяльністю органів державної влади з реалізації політики енергоефективності. Іншими словами, мова іде про пріоритетність стимулювання інвестицій суб’єктів господарювання у енергозберігаючі проекти ринковими механізмами перед контрольними і примусовими, про формування прозорих і єдиних для всіх суб’єктів господарювання правил гри на ринку послуг (не залежних від прихильності окремих органів влади) перед централізованим розподілом (керуванням процесом розподілу) фінансування проектів тощо. При цьому, як би окремим аспектом, який ми маємо взяти до уваги має стати узгодження енергоефективності із інтересами найвпливовіших сил суспільства. Виходимо з того, що органи державної влади мають навчитись працювати і враховувати інтереси суб’єктів господарювання загалом та ФПГ зокрема та, при цьому, поставити під контроль громадськості діяльність цих суспільних груп. Немає сенсу боротись із ФПГ, оскільки у тій чи іншій формі вони будуть завжди, і завжди будуть впливати на рішення влади, питання лише, яким чином ці рішення відобразяться на інтересах решти суспільства. Дані принципи політики енергоефективності мають знайти своє відображення у наступних механізмах А) використання ринкових механізмів стимулювання енергоефективності: запровадження екологічних (енергетичних) податків на споживання енергоресурсів (при зниженні ставок податкових зборів за іншими податками). Встановлення екологічних та енергетичних податків (зборів) забезпечує вплив на всі суб’єкти господарювання незалежно від форм власності та практично не спотворює ринкові механізми. Примітка. Даний механізм сприятиме запровадженню договорів енергоефективного підряду (через запровадження фінансової звітності щодо використання ПЕР) та володіє більшою адміністративною реалізуємістю ніж накладання штрафів за перевищення обсягів енергоспоживання понад нормативно встановлені. зміна методології тарифоутворення на послуги з енергопостачання комунальних підприємств. Сьогодні практикується застосування “витратної” методології встановлення цін на послуги енергопостачальних компаній. Примітка. Місцеві органи влади не повинні допускати затвердження бюджетних дотацій на компенсацію різниці між розрахунковим та фактичним тарифом без прийняття програми заходів з підвищення ефективності підприємства-постачальника до нормативного рівня та жорсткого контролю її виконання. Для обмеження зростанням цін з боку енергопостачальних компаній встановлені тарифи мають контролюватись сторонніми організаціями, а саме проходити експертизу через проведення енергетичних обстежень у сфері енергоефективності. Окремим напрямом діяльності має стати моніторинг споживання паливно-енергетичних ресурсів підприємствами та організаціями міського підпорядкування, що дозволить забезпечити систематичний контроль и аналіз обсягів споживання ПЕР і відповідних платежів за спожиті ПЕР окремо по кожному підприємству чи бюджетній установі. Для сприяння реалізації енергозберігаючих проектів у комунальному господарстві та у бюджетній сфері пропонується запровадити механізм самофінансування реалізації проектів на основі застосування договорів енергоефективного підряду. встановлення механізмів державної підтримки реалізації проектів енергоефективності у комерційній та бюджетній сфері. Створення спеціалізованих енергосервісних компаній (ЕСКО), що працюють у рамках перфоманс-контрактів та запровадження механізмів державної підтримки (комунальні ЕСКО, револьверні фонди, компенсація кредитних ставок тощо); розроблення та контроль за дотриманням механізмів самофінансування проектів енергозбереження у бюджетній та комунальній сферах (зростання інвестицій, розвиток ринку послуг у сфері енергоефективності, зниження витрат бюджету на енергозабезпечення). Примітка. Для запровадження такого механізму необхідно внести ряд змін до Закону України “Про енергозбереження”, а також передбачити на законодавчому рівні підтвердження механізму самофінансування енергозберігаючих проектів та внести ряд додаткових положень до Закону України “Про державний бюджет України” щодо заборони обмеження бюджетних призначень за деякими статями. Сьогодні у бюджетній сфері реалізація проектів енергозбереження стримується відсутністю цільових, щорічних видактів на реалізацію проектів та наявною практикою щорічного перегляду бюджетних видатків (лімітів) на енергоспоживання за результатами попереднього року, що призводить до неможливості самофінансування енергозберігаючих заходів за рахунок економії коштів на енергозабезпечення, передбачених бюджетними видатками. В) обмеження адміністративно-контрольних механізмів: введення процедури офіційного оприлюднення фактичних витрат та періодичного встановлення гранично допустимих нормалізованих показників (знижується адміністративне навантаження на підприємства через зобов’язання погоджувати окремі показники, підприємства самостійно оцінюють всій рівень енергоефективності); регламентація процедур визначення та оприлюднення фактичних витрат на виробництво продукції; наукове обгрунтування та періодичний перегляд гранично допустимих нормалізованих показників енергоефективності (встановлюється обґрунтованість та процедури оцінки рівня енергоефективності, забезпечується основа для проведення спеціалізованих досліджень, створюється відкрита база даних); зниження ролі контрольно-адміністративних функцій системи державного управління: а) контрольні перевірки здійснюються лише при перевищенні граничного рівня використання енергоресурсів, підприємствами із значними обсяги енергоспоживання та підприємств монополістів; б) створення галузевих підрозділів, які спеціалізуються на аналізі енергоспоживання за окремими сферами та галузями національної економіки (аналіз питомих витрат ПЕР підприємств окремих галузей, проводять енергетичні обстеження, при виявленні „проблемних” підприємств проводять енергетичні обстеження); в) експертно-контрольний підрозділ (який діє на територіальній основі), надає свої висновки у випадку застосування регуляторних актів контрольно-дозвільного характеру та підтвердження отриманого обсягу економії енергоресурсів у разі застосування механізмів економічного стимулювання. С) використання власної ініціативи суб’єктів господарювання: укладення добровільних угод між органами державної влади та об’єднаннями підприємств, окремими підприємствами та громадськими організаціями щодо підтримки державою добровільної діяльності з реалізації енергозберігаючих заходів, популяризації енергозбереження, яка здійснюється учасниками виходячи з власних інтересів. Примітки. Для активного залучення суб’єктів господарювання до діяльності у сфері енергоефективності необхідно нормативно визначити права та обов’язки суб’єктів, що можуть та будуть укладати подібні угоди, механізм та порядок їх створення державою можливі механізми надання пільг для учасників угод, рекламно-інформаційної підтримки та поширення їх досвіду у сфері енергоефективності; створення суспільної підтримки політики енергоефективності через залучення професійних, громадських організацій окремих суб’єктів господарювання, професійних та промислових асоціацій, громадських організацій; поширення інформації з питань енергоефективності, створення інформаційно-консультативної мережі, що має забезпечити збільшення впливу органів державної влади з реалізації політики; запровадження періодичних національних доповідей з реалізації політики, яка має забезпечити збереження у пам’яті суспільства попередніх дій органів державної влади з реалізації політики (при зміні керівників органів влади), що має у часі відображати етапи реалізації політики, опис досягнутих результатів, виявлення проблем, шляхів їх вирішення та постановку завдань на наступний етап реалізації політики та період часу. Примітка. Необхідність цього обумовлюється величезним кон’юнктурним впливом. Здається вся наша діяльність не виходить із крайностей. „Недопустимо децентралізації теплопостачання!” – „Дайош окремий котел у кожну квартиру! (Після Алчевська - Програма „Рідний дім”). „Недопустимо надання податкових пільг (пільгових кредитів) для реалізації енергозберігаючих проектів” – „Дайош пільгове оподаткування продажу „енергозберігаючих” побутових електроприладів” (зареєстрований у лютому 2006 року у ВР законопроект). При цьому проходження чи не проходження тієї чи іншої ідей, за існуючої управлінської культури, залежить лише від напористості прихильників відповідної позиції. Д) зміна методології формування програм енергозбереження: Державне управління у сфері енергоефективності має відображатись у двох основних напрямах діяльності системи державного управління, а саме: розвитку політики при змінних умовах та реалізації конкретних проектів (сталі умови, ресурси, виконавці та чітко визначені результати реалізації). Традиційно програми, які прийняті в Україні, поєднують у собі ці два види діяльності, а саме планування цілей, оцінка їх реалізуємості (визначення заходів з реалізації політики) та безпосередній розподіл у часі ресурсів та роботи виконавців (суспільні видатки на реалізацію політики) і затверджується одним документом. Для прикладу, головним завданням КДПЕ є визначення загального існуючого та прогнозування перспективного потенціалу енергозбереження, розробка основних напрямів його реалізації в матеріальному виробництві і сфері послуг та реалізації першочергових та перспективних заходів і завдань для освоєння практичного потенціалу енергозбереження. Таким чином будувалась переважна кількість програм, які використовувались для “вибивання” на програму коштів з державного бюджету і їх подальший перерозподіл у рамках розпорядника коштів на “потрібні” цілі однак не дозволяло їх виконувати. У зв’язку з чим доцільно дещо змінити підходи до формування програм енергозбереження, зокрема побудувати її з двох блоків. Перший блок має стати організаційним, тобто передбачати алгоритмізацію дій системи органів влади з встановлення цілей політики енергоефективності, визначення інтересів суб’єктів господарювання та можливостей включення цих інтересів у механізми державного управління у сфері енергоефективності. Мова іде про відображення реальної ситуації у суспільстві та інтересів суб’єктів господарювання різних форм власності у нормативно-правових актах регламентування діяльності з реалізації енергозберігаючих проектів. Для прикладу, на даний момент необхідне законодавче регламентування створення та діяльності спеціалізованих енергосервісних компаній (ЕСКО); розроблення та контроль за дотриманням механізмів самофінансування проектів енергозбереження у бюджетній та комунальній сферах; уточнення методології тарифоутворення на послуги з енергопостачання комунальних підприємств; стимулювання впровадження новітніх енергозберігаючих технологій. Законодавчими актами необхідно створити правила гри щодо стимулювання суб’єктів господарювання до реалізації енергозберігаючих проектів, якими передбачити максимальне використання ринкової інфраструктури з метою зменшення необхідності звернення до органів влади, у тому числі для отримання бюджетних видатків. Другий блок програми має стати формально переліком цільових програм енергозбереження, який може змінюватись у результаті їх виконання чи включення додаткових у разі суспільної потреби. Даний блок програми переважно буде орієнтуватись на реалізацію цільових проектів за окремими галузями, об’єктами чи технологіями (модернізація металургії, впровадження енергозберігаючих компресорів на шахтах, реконструкція котелень бюджетних установ, заміна вікон у житлових будинках) та потребуватиме затвердження суспільних видатків на законодавчому рівні (оподаткування, амортизація, бюджетні видатки тощо). Безумовно це потребуватиме значних зусиль для узгодження та лобіювання цих програм, однак, саме цим і займаються зараз ФПГ, проте у рамках неконкретних, розмитих програм. Можливо варто використати їх потенціал для розробки цільових програм, їх прийняття та реалізації, зв’язавши ФПГ окремими зобов’язаннями у рамках добровільних угод між урядом та підприємствами. Такий механізм досить широко застосовується у країнах ЄС. Зниження рівня тінізації економіки на 30% (ліквідація можливостей отримувати економічні вигоди неекономічними методами та ринкове ціноутворення, повна собівартість ПЕР) дає змогу знизити енергомісткість ВВП приблизно на 40% (етап 1-2). Зниження ринкової вартості капіталу на 20% (через запровадження пільгового кредитування проектів) дає змогу додатково знизити енергомісткість ВВП приблизно на 3-4% (етап 2-3). Вплив на поведінку населення з метою виховання звичок ощадливого ставлення до енерговикористання (енергозберігаючий світогляд, зацікавленість ФПГ, поширення інформації, проведення заходів з популяризації енергоефективності, освіти та підвищення кваліфікації) дозволяє знизити енергомісткості ВВП додатково на 10-14% (4). Зміна структури економіки на 30% (розвиток сфери послуг, експорт галузей із високою часткою доданої вартості) додатково знижує енергомісткість ВВП на 6-8% (5). Технічне переоснащення економіки та підвищення енергоефективності обладнання підприємств на 50% додатково знижує енергомісткість ВВП на 3-5% (6). Запровадження систем управління енерговикористанням на підприємствах (енергетичний менеджмент, енергетичні обстеженя) знижує енергомісткість ВВП додатково на 2-5% (етап 6-7). Механизмы стимулирования энергосбережения должны быть реализованы на уровне Законов Украины. Ниже приводится предлагаемый перечень Законов и краткая характеристика механизмов стимулирования энергосбережения, которые должны быть реализованы: 1. Закон об энергосбережении в бюджетной сфере Фиксация базового уровня энергопотребления в бюджетных организациях на период действия энергосберегающего проекта. Накопление сэкономленных денежных средств за счет реализации энергосберегающего проекта и целевое “револьверное” использование этих денежных средств для реализации последующих энергосберегающих проектов и материального стимулирования персонала бюджетных организаций за эффективное использование топливно-энергетических ресурсов (ТЭР). Предоставление муниципальных гарантий возврата вложенных средств внешним инвестором, которые реализуют энергосберегающие мероприятия в бюджетной сфере. Обязательный мониторинг платежей за энергоносители в бюджетных организациях. Порядок реализации энергосберегающих проектов, а именно: возникновение инициативы реализации проекта; решение о целесообразности проекта (кто проводит предварительное обследование, кто оплачивает данную работу, кто утверждает перспективность проекта); процедура определение исполнителя проекта; процедуры исполнения и контроля за реализацией проекта и целевого использования бюджетных средств; гарантия достижения определенного результата в результате реализации проекта. 2. Закон об энергосбережении в жилищно-коммунальной сфере Фиксация базового уровня цен на отпускаемую тепловую энергию на период действия энергосберегающего проекта. Накопление экономии денежных средств за счет реализации энергосберегающего проекта, целевое “револьверное” использование этих денежных средств для реализации последующих энергосберегающих проектов и материального стимулирования персонала. Компенсация части затрат населения на внедрение энергосберегающих мероприятий в жилье. Порядок реализации энергосберегающих проектов, а именно: порядок инициирования проекта; согласования его с местным бюджетом (властью); отображение проекта в бюджете города; гарантирование бюджетом средств на реализацию проекта; процедура определение исполнителя проекта; исполнение и контроль за реализацией проекта. Участие общегосударственного бюджета в реализации проектов в ЖКХ (будет ли предусмотрена помощь государства, какими инструментами, какими средствами (гарантии, кредитные ставки, налогообложения). 3. Закон о стимулировании внедрения энергосберегающих мероприятий Государственная компенсация кредитной ставки банков для предприятий, взявших кредит на реализацию энергосберегающих мероприятий. Ограничение области стимулирования энергосберегающих мероприятий посредством введения определенных критериев (перечень технологий, мероприятий, гарантированной экономии (в денежном или физическом объеме). Процедуры стимулирования, а именно: кто организовывает, контролирует и отвечает за эффективность стимулирования. Порядок применения механизмов стимулирования. 4. Закон об энергетическом аудите Для использования механизмов предусмотренных законами 1-3 необходимо проведение энергоаудита и наличие заключения лицензированной энергоаудиторской организации. Законом определить требования к проведению и результатам проведения энергетического аудита. Определить требования и условия лицензирования энергоаудиторской организации. Определить возможность контроля за деятельностью энергоаудиторов и государственной помощи этим организациям. Определение предприятий (критериев), которые подпадают под обязательный энергоаудит. Периодичность энергоуадита. Определение источников финансирования энергоаудита. 5. Закон об энергетическом менеджменте Создание отделов (служб) энергетического менеджмента на предприятиях и в организациях с годовым потреблением ТЭР более 1000 т.у.т с целью оперативного контроля удельного энергопотребления, сопоставления его с нормализованными показателями и анализа причин перерасхода ТЭР. Регламентация основных процедур деятельности службы и документации необходимой на предприятии (функции службы, отображение результатов деятельности службы). Методология определения удельного энергопотребления, сопоставления его с нормализованными показателями (порядок проведения и отчета, периодичность, контроль). Роль государства в контроле и помощи работе служб (обучение, повышение квалификации, экзаменирование). 6. Закон о деятельности энергосервисных компаний Введение в практику хозяйственной деятельности договоров энергоэффективного подряда. Государственное льготное кредитование ЭСКО - компаний для выполнения проектов по энергоэффективности “под ключ” на условиях возврата денежных средств из достигнутой экономии ТЭР. Требования к ЭСКО и порядок подтверждения их квалификации. Роль государства в регулировании деятельности ЭСКО (лицензирование, подтверждение и повышение квалификации). Помощь государства деятельности лицензированных ЭСКО (льготные кредиты, налогообложение, государственные заказы). Порядок осуществления помощи государства. Регламентация договоров энергоэффективного подряда (подписание договора, проведение энергоаудита, гарантии экономии, реализация проекта, возвращение инвестиций). Источники финансирования (инвестирования) реализации договоров энергоэффективного подряда. На данном этапе на рассмотрение в качестве отдельных составляющих КГПЭ предлагается следующий состав целевых подпрограмм: подпрограмма Когенерация; подпрограмма Шахтный метан; подпрограмма Экологическое топливо с национальных энергоресурсов; подпрограмма Модернизация магистральных газопроводов; подпрограмма Промышленные газы; подпрограмма Утилизация сбросного тепла; подпрограмма Альтернативная энергетика. подпрограмма Снижения затрат тепла и электроэнергии; Предлагается создать Рабочую Группу при КМУ по пересмотру и конкретизации КГПЭ, которая состояла бы из экспертных советов по разработке механизмов стимулирования энергосбережения и каждой из целевых подпрограмм. В рамках разработки подпрограмм необходимо конкретизировать круг вопросов которые предусматривается урегулировать этими подпрограммами: подпрограмма Когенерация (конкретизация: четкое выделение проектов (критерии выбора проектов - на котельных коммунальных предприятиях, ЖКХ, промпредприятиях, определенной конструкции, объема генерации (тепло- и электроэнергии); четкое прописывание механизмов организации выполнения и контроля за реализацией программы (министерства, Национальное агентство, местные органы власти, формы организации выполнения и контроля); четкое прописывание источников финансирования (частный капитал – механизмы привлечения, государственная помощь – механизмы распределения, договора енергоефективных подрядов – механизмы гарантирования возврата инвестиций и экономии) четкое определение времени выполнения и исполнителей подпрограмы); Разработанные и утвержденные программы (обеспечивающее четкое и однозначное распределение во времени средств общества по определенным исполнителям) должны найти свое место в бюджете страны, в силу предусмотренных в них механизмов государственной поддержки (кредитные, налоговые механизмы, бюджетное финансирование, привлечения государственных структур (финансирование их деятельности)). Вывоз мусора Москва центр. Вывоз мусора самосвалами, строительные блоки. Комплексная автоматизация департамента энергоснабжения предприятия. Глава 7. Новая страница 1. Предисловие главного редактора. Новая страница 1. Главная страница -> Технология утилизации Экологически чистая мебель: |
