Главная страница ->  Технология утилизации 

 

Содержание. Вывоз мусора. Переработка мусора. Вывоз отходов.


Егор Золотов

 

Ливневые стоки станут канализационными

 

Доклад Об основных требованиях к жилью XXI века , сдфеланный к. т. н., директором ГП НИПТИС В. М. Пилипенко на международной научно-практической конференции Жилище XXI века. Опыт проектирования и экспериментального строительства жилых зданий нового поколения

 

В последние годы в РБ интенсивно ведутся исследования в области разработки новых конструктивно-технологических систем жилых зданий, направленные на обеспечение гибкости объемно-планировочных решений, снижение материалоемкости, уменьшение затрат при последующей эксплуатации.

 

Вместе с тем эти исследования практически не затрагивают вопросы инженерного обеспечения зданий. По этой причине в строящихся жилых домах имеют место негативные явления, связанные с ухудшением качества воздушной среды в помещениях, значительными теплопотерями, сопровождающими работу систем вентиляции, нарушением температурного режима. Морально деградировавшие существующие инженерные системы жилых зданий - системы вентиляции, отопления, горячего и холодного водоснабжения, освещения, охранной сигнализации - не в состоянии обеспечить современный уровень комфорта проживания людей.

 

Через традиционную приточно-вытяжную систему вентиляции жилых зданий из квартир в атмосферу выбрасывается до 50-55% тепловой энергии. При установке герметичных окон и дверей относительная влажность воздуха повышается до 70-80% при норме в 50-55%. Увеличивается содержание углекислого газа, не обеспечивается нормативный воздухообмен в квартирах, системы отопления не обеспечивают возможность управления температурным режимом помещений.

 

В этой связи возникла настоятельная необходимость разработки нового поколения инженерных систем жилых зданий. Проектироваться новые здания должны вместе с конструктивно-технологическими системами, комплектуемыми новым эффективным инженерным оборудованием.

 

Объемно-планировочные решения жилых зданий, по мнению специалистов ГП НИПТИС, должны обеспечивать гибкую планировочную структуру квартир, возможность трансформирования квартир в будущем, и, разумеется, удовлетворять индивидуальным запросам потенциальных жильцов с учетом грядущих изменений в социально-демографической и экономической ситуации в обществе, а также в комплексе требований к потребительским качествам жилья.

 

Конструктивная система жилого дома должна предусматривать возможность устройства подземной части, прежде всего гаражей, возможно в несколько этажей, встроенных помещений на первых этажах, мансард. Объемно-планировочные решения должны включать новые конструктивные решения санитарно-технического блока - кухни, ванной, туалета, и, что особенно важно, возможность их перспективной трансформациии в свете новых планировочных решений.

 

Важнейшей проблемой является энергоэффективность строящегося жилья. Действующие в настоящее время в республике нормативы энергопотребления для жилых зданий устанавливают удельные нормативы на квадратный метр эксплуатируемой жилой площади. Как известно, с 1994 г. строители РБ перешли на новые термические сопротивления наружных ограждений, а в прошлом году приказом по Минстройархитектуры РБ были приняты новые нормативы энергопотребления, которые устанавливают диапазон удельного потребления от 80 до 140 кВтч/м2 в зависимости от типа здания. Эти удельные нормативы позволяют решать проблему энергоэффективности здания не только за счет конструктивно-технологических решений, но и за счет внедрения прогрессивных решений и конструкций инженерного оборудования.

 

Исследования, проведенные во многих странах, показывают, что потеря неутепленным зданием 42% тепла происходит через стены, 7% - через крышу, 5% - через подвал, 16% - через окна. На системы вентиляции приходится до 30%. После утепления на крышу по-прежнему приходится около 7% теплопотерь, доля же стен уже значительно меньше - около 19%. Доля подвала - примерно на том же уровне, доля теплопотерь через окна вместо прежних 16 составляет 14%. А вот доля систем вентиляции теперь составляет 53%. Очевидно, решая вопросы энергосбережения, следует работать в области создания более эффективных систем вентиляции зданий, то есть использовать ту тепловую энергию, которая непозволительно щедро выбрасывается этими системами в атмосферу.

 

Специалистами ГП НИПТИС разработана принципиально новая система вентиляции - это система принудительно-вытяжной вентиляции, совмещенная с системой отопления. Принципиальная схема включает центральный вентиляционный блок на крыше и две шахты - вытяжную и приточную. Приточная обеспечивает раздачу воздуха по квартирам. Вытяжка отработанного воздуха традиционно осуществляется через ванные, туалеты и кухни.

 

Крышный центральный блок засасывает атмосферный воздух и через фильтр подает его на калорифер предварительного подогрева, чтобы в зимнее время не образовывались наледи, и далее на рекуператор. Разработанные и ныне действующие отечественные рекуператоры позволяют отдавать подаваемому в квартиры воздуху до 60-80% тепловой энергии. Далее теплый воздух через вентилятор подается на квартирный блок через систему шумопоглощения и распределяется по жилым комнатам.

 

Система совмещается с блоком дополнительного подогрева, который через автоматический блок управления обеспечивает заданный температурный режим в помещениях с разводкой воздуха по квартирам.

 

В данном случае нет необходимости делать отверстия в дорогостоящей столярке для установки вентиляционных клапанов. То, что делается в настоящее время (устанавливается столярка стоимостью $150-180 за квадратный метр, ее потом приходится приводить в то же состояние, в котором находится дешевая столярка, то есть для обеспечения доступа наружного воздуха разгерметизируется герметичная квартира), представляется непозволительным.

 

Схема вентиляции, о которой идет речь (совмещенная с системой отопления), позволяет этот недостаток исключить. Более того, в данной схеме значительно упрощается система учета и регулирования потребления тепловой энергии. Для подогрева воздуха здесь может применяться как электрическая энергия, так и энергия горячей воды. Может быть применена и локальная крышная котельная - возможны самые разнообразные варианты энергообеспечения.

 

Система, которая должна в обязательном порядке присутствовать в доме нового поколения, - это система, обеспечивающая использование энергии солнца для предварительного подогрева воды в системах горячего водоснабжения. Специалистами ГП НИПТИС разработана принципиальная схема горячего водоснабжения с использованием солнечного коллектора. Схема достаточно проста и включает блок солнечных коллекторов, циркуляционный насос с трубной разводкой, утепленный бак-аккумулятор и водонагреватель. Данная система связана с центральной системой холодного водоснабжения, из которой в нижнюю часть утепленного бака-накопителя поступает холодная вода, которая через фильтр подается на солнечные коллекторы.

 

Далее, пройдя через коллекторы, теплая вода подается в верхнюю часть накопителя. Разбор теплой или горячей воды производится в основном в утреннее или вечернее время. В дневное же время разбора горячей воды практически нет - происходит ее накопление.

 

Настала необходимость более эффективно использовать дождевую воду для санитарно-технических нужд.

 

Известно, что в настоящее время в республике наблюдается определенный дефицит воды, особенно в крупных городах, что объясняет появление государственной программы Вода . В свете этого сброс в канализацию неиспользуемой дождевой воды представляется нерациональным. Расчеты показывают, что наблюдаемый в РБ уровень выпадения осадков делает возможным снижение потребления дорогостоящей воды, прошедшей грубую и тонкую очистку, для сантехнужд на 50%.

 

Естественно, дом нового поколения должен быть ширококорпусным. Данное решение гарантирует снижение не только материалоемкости, но и энергопотерь за счет уменьшения общей площади наружных ограждающих конструкций.

 

Для того, чтобы изложенные идеи были жизнеспособными и получили должное развитие, должна быть возможность перспективной модернизации как объемно-планировочных решений, так и инженерных систем домов нового поколения, возможность комплектования существующих объектов интеллектуальными системами, которые будут управлять всеми элементами жизнеобеспечения.

 

Анализ и расчеты показывают, что внедрение даже трех представленных систем позволит сократить уровень потребления энергии домами нового поколения и довести его до 40 кВтч/м2 в год.

 

Зеркальные жалюзи - перспективный элемент инсоляции

 

Сообщение к. ф.-м. н., заместителя директора ГП НИПТИС по научной работе Л. Н. Данилевского и ведущего научного сотрудника ГП НИПТИС А.И. Кириленко, прозвучавшее на международной научно-практической конференции Жилище XXI века. Опыт проектирования и экспериментального строительства жилых зданий нового поколения

 

На третьем этаже института смонтирована жалюзийная система, которая наиболее эффективна при воздействии на нее прямых солнечных лучей. При составлении технического задания речь шла о повышении уровня освещенности на 20-30%, реально же сейчас можно говорить о повышении уровня освещенности в затененных или заставленных комнатах в 3-4 раза.

 

Необходимость естественного освещения мотивируется очень многими доводами, основным из которых является фактор наибольшей физиологической ценности такого освещения. Немаловажно и то, что эти системы освещения позволяют реализовать задачу энергосбережения при освещении. Третий решающий довод зиждется на генетической обусловленности для человеческого организма естественного освещения.

 

В настоящее время при классификации систем солнечного освещения могут быть выделены две ветви. Одна ветвь объединяет оптические системы солнечного освещения. Вторая ветвь связана с солнечными фотогальваническими системами и ветроэнергетическими установками. ФГС и ВЭУ представляют собой такое магистральное направление, которое позволяет осуществлять энергонезависимое освещение помещений практически любого типа. Неважно, будут эти установки работать напрямую или предварительно заряжать аккумуляторы. Важным же представляется то, что систему независимого энергоснабжения источника света можно построить, опираясь на сегодняшние технические достижения.

 

При разработке данной темы в ГП НИПТИС основной упор делается на создание оптических систем солнечного освещения, которые бывают двух видов - активные и пассивные.

 

Активная система солнечного освещения предполагает наличие некоего устройства (концентратора, коллектора), следящего за Солнцем в процессе его перемещения по небосводу. (Или же выбирает наиболее яркие участки неба и следит за ними.) Эти системы дороги, потому что устройства типа гелиостатов сами по себе требуют и энергоснабжения, и достаточно сложных систем слежения.

 

Пассивная же система в слежении за Солнцем не нуждается. Оказывается, что в целом ряде случаев именно такие системы вполне оправдывают себя. Одним из таких случаев и является применение жалюзийных систем освещения - в первую очередь при освещении ширококорпусных домов.

 

Существенно выигрывая в теплосбережении, мы, строя ширококорпусные дома, вынуждены для освещения внутренних помещений этих домов даже в дневное время использовать искусственные источники света.

 

Однако возможен и другой путь. Эти внутренние помещения могут быть оборудованы устройствами шахтного или световодного типа, когда небольшой коллектор диаметром 20-60 см, смонтированный на крыше, может обеспечить поступление светового потока и перераспределение его по помещениям (а в самых благоприятных случаях - и по рабочим местам).

 

Если говорить о радиусах действия, то предел возможностей простого люка без использования какой-либо световодной техники не превышает 2 этажей. Использование же световодной системы, совмещенной с блоком искусственного источника света, который может устанавливаться либо сверху у люка, либо снизу (оба варианта сегодня уже отработаны в мировой практике), позволяет удвоить это растояние - освещение по осуществленным на Западе реальным проектам охватывает 5 этажей (скажем, 4-этажный особняк плюс подвал).

 

Но световой люк - это не единственное решение, которое может быть предложено сегодня. Речь может идти и о световом фонаре, но построенном на современных принципах. Технологический прогресс в этом направлении стал возможен благодаря появлению на рынке пленочных материалов сразу двух типов, причем конкурирующих между собой.

 

К первому типу относятся пленочные материалы с высоким коэффициентом отражения (0,95 по западным данным). Для пленки же, которой располагает ГП НИПТИС, измеренный в лаборатории института коэффициент отражения составил 0,73, а по натурным данным - примерно 0,5.

 

Вариант этих пленок с высокоотражающими покрытиями, которые уже производятся квадратными километрами, используется для теплозащиты зданий.

 

Ко второму типу относятся призматические пленки. Это более качественные пленки, которые предназначены для того, чтобы свет, генерируемый эффективным источником типа прожектора, передавать на расстояния порядка 100 м и при этом более или менее равномерно распределять световой поток по помещению.

 

Примером (к сожалению, очень неудачным) использования таких световодных систем освещения является освещение станции минского метрополитена Молодежная . Без должного обоснования и, по-видимому, без предшествующих экспериментов там была построена световодная система, появление которой нанесло непоправимый ущерб делу внедрения энергоэффективного освещения в РБ. Дело в том, что на Молодежной установлены, по сути дела, заглушенные световоды. При разработке системы не была учтена аэродинамика. Были применены очень мощные зеркальные лампы дризы) под напряжение 380 В, хотя в метрополитенах разрешена установка осветительных приборов только под 220 В. Эти лампы создали очень мощные воздушные потоки, которые весь мусор втянули в трубы световодов, которые не были достаточно загерметизированы.

 

Удачным примером может считаться световодная система, смонтированная в ГП НИПТИС. К сожалению, она фактически является декоративной, освещая один из туалетов института, а ведь световодное освещение предназначено для того, чтобы освещать глубокие помещения, бросая свет на десятки метров. Бесспорно, для этого нужны трубы соответствующих диаметров.

 

Важным и характеризующим эффективность системы параметром является отношение длины световода к его диаметру. Важны и число отражений луча в трубе, и коэффициент отражения.

 

Следует отметить, что такие световодные системы с искусственными, пусть и очень эффективными источниками света, не решают проблемы энергоэффективности. Нужно обязательно эти световодные системы совмещать с источниками естественного освещения. Таким источником естественного освещения может быть коллектор, попросту говоря, зеркало. В ГП НИПТИС изготовлен опытный образец такого зеркала, которое позволяет даже в трубу диаметром 100 мм загонять достаточное количество света.

 

Правда, в данном случае без систем слежения, без гелиостатов уже не обойтись. Это удорожает изделие, поэтому для того, чтобы ускорить внедрение, разработчики оборудования пошли по пути создания жалюзийной системы освещения. Эксперименты, проведенные с жалюзийной системой, показали, что она наиболее эффективна для подсветки помещений, которые в настоящее время освещаются с помощью второго света. В здании ГП НИПТИС дело осложняется тем, что оно сориентировано на юго-восток, поэтому зеркала очень быстро затеняются в течение дня.

 

Пока эта жалюзийная система расположена в помещении. Хотя по логике вещей зеркала гораздо более эффективно должны работать на выносе. Поэтому в новом варианте системы зеркала расположены ближе к окну и позволяют более эффективно использовать освещаемую поверхность.

 

Что же касается нормируемых уровней освещения, создаваемых такой жалюзийной системой, то во внутренних помещениях типа коридоров, то есть помещений, где люди находятся редко, эти уровни достаточно низки и составляют десятки люкс. Именно с такими уровнями освещения были проведены эксперименты в комнате здания ГП НИПТИС №320, где, как уже было сказано, с помощью жалюзийной системы удается увеличить горизонтальную освещенность в 3-4 раза.

 

Жалюзийная поворотная система, о которой идет речь, - это первая такая система, созданная в РБ. Сегодня у ее создателей есть ряд идей, касающихся гелиостатов или просто зеркал на выносе, которые смогут обеспечить и подпитку световодов, и освещенность глубоких помещений с помощью систем второго света.

 

Как разорить Европу

 

С изложением концепции экологически чистой фермерской усадьбы с автономным жизнеобеспечением выступил на международной научно-практической конференции Жилище XXI века. Опыт проектирования и экспериментального строительства жилых зданий нового поколения д. т. н. В. Н. Ермашкевич, заведующий отделом ресурсных потенциалов Института экономики НАНБ.

 

Все живые существа мира находятся в гармонии с природой, со средой своего обитания. Причем даже улучшают состояние окружающей среды. Весьма интересен в этом плане опыт бобра. В нашем жизненном понимании это - социально ориентированное животное. Бобр, прежде чем построить себе жилье, часто строит плотину, следит за ее нормальным состоянием, порой даже рискуя собственной жизнью. Образовавшимся водоемом пользуются люди и другие звери, бобр же не требует от них компенсации. Более того, он постоянно находится под угрозой уничтожения тем же человеком или хищным зверем.

 

Всем нам вовсе нет нужды становиться на путь бобра, успокоил аудиторию г-н Ермашкевич. Элементы социальной ориентации свойственны и человеку. Но наряду с ними человек вобрал в себя что-то еще и от хищников (брать себе, не создавая), да еще и от себя дополнил. В результате чего для человека как ни для какого другого живого существа характерна агрессивность как к себе подобным, так и к животному миру, к среде своего обитания.

 

Живя в дисгармонии с окружающей средой, загрязняя ее, интенсивно используя природные ресурсы, человечество пожинает плоды своих негативных действий в виде войн, убийств, различного рода болезней. Огромное количество людей голодает и даже умирает от истощения. Научно-технический прогресс, с одной стороны, способствует созданию новых видов техники (в том числе боевой), обосновывая это необходимостью улучшения жизни (или самозащиты). С другой же стороны, все больше и больше ухудшает условия земного существования, так как это требует дополнительных материальных затрат, топливных ресурсов, и ухудшает среду обитания. Простые призывы изменить такой подход не приводят к заметному улучшению ситуации.

 

Мы часто говорим о конечности и исчерпаемости природных ресурсов, напомнил г-н Ермашкевич. Правда, к РБ это не относится или относится в весьма малой степени, так как страна почти не имеет запасов газа, чрезвычайно мало - нефти и совсем не имеет запасов каменного угля. (Речь не идет о буром угле, сланцах и других ископаемых, разработка которых сейчас затруднена.)

 

Как известно, экономика страны построена так, что в нее импортируется 85-86% топливно-энергетических ресурсов, еще больший процент металла и комплектующих. Если до 1991 г. БССР, находясь в составе СССР, была самодостаточной, обладая такими же природными (а, значит, сырьевыми) богатствами, как РСФСР и другие союзные республики, то в 1991 г. республика одним росчерком пера была переведена в совершенно иное экономическое состояние.

 

Она стала импортно-экспортным индустриальным государством с высокой энерго- и материалоемкостью производимой продукции. Меньше ресурсов не стало, однако теперь их необходимо импортировать (а не завозить), а, значит, покупать за валюту. Соответственно РБ теперь экспортирует производимое, то есть не передает, а продает за ту же валюту.

 

Валютные средства, которые страна находит для приобретения названных 85-88% ресурсов, она обязана возвращать другим государствам как минимум в этом же объеме в результате реализации продукции. То есть чрезмерно огромный объем импорта требует как минимум такого же объема экспорта. Труд каждого из граждан страны должен быть экспортируемым, то есть продаваться за валюту, чтобы окупалось то, что приобретает государство.

 

Все время говорится о том, что нужно как можно больше программ научного развития. Представим себе, что какой-то активный доктор наук предложил какую-то тему, ее утвердили, задействовано огромное количество людских, материальных и топливно-энергетических ресурсов. Правда, нет ни прибыли, ни рентабельности, зато защищено 2-3 кандидатских диссертации, а шустрый доктор избран членкором.

 

В то же время непонимание настоящей природы связи науки и экономики может привести к тому, что интеллект пора будет рассматривать в разрезе государственной безопасности.

 

Часто приходится слышать и читать, что интеллект спасет РБ. Интеллект - это совокупность знаний, приемов, навыков и способности реализовать их для достижения эффективного результата. Какими бы мы ни были эрудитами, сколько бы у нас ни было авторских свидетельств, не будучи по-настоящему реализуемыми, не принося дохода, открытия и изобретения ведут к деградации государства, экономики.

 

Внутренние ресурсы страны - это, с одной стороны, люди и их интеллект, с другой, земля и все, что в ней и на ней, то есть ресурсы природные. Еще довольно давно земля была сделана сырьевым придатком индустриального города, а люди, проживающие там, по сути дела - крепостными или рабами. (Неважно, какой была общественно-политическая система.) При этом тратились и продолжают тратиться огромные средства для того, чтобы продукты крестьянского труда попадали в город для дальнейшей переработки.

 

Хотим мы этого или нет, но основой устойчивого экономического развития государства является не преобладание экспорта над импортом, а способность нации максимально использовать внутренние ресурсы. Если народ Беларуси этого не сумеет, его ждет участь скифов - он ассимилируется, но сюда придут люди, которые будут более достойны этой удивительной земли.

 

Если речь идет о реорганизации колхозов, то имеется в виду не развал их, но преобразование в акционерные общества, в общества с ограниченной ответственностью, как это делалось в Чехии и других постсэвовских государствах. (Кстати, и в Восточной Германии тоже не стремятся к созданию фермерских хозяйств.) Главное - это создание замкнутого цикла сельскохозяйственной продукции. Не возить в города (порой за 40-60 км) первичные продукты, а на месте делать их полностью пригодными для питания, чтобы городской житель ездил за ними в сельский супермаркет. Тогда остаточная прибыль от этого процесса будет оставаться на земле, у людей же появится интерес к своему делу.

 

Фермерское хозяйство в данном случае панацеей не является - фермеры страну, конечно же, не накормят. Накормит ее принципиально иное отношение к земле и к производству аграрной продукции.

 

Первым делом должен быть решен вопрос возврата земле того долга, в котором мы продолжаем пребывать перед ней.

 

Второй фактор, на который хотелось бы обратить внимание, - это необходимость развития возобновляемых источников энергии ввиду неизбежной перспективы полного исчерпания ископаемых, пусть даже это произойдет через 50 лет. Почему-то сегодня даже среди светил отечественной науки отношение к идее возобновляемых источников энергии сродни когдатошнему отношению в СССР к генетике. Во всяком случае, возможность использования их в РБ отрицается полностью.

 

Каковы же в действительности шансы страны на данном направлении? Это технически реализуемая возможность применения достижений, которые уже сегодня имеют, скажем, Голландия, Германия, Австрия, в белорусских условиях, на основе белорусского природного и интеллектуального потенциала. Это и есть ресурс страны. Но, безусловно, необходима и способность общества реализовать этот ресурс, причем в данном случае важно даже не столько то, насколько успешно создается нужное оборудование, сколько характер восприятия обществом информации о новых технических возможностях. Дескать, кому нужна температура 35-40°С, получаемая, например, из солнечной энергии? Нам подавай в крайнем случае 60-70°С! А ветер, который то дует, то не дует?

 

На Западе же сегодня идет эволюционное освоение таких источников энергии.

 

Говорят, что там их тоже мало. Может быть приведен пример Германии, где таким образом производится 8% всей расходуемой энергии - это 40 млрд кВтч. РБ же потребляет всего-навсего 34 млрд кВтч.

 

Да, европейцы не торопятся наращивать эти цифры. Для них важнее постепенно приучить общество к тому, что получение энергии подобным путем - в порядке вещей. Тем временем идет процесс технического усовершенствования оборудования, так что возможна перспектива качественного скачка. Итак, начинать в данной области следует с внедрения того, что уже создано прогрессивным человечеством. Поэтому неизбежен выход на правительство РБ по данному вопросу.

 

В настоящее же время НАНБ обращается в СЭЗ Минск с предложениями создания вышеописанных хозяйств. Датчане и голландцы уже предлагают основать в РБ фермерские хозяйства, привезти в страну передовые технологии, однако им нужна правовая база в качестве защиты от разорения и разграбления. Они хотят попытаться создать на белорусской земле хотя бы ячейки, ростки этого движения. И, используя природные условия страны, показать, что они более чем достаточны для того, чтобы обеспечить и национальное благосостояние, и гармонию с природой.

 

Ни своих, ни чужих топливных ресурсов не хватает лишь тому, кто любым путем стремится создать свое оружие массового уничтожения.

 

Весь западный мир сейчас оценивает эффективность развития экономики энергоемкостью ВВП. Так это принято, и так Запад оценивает и бывшие соцстраны. Рассмотрение ситуации в сопоставимых с РБ по численности населения и природным условиям западных странах, таких, как Дания, Австрия, Голландия, показывает, что для производства продукции стоимостью в $1 там расходуется от 140 до 270 г нефтяного эквивалента. БССР в 1990 г. расходовала на это 1,3-1,4 кг нефтяного эквивалента. На 1999 г. РБ достигнут результат, равный 2,07 кг. Если так пойдет и дальше, то через 4-5 лет он составит 3,5 кг.

 

Если РБ убедит Европу посылать ей топливные ресурсы, то спокойно разорит ее.

 

Очень важно суметь раскрыть интеллектуальный потенциал нации именно в прикладной его части. Фундаментальная-то составляющая научного потенциала превосходна - в стране по-прежнему немало эрудитов, у которых много разнообразных планов. Осталось реализовать все это для достижения эффективного результата.

 

Какой теплообменник наиболее компактен

 

Заведующий отделом ГП НИПТИС к. ф.-м. н. В. П. Некрасов и студент БГПА М. М. Прокофьев рассказали на международной научно-практической конференции Жилище XXI века. Опыт проектирования и экспериментального строительства жилых зданий нового поколения об экспериментальных исследованиях вентиляционных систем принудительного типа с рекуперацией тепла уходящего воздуха.

 

При утверждении новых нормативных значений термических сопротивлений наружных ограждающих конструкций возникло некоторое противоречие, так как забыли про воздухообмен, который в помещениях также нормируется.

 

Уже говорилось о том, что организация систем вентиляции для домов с герметичными окнами путем проделывания различных отверстий не является правильным решением, поскольку это нарушает нормированное значение термического сопротивления. Тем не менее организовывать нормальный воздухообмен необходимо.

 

Перед тем, как приступить к практической реализации идеи принудительной вентиляции с рекуперацией тепла, докладчики проанализировали большой объем научно-технической литературы в поисках оптимальной конструкции теплообменника. В конце концов они остановились на отечественной разработке - теплообменнике на тепловых трубках.

 

В большей степени распространены пластинчатые теплообменники, но у них есть один небольшой недостаток. При эксплуатации этих достаточно эффективных теплообменников в условиях РБ, где погода может очень сильно меняться в течение короткого времени, имеют место процессы конденсации и обмерзания, поэтому необходимы меры по предупреждению замерзания конденсата, соответственно возможно удорожание конструкции. (А в случае конструктивных отступлений при изготовлении - и разрушение.)

 

Один из параметров, учитываемых при выборе теплообменника - это его компактность, то есть количество вырабатываемых ватт, приходящееся на килограмм веса теплообменника. Компактность теплообменника на тепловых трубках наиболее высока и превышает 7 кВт/м 3 у этого теплообменника.

 

Принятая схема включает воздухозабор, теплообменник, устройство выброса воздуха, два вентилятора - для подачи и вытяжки воздуха, раздаточные плафоны, а также плафон, который вытягивает воздух.

 

Параметры теплообменника были экспериментально установлены с помощью термопар, термосканера, электронных анемометров, а также калорифера для нагревания приточного воздуха.

 

Был произведен перерасчет количества тепловой энергии, возвращенной за счет рекуперации, или же количество тепловой энергии, сообщенной приточному воздуху. Итак, при использовании этой установки с рекуперацией воздуха, но без нагрева его калорифером можно сэкономить примерно 26,5 Вт/м 2. Если продолжительность отопительного сезона в Минске принять равной 4200 часам, среднюю температуру наружного воздуха за отопительный сезон - равной -1,6°С, а среднюю влажность воздуха - равной 82%, то в течение 8-часового рабочего дня с помощью смонтированной в здании ГП НИПТИС установки удается экономить примерно 4900 МДж тепла.

 

Сегодня можно с уверенностью сказать, что только система рекуперации тепла позволит обеспечить нормативный воздухообмен, обеспечить комфортные условия в помещении, давая возможность достаточно мобильно управлять и влажностью, и температурой воздуха.

 

 

Серед визначальних тенденцій, що однаковою мірою знаменують поточний розвиток європейської та світо­вої економік, особливо характерними можна назвати наступні. По-перше, досить тривале збереження тем­пів їх зростання, що відповідно стимулює приріст попиту на енергоносії на національному, регіонально­му та світовому рівнях. По-друге, загострення геополітичних процесів, яке своєю чергою зумовлює поси­лення енергозалежності країн зі слабким природно-ресурсним потенціалом. По-третє, динамічне зростан­ня цін на енергоресурси та почастішання локальних, а інколи й регіональних, цінових енергетичних шоків та кризових станів енергетичної інфраструктури. По-че­тверте, посилення конкурентної боротьби на сировин­них і товарних ринках регіонального та міжнародного масштабу.

 

При цьому слід підкреслити, що всі зазначені тенден­ції розгортаються на тлі глобального погіршення еко­логічного стану, зокрема, загрозливого зростання шкідливих вуглецевих викидів, яке не лише безпосе­редньо відбивається на економічному розвитку країн, регіонів і світу, але і є серйозним викликом їх безпеці.

 

Сергій Федорович Єрмілов,

 

директор Інституту проблем екології та енергозбереження

 

Саме під впливом вказаних трендів абсолютним пріоритетом для більшості держав стає дотримання засад сталого розвитку, який передбачає генерування стійких темпів економічного зростання за умови дотримання жорстких екологічних імперативів. Цей пріоритет змушує уряди у сфері державного регулювання посилену увагу приділяти полі­тиці ефективного та менш екологічно деструктивного використання енергоресурсів.

 

Значний позитивний досвід розробки та послідовного і системного впровадження політики енергоефективності накопичено Європейською спільнотою. Традиційно головні напрямки цієї політики були пов'язані з впровадженням у всіх інституціональних секторах енергоощадливих технологій і обладнання, активізацією використання альтернативних джерел енергії, скороченням технологічних і комерційних втрат при виробництві, транспортуванні та споживанні енергоносіїв.

 

Завдяки реалізації обґрунтованої, послідовної і досить амбіційної політики енергоефективності країнам ЄС вдалося досягти відчутного результату — тенденції динаміки енергоспоживання та енергоємності валового виробництва інтеграційного об'єднання за 1990-2005 рр. стали діаметрально протилежними, що беззаперечно засвідчує високоефективне використання енергетичних ресурсів в Євросоюзі для забезпечення його економічного зростання. Причому йдеться про стале зростання європейської економіки, оскільки протягом вказаного періоду ці тенденції підтверджуються як у макроекономічному розрізі, так і в розрізі секторів — ключових енергоспоживачів в ЄС.

 

Для статистичного підтвердження даного факту відмітимо, що протягом зазначеного п'ятнадцятирічного періоду в ЄС-25 зафіксовано середній темп приросту реального валового внутрішнього продукту (ВВП) на рівні 2 %, у зв'язку з чим обсяги валового споживання енергоресурсів в одиницях нафтового еквіваленту зросли на 12 % до 1750 млн. т у.п., кінцевого енергоспоживання — відповідно на 15 % до 1168 млн. т у.п. Водночас енергоємність промислового виробництва (в розрахунку на одиницю доданої вартості) поточного складу країн-учасниць Євросоюзу у 2005 р. скоротилася порівняно з 1990 р. майже на 18 %, ефективність використання енергоресурсів населенням (в розрахунку на одиницю приватного доходу) — на 16 %, питомі енергозатрати в транспортному секторі — відповідно на 1 %1.

 

Найголовніше, за вказаний період ЄС-25 покращив основний макроекономічний показник енерго-ефективності: енергоємність його ВВП, обчислена з урахуванням паритету купівельної спроможності (ПКС), протягом 90-х рр. була скорочена на 17 % (з 220 до 182 г у.п./ євро), а протягом 2000-2005 рр. - ще на 3 % (зі 185 до 179,5 г у.п./ євро)2.

 

Внаслідок реалізації цілеспрямованих регуляторних заходів, пов'язаних з впровадженням енергозбе­рігаючих промислових, транспортних і будівельних технологій, запровадженням енергетичного маркування та більш жорстких норм і стандартів енергоспоживання, розширенням переліку енергосервісних послуг та нарощенням виробництва відновлюваних видів енергії, рівень енергоефективності економіки ЄС протягом 90-х років щороку зростав в середньому на 1,5 %; в 2000— 2005 рр. темпи його зростання зменшилися до 0,5 % за рік.

 

Незважаючи на таку усталеність тренду скорочення енергоємності ВВП, створеного країнами розшире­ного складу Євросоюзу, останнім часом це об'єднання помітно активізує політику енергоефективності, відводячи їй стратегічну роль в державному управлінні на загально-регіональному та національних рівнях. На перший погляд такий підхід видається економічно немотивованим, особливо зважаючи, що за міжнародними порівняннями Європейський Союз нарівні з Японією лідирує серед розвинутих країн за критерієм енергоємності національного виробництва, випереджаючи США в 1,4 разу (дані 2004 року). Проте посилену увагу ЄС до вирішення завдань з подальшого підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів можна пояснити кількома об'єктивними причинами:

 

1) Перша пов'язана з розумінням того, що сучасний геоекономічний формат взаємодії держав вимагає постійного посилення їх конкурентних позицій у глобалізованому економічному просторі, причому з обов'язковим дотриманням екологічного балансу. Власне на таких засадах Євросоюз реалізує відому Лісабонську стратегію (прийняту у 2000 р., а затим оновлену у 2005 році), головною метою якої є динамічне нарощення конкурентоспроможності ЄС та забезпечення його реальної економічної конвергенції зі США. І в даному контексті саме рівень ефективності споживання енергоносіїв виступає вирішальним фактором і для зміцнення конкурентних позицій країн ЄС (високий ступінь їх енергозалежності значною мірою впливає на цінову конкурентоспроможність), і для екологічної гармонізації їх розвитку (енергетичний сектор є найбільш еколого-деструктивним, його частка в структурі загального обсягу вуглецевих викидів в Європі складає майже 40 %).

 

2) Друга причина, з якої політика енергоефективності не втрачає високого рівня актуальності для ЄС, стосується триваючого погіршення цінової кон'юнктури на європейських енергетичних ринках. За даними Європейської Комісії, протягом останніх десяти років (1996-2006 рр.) в Європі помітно зросли ціни на ключові енергоносії, причому для всіх категорій споживачів. Зокрема, середня вартість природного газу в ЄС-15 за вказаний період для промислових споживачів збільшилася в 2,3 разу, для населення — відповідно у півтора. Середньоєвропейські ціни на електроенергію за цю декаду також підвищилися: для промисловців — на 22 %, а для населення — на 8 % (табл. 1).

 

В середньостроковій перспективі цінові тренди на європейських і світових ринках енергоресурсів вочевидь збережуть свій чіткий висхідний характер. Такий прогноз надають практично всі фахівці, беручи до уваги загальносвітові тенденції збільшення кінцевого попиту на енергоносії, ініційованого зростанням економік і чисельності населення, а також всю складність проблем енергозабезпечення країн і цілих регіонів, які, на жаль, нині вирішуються в геополітичній площині.

 

3) Третя причина полягає у наявності в Євросоюзі резервів до підвищення енергоефективності у його внутрішньому енергетичному секторі. Шлях до оптимізації його функціонування лежить через удосконалення технологій у сфері виробництва, переробки та транспортування паливно-енергетичних ресурсів, насамперед, це стосується теплової енергогенерації. Такий висновок з'являється з урахуванням того, що протягом 1999—2004 рр. співвідношення обсягів кінцевого та валового внутрішнього споживання енергоресурсів в індустріальній Європі залишається практично незмінним — на рівні 65 %, а ефективність виробництва електроенергії на її ТЕС підвищилася не досить значно — з 45,7 до 47,8 %3.

 

Аналізуючи зміст та результати сучасної європейської політики енергоефективності, можна твердити про її успішність (відповідні статистичні аргументи ми наводили вище), а також з'ясувати певні закономірності та характерні риси, що в кінцевому підсумку визначають цей результат.

 

На нашу думку, нараз політику ЄС у сфері енергоефективності вигідно вирізняє:

 

· наявність міцного програмного та законодавчо-нормативного підґрунтя;

 

· застосування низки адекватних інструментів та ініціатив щодо реалізації політики, функціонування дієвої системи моніторингу та контролю за їх застосуванням;

 

· комплексне поєднання (задля досягнення синергетичного ефекту) з іншими напрямками державного регулювання, зокрема, екологічною та економічною політикою.

 

Всі перелічені вирізняльні риси поточної політики Євросоюзу з енергоефективності фактично є найбільш сильними її сторонами, і в контексті адаптації європейського досвіду на них варто зупинитися більш детально.

 

Міцне програмне та законодавчо-нормативне підґрунтя політики енергоефективності ЄС. Низка стра­тегічних програмних документів (так званих Зелених книг), — традиційно взаємопов'язаних і взаємодо­повнюючих, — а також відповідних Дорожніх карт і Директив з енергоефективності формують надійний каркас сучасної європейської полі­тики з раціонального та ощадливого використання паливно-енергетичних ресурсів. На сьогодні в законодавчому активі забезпечення політики енергоефективності ЄС — План дій з енергоефективності (2006 р.); Зелена книга Європейська стратегія сталої, конкурентоспроможної та безпечної енергетики (2006 р.);

 

Зелена книга Енергетична ефективність — або виробляти більше з меншими затратами (2005 р.); Зелена книга До європейської стратегії щодо безпеки енергопостачання (2001 р.). На етапі розробки знаходять ще кілька базових програмних документів — зокрема, Європейський план зі стратегічних енерготехнологій, Дорожня карта з відновлюваної енергетики та Зелена книга щодо міського транспорту.

 

Діюча (станом на лютий 2007 р.) законодавчо-нормативна база сучасної європейської політики енер­гоефективності охоплює різноманітні аспекти цього поняття і містить тематично упорядкований перелік директив і рішень ЄС такого складу:

 

· Директиви щодо енергоефективності будівель і споруд;

 

· Директива щодо ефективності кінцевого енергоспоживання та енергетичних послуг;

 

· Директиви щодо екологічної орієнтованості рішень стосовно продукції, для виробництва якої використовуються енергоресурси;

 

· Директиви щодо енергетичного маркування побутових приладів;

 

· Рішення щодо Програми з енергетичного маркування офісного обладнання Energy Star ;

 

· Директива щодо оподаткування енергетичних продуктів і електроенергії;

 

· Директива щодо когенерації (комбінованого виробництва електро- та теплової енергії)4.

 

На сьогодні найбільш стратегічно вивіреним і тактично деталізованим документом ЄС у сфері ефективно­го споживання паливно-енергетичних ресурсів вважається довгостроковий План дій з енергоефективності, презентований Європейською Комісією у жовтні 2006 року5. Прийнятий ЄС План дій з енергоефективності містить понад 75 ключових заходів, що будуть реалізуватися в різних сферах, серед яких десять визначено пріоритетними. Очікується, що завдяки успішній реалізації цього Плану Євросоюз у складі 25 країн-учасниць до 2020 р. зможе заощадити п'яту частину потенційного обсягу споживання первинних енергоресурсів.

 

Надзвичайно важливо, що запропонований Європейською Комісією План дій з енергоефективності мати­ме комплексний ефект — за прогнозом, позитивні економічно та соціально значущі результати від його впровадження очікуються на декількох рівнях. Зокрема, для окремої середньостатистичної сім'ї в країнах Євросоюзу основний потенційний результат втілення Плану — це заощадження в сімейному бюджеті від 200 до 1000 євро на рік (за рахунок використання енергоекономних побутових приладів).

 

Для економіки ЄС в цілому — це створення принаймні 1 мільйона робочих місць в Європі; це щорічна економія понад 100 млрд. євро за рахунок використання більш енергоефективних технологій і продуктів; це заощадження 390 мільйонів тонн у.п., або 20 % очікуваного обсягу споживання енергоносіїв в 2020 році.

 

Для екологічного середовища загалом — це скорочення до 2020 р. шкідливих викидів СО2 порівняно з базовим прогнозом на 780 млн. тонн (що вдвічі перевищує показник, визначений для ЄС в контексті Кіотського протоколу на 2012 рік).

 

Таблиця 1. Динаміка середніх цін на енергоресурси для основних категорій

 

Індикатор

 

1996 р.

 

2006 р.

 

Зміна, 2006 р./1996 р., %

 

Ціна природного газу для населення (включаючи всі податки), євроцент/ГДж

 

8,84

 

13,42

 

+52

 

Ціна природного газу для промислових споживачів (без ПДВ), євроцент/ГДж

 

3,88

 

8,76

 

+ 126

 

Ціна електроенергії для населення (включаючи всі податки), євроцент/кВт-год

 

13,40

 

14,44

 

+8

 

Ціна електроенергії для промислових споживачів (без ПДВ), євроцент/кВт-год

 

7,21

 

8,78

 

+22

 

Застосування низки адекватних інструментів та ініціатив щодо реалізації європейської політики енергоефективності, функціонування дієвої системи моніторингу та контролю за їх виконанням. Доведена успішність політики Євросоюзу у сфері енергоефективності справедливо пов'язується із залученням дієвих інструментів її реалізації — відповідних програм, проектів та кампаній. Наразі головною цільовою програмою серед них можна вважа­ти Програму Розумну енергію — Європі ( Intellegent Energy - Europe ), що стартувала в Євросоюзі ще в 2003 р., а нині реалізується у складі діючої Рамкової Програми з конкурентоспроможності та інновацій ЄС на 2007-2013 роки. В межах цієї масштабної програми з енергоефективності реалізується понад 200 проектів для країн ЄС із активним залученням 35 регіональних і місцевих енергетичних агентств.

 

Однією з найважливіших ініціатив Європейської Комісії в рамках реалізації Програми Розумну енергію — Європі стала кампанія Енергетично стала Європа 2005—2008 , що була розпочата в позаминулому році в кон­тексті амбіційного наміру змінити енергетичний ландшафт розвинутої Європи. Ця надзвичайно масштабна кампанія розрахована на 4 роки і має забезпечити значний внесок у досягнення цілей енергетичної полі­тики ЄС та вирішення завдань у сфері відновлюваних джерел енергії, енергоефективності, чистого транспорту та альтернативних видів палива.

 

Комплексне поєднання політики енергоефективності з екологічною та економічною політикою, що забезпечує значний синергетичний ефект. Як ми зазначали раніше, новітня європейська політика енергоефективності формується на вузловому перетині енергетичної, екологічної та економічної політик ЄС. З врахуванням цього принципового аспекту та в контексті виконання завдань Лісабонської стратегії, Європейською Комісією у лютому 2006 року була створена Група високого рівня з питань конкурен­тоспроможності, енергетики та навколишнього середовища. Головна ціль її діяльності полягає у виробленні інтегрованого підходу до реалізації економічної політики ЄС, який в кінцевому підсумку має забезпечити синергетичний ефект державного регулювання у сфері енергозабезпечення, промислово­го випуску та інновацій, а також екології.

 

Резюмуючи зазначене з даного приводу, відмітимо, що досвід ЄС з формування органів державного управління у сфері енергоефективності, безумовно, заслуговує на поширення. Доцільність створення в Україні структури, що відповідатиме за координацію інтегральної політики з урегулювання взаємопов'язаних проблем економічного, енергетичного та екологічного характеру, є безсумнівною. Зважаючи на звужені функціональні повноваження Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергоресурсів (до речі, створеного лише у квітні 2006 р.), така структура має стати ключовою компонентою вітчизняного держрегулювання питань енергоефективності, що не вирізняється ані інституціональною розвиненістю, ані програмно-законодавчою оформленістю, ані системністю, і яке наразі важко назвати політикою в повному розумінні цього слова. До цих пір в державній економічній політиці в Україні акцентується увага на понятті енергозбереження , тоді як урядовці європейських та інших розвинутих країн оперують поняттям дещо іншого і більш комплексного виміру — поняттям енергоефективність , яке розглядається в єдиній системі координат з екологічністю та конкурентоспроможністю.

 

Аналізуючи українську політику енергоефективності в її наявному вигляді, варто ще раз підкреслити порівняно низьку результативність зробленого в цій сфері за весь період соціально-економічної трансформації країни. Так, як відомо, за цей час розрив у показниках енергоємності України та розвинутих країн Європи скоротився. Проте це сталося головним чином завдяки кардинальним змінам в економічному укладі, пов'язаним з переходом до ринково-орієнтованої моделі (першочергово, з реструктуризацією вітчизняної промисловості), але аж ніяк не завдяки цілеспрямованому державному впливу.

 

І на відміну від інших постсоціалістичних країн Центрально-Східної Європи, Україна зберігає неприйнят­но високий, — з огляду на національну конкурентоспроможність, рівень енергозатрат для виробництва національного продукту. Для нашої держави, за даними Міжнародного Енергетичного Агентства за 2004 р., цей показник сягає 500 г у.п./ дол. США ВВП (за ПКС 2000 р.), тоді як для Євросоюзу в цілому — лише 155 г у.п./дол. США ВВП (за ПКС 2000 р.). Для прикладу, енергоємність ВВП Угорщини у тих же одиницях виміру становить 180 г у.п. на долар виробленої продукції, Польщі — 210, а Чехії — відповідно 270 г у.п. на долар. Окрім цього, про значне відставання України від держав ЄС у царині енергоефективності свідчить порівняльна оцінка ще низки різних аспектів функціонування енергетич­ного сектора та інших галузей економіки, головним чином — енергоємних.

 

Декілька промовистих фактів (дані за 2005 р.):

 

· теплоелектростанції (в секторальному розрізі вони традиційно знаходяться в числі основних споживачів природного газу та вугілля), в Україні працюють з ККД на рівні 30 %, а в Євросоюзі — на рівні 40 %;

 

· на генерацію 1 кВт-год електроенергії, виробленої ТЕС і ТЕЦ, в Україні використовується 379 г
у.п., в ЄС - на 40 % менше (270 г у.п.);

 

· на транспортування електроенергії в нашій країні витрачається 14,7 % її надходження в електромережу, тоді як в індустріальних європейських державах — лише 6,5 %;

 

· енергоємність виробництва тонни сталі (враховуються затрати коксу, електроенергії та природ­ного газу) на українських металургійних комбінатах сягає 840 кг у.п./т, на меткомбінатах ЄС вона в 1,9 разу менша (450 кг у.п./т);

 

· в структурі собівартості виробництва металопрокату в Україні затрати на паливно-енергетичні
ресурси становлять 50 %, в той час як для промислово розвину тих країн цей показник складає трохи більше 20 %.

 

Зрештою, структура економіки, технологічний рівень розвитку, рівень розвитку внутрішніх енергоринків і специфіка ціноутворення на них, традиції і культура енергоспоживання, а також досконалість і результативність і попередньої, і поточної політики з ефективного використання енергоресурсів позначаються на тому, що в Західній Європі величина потенціалу енергозбереження дорівнює 10-20 % обсягу споживання ПЕР, а в Україні — 48 %. Зрозуміло, що раціональне енергоспоживання та енергозбереження — це майже Tabula rasa у вітчизняній політиці державного регулювання, якому слід приділити першочергову увагу, розробляючи стратегічні плани і програми розбудови енергетичного сектора та національної економіки Укра­їни. На наш погляд, одним з вирішальних факторів системної конкурентоспроможності країни (особливо за умови тривалих енергетичних ризиків різного рівня, включаючи міжнародний), виступає загальна енергоефективність. А її зростання в Україні об'єктивно можливе виключно за умови невідкладного формування та планомірної реалізації науково обгрунтованої, системної та програмно і законодавчо підкріпленої політики енергоефективності.

 

Віддаючи належне зусиллям Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР), яке, до слова, має обмежені функціональні повноваження і ак­тивно діє лише з середини 2006 р., слід визнати несформованість вітчизняної політики енергоефективності, наслідком чого і є критичне відставання України від розвинутої Європи за критерієм її результативності. Виправленню ситуації, на нашу думку, в даному випадку сприятиме здійснення кількох етапних кроків (окрім вище зазначених).

 

По-перше, створення відповідної програмної основи для вітчизняного державного регулювання у сфері енергоефективності. Адже важко не погодитися з тим, що Комплексна державна програма енергозбе­реження, схвалена урядом ще у лютому 1997 р., а затим дещо підсилена урядовою Постановою № 1040 від 27.06.2000, вже давно не відповідає сучасним потребам національної економіки і не може використовуватися як інструмент для посилення її конкурентних позицій. Деяка актуалізація завдань цієї Програми здійснювалася в 2006 р. відповідно до п.3 Плану заходів щодо забезпечення енергетичної безпеки України, затвердженого Указом Президента України № 1863/2005 від 27.12.05, однак вона була дуже вибірковою (була спрямована на галузеве скорочення спо­живання природного газу) і мала не системний, а кон'юнктурно обумовлений характер. У цьому зв'язку слід особливу надію фахівці покладають на нову редакцію Комплексної державної програми енергоефективності на 2008—2012 роки, до розробки якої НАЕР взялося ще в минулому році.

 

По-друге, поряд з новим програмним підґрунтям, вітчизняна політика енергоефективності повинна отримати належну законодавчо-правову базу. Щодо неї вже не раз надавалися слушні поради фахівців, які стосуються законодавчих рамок формування мережі енергосервісних компаній, упровадження системи нових енергетичних стандартів, удосконалення системи державної експертизи, покращення комерційного обліку споживання енергоресурсів в Україні тощо. Вирішенню цих питань в правовому полі сприятиме розгляд Верховною Радою України відповідних законопроектів, насамперед Про забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів (р. № 3253 від 02.03.07) та Про енергетичний аудит (р. № 3187 від 16.02.07).

 

По-третє, впровадження масштабних енерго- та екологоефективних галузевих проектів, причому інноваційного характеру. На сьогодні для нашої держави загальна енергоефективність безпосередньо детермінується ефективністю споживання енергоресурсів в найбільш енергомістких галузях — металургії, житлово-комунальному господарстві, на транспорті, а також затрат та виробництва енергоресурсів в ПЕК. Саме на цих галузях повинна бути сфокусована увага при реалізації заходів політики енергоефективності, насамперед впровадження енерго- та екологоефективних технологій.

 

Щодо перспективних напрямків політики енергоефективності у вітчизняній чорній металургії, то хотілося б зупинитися на тому з них, що пов'язаний з ефективною утилізацією вторинних ресурсів металургійних комбінатів на основі інноваційних технологій. Проект саме такого напрямку наш Інститут проблем екології та енергозбереження розробив для Алчевського металургійного комбінату.

 

Йдеться про енергозберігаючий інноваційний проект зі спорудження парогенеруючої газотурбінної елек­тростанції (ПГЕ), що працює виключно на вторинних ресурсах (суміші металургійних газів — доменному, коксовому та конвертерному) на обладнанні компанії Mitsubishi (Японія). Очевидна техніко-економічна перевага ПГЕ полягає в тому, що її ККД сягає 45 %, що перевищує аналогічну характеристику вітчизняних установок традиційної енергетики на 15 %, а ТЕЦ Алчевського меткомбінату, зокрема, — на 27 %.

 

Проект реалізується до 2009 р., а його впровадження, за підрахунками нашого інституту, дозволяє середньостатистичному українському металургійному комбінату взагалі припинити закупівлю електроенергії у енергопостачальних компаній і генерувати її на основі власних вторинних енергоресурсів (а сьогодні на підприємства чорної металургії припадає близько 11 % загальнонаціонального споживання електроенергії), а також скоротити витрати коксівного вугілля на 30 %, а природного газу — втричі.

 

Окрім енергозберігаючого характеру, вагомою перевагою ПГЕ можна назвати екологічну орієнтованість її експлуатації — за оцінкою інституту, внаслідок впровадження цього інноваційного проекту Алчевський меткомбінат зможе скоротити до 2012 р. Шкідливі вуглецеві викиди на / млн. тонн. А головне — зможе самостійно виробляти за рік 2,5 млрд. кВт-год електроенергії, повністю покриваючи власні виробничі потреби та реалізуючи залишок (600 млн. кВт-год) на внутрішньому енергоринку. Таким чином, завдяки реалізації даного енерго- та екологоефективного проекту, Алчевський металургійний комбінат починаючи з 2009 р. перетвориться з нетто-споживача електроенергії на нетто-виробника цього енергоресурсу.

 

В контексті розгляду питань політики енергоефективності в Україні варто зазначити, що проект побудови ПГЕ на Алчевському металургійному комбінаті може стати прикладом для наслідування в загальногалузевому масштабі. За оцінками Інституту проблем екології та енергозбереження, поширення енергоефективної інновації зі спорудження парогазових електростанцій матиме значний ефект як макроекономічний (пов'язаний з енергогенерацією та енергоспоживанням), так і макросоціальний (пов'язаний з екологічною гармонізацією). Так, Україна, виробляючи 31,5 млн. тонн чавуну та майже 21 млн. тонн конвертерної сталі, на основі ефектив­ної утилізації вторинних енергоресурсів зможе оснастити вітчизняні меткомбінати аналогічними ПГЕ сумарною потужністю 1985 МВт (табл. 2).

 

За умови реалізації такого прогнозного сценарію (зазначимо, її проблемність обумовлюється виключно інвестиційними планами та можливостями металургійних підприємств України), на макроекономічному рівні мова може йти про самозабезпечення меткомбінатів електроенергією за рахунок ПГЕ. Крім того, впровадження ПГЕ потенційно сприятиме сумарному скороченню шкідливих вуглецевих викидів на 14,8 млн. тонн СО2 за рік, що не лише покращить стан довкілля, але й дозволить залучати додаткові фінансові ресурси в галузь в межах використання механізмів Кіотського протоколу (зокрема, торгівлі карбоновими квотами).

 

Таблиця 2. Енергетичний та екологічний потенціал впровадження ПГЕ на металургійних комбінатах України (Розрахунки Інституту проблем екології та енергозбереження)

 

№

 

п/п

 

п Підприємство

 

Випуск продукції у 2006 р.

 

Енергетичний потенціал вторинних ресурсів**,

 

Потенціал генерації електроене­ргії, млн. кВт г/рік

 

Скорочення викидів СО2, млн. т/рік

 

Стан впро­вадження ПГУ

 

Чавун, млн.. т

 

Конвертер­на сталь, млн. т

 

Кокс, млн. т

 

1

 

ДМЗ ім. Петровського 1,49 1,30 0,00 85 745 0,64 н/д

 

2 Алчевський МК за участі Алчевського КХЗ*** 2,96 0,00 2,74 217 1901 1,62 Споруджу­ється

 

3 ММК ім. Ілліча 5,30 3,50 0,00 294 2575 2,19 Н/Д

 

4 Mittal Steel-Кривий Ріг 6,80 5,69 2,70 455 3986 3,39 н/д

 

5 Єнакієвський МЗ 2,20 2,50 0,00 131 1148 0,97 Н/Д

 

6 Макіївський МЗ за участі Ясинівського КХЗ*** 1,29 0,00 1,48 102 894 0,76 Планується

 

7 Запоріжсталь 3,54 0,00 0,00 176 1542 1,31 н/д 8 ДМК ім. Дзержинського 2,88 3,63 0,00 174 1524 1,30 Планується 9 МК Азовсталь за участі Маркохім *** 5,02 4,30 2,53 351 3075 2,61 Планується Сумарний потенціал 1985 17390 14,79 X

 

* ДЖЕРЕЛО: Выпуск продукции горно-металлургическими предприятиями Украины, декабрь 2006 г. (по оперативным данным предприятий)//Металл Украины. - 2007.- № -http://www.besiness.dp.ua/rusmet/12prod06.htm

 

** Доменний, конвертерний і коксовий газ.

 

*** Передбачається, що споріднені КХЗ постачають необхідний обсяг коксового газу.

 

1 European Energy and Transport. Trends to 2030 - update 2005. — European Commission, Directorate-General for Energy and Transport.- European Communities, 2006. — Р. 75.

 

2 Energy &Transport in Figures. 2006. — European Commission, Directorate-General for Energy and Transport, Brussels, 2007. – http://europa.eu.int/...

 

3 Energy: Yearly Statistics. Data 2004. – European Commission, Eurostat, Brussels, 2006. — Р. 9. — Офіційний сайт Європейської Комісії. — http://ec.europa.eu/...

 

4 Energy Efficiency. Policy Papers. Legislation. – European Communities, Brussels. — Офіційний сайт Європейської Комісії. — http://ec.europa.eu/energy/demand/...

 

5 Action Plan for Energy Efficiency: Realising the Potential. СОМ(2006)545 final. – Commission of the European Communities, Brussels, 19.10.2006.-25 рр.

 

Джерело: «Енергетика та електроніка», №10, 14-20 березня 2007 року, сторінки 7-8

 

Вывоз мусора причиной и утилизация отходов

 

Министерство топлива и энергетик. Закон г. Оценочные расчеты в энергетике отопления помещений и сравнение со стандартами энергосбережения развитых стран. Закон кировской области. Некоторые результаты мониторинга системы теплоснабжения зоны действия проекта в г.

 

Главная страница ->  Технология утилизации 

Экологически чистая мебель:


Сайт об утилизации отходов:
Hosted by uCoz