Главная страница -> Технология утилизации

Не то додаивают, не то додавливают... нкрэ удивила отечественных газодобытчиков новой ценой продажи газа. Вывоз мусора. Переработка мусора. Вывоз отходов.

Загальновідомо, що кліматичні умови впливають на життя та діяльність людини, починаючи з перших етапів його існування. Очевидно, що в сучасну епоху розуміння механізмів зміни клімату, впливу на нього людської діяльності може сприяти прийняттю більш ефективних економічних та соціальних рішень.

В Україні в умовах нестабільної економіки та загостреної екологічної ситуації зміна клімату може мати серйозні наслідки. Результати наукових досліджень, проведених за останні роки, свідчать, що зміна клімату в Україні помітно впливає на сільське та лісове господарство, водні та прибережні ресурси.

7.1. Сценарії зміни клімату

Для оцінки вразливості природних ресурсів та секторів економіки України використано надані Національним центром атмосферних досліджень США (NCAR) дані розрахунків за моделями загальної циркуляції атмосфери та океану (МЗЦ). При цьому розглядались такі моделі: GISS - модель Інституту Годдарда з космічних досліджень США, GFDL - модель Лабораторії геофізичної гідродинаміки США, СССM - модель Канадського кліматичного центру, UKMO - модель Метеорологічного бюро Об’єднаного Королівства [1]. Дані розрахунків за перерахованими моделями відносяться до стану рівноваги, тобто є оцінками кліматичних умов при «одномоментному» подвоєнні концентрації в атмосфері. Більш реалістичним можна вважати моделювання в перехідному стані, а саме в умовах, коли концентрація СО2 підвищується поступово (зокрема на 1% в рік). У цьому випадку є можливість простежити інерцію кліматичної системи, тобто природне відставання її реакції від зміни складу парникових газів в атмосфері. Враховуючи цю обставину, була зроблена спроба використати дані розрахунків за моделями GFDL та MPI (Інститут Макса Планка, Німеччина) для нестаціонарного стану.

Оскільки ні одна з перелічених моделей не відбиває особливостей регіонального клімату, для побудови сценаріїв зміни клімату в Україні було використано підхід, який полягає:

в інтерполяції даних модельних розрахунків, одержаних для регулярної сітки, в базисні точки, тобто місця розташування метеорологічних станцій;

у визначенні різниць між розрахованими за МЗЦ значеннями температури повітря для умов 2хСО2 та 1хСО2 для кожної базисної точки з наступним їх складанням з величинами температури, отриманими на основі спостережень;

у визначенні відношення розрахованих за МЗЦ кількості атмосферних осадів для умов 2хСО2 та 1хСО2 для кожної базисної точки з наступним їх множенням на величини опадів, отримані на основі спостережень [2].

7.2. Водні ресурси

Дніпро є головною водною артерією України. Управління водними ресурсами Дніпра за теперішнього часу здійснюється багатьма ставками та водосховищами, розташованими на його притоках та в межах русла, а також мережею каналів, по яких дніпровська вода подається в посушливі райони України.

Додержання інтересів усіх водоспоживачів та раціональне використання водних ресурсів передбачено правилами експлуатації Дніпровського каскаду водосховищ (Київ, Мінводгосп, 1981 р.), а також постійно діючою Міжвідомчою комісією по встановленню режимів роботи водосховищ.

Залежно від водних ресурсів та стану наповнення водосховищ в диспетчерських графіках передбачено 4 зони.

1-а зона - повної забезпеченості. Все споживачі забезпечуються водою без обмежень.

2-а зона - економної витрати води. Всі водоспоживачі забезпечуються водою згідно з нормами. Вводяться обмеження на допоміжні потреби.

3-я зона - строгої економії води. Водосховища повинні бути спрацьовані нижче рівня навігаційного спрацювання не більш ніж на 1 м. Вводяться обмеження для зрошувальних систем, на допоміжні потреби в промисловості. Водний транспорт переводиться на плавання суден з глибиною осаду не більш 2, м. Санітарний попуск може короткочасно скорочуватись до 300 м3/з. При цьому встановлюється щоденний контроль за якістю води.

4-а зона - обмеження всіх водоспоживань. Встановлюються ліміти та графіки строгої подачі води для забезпечення потреб населення.

Аналіз існуючої політики управління водними ресурсами дає підставу вважати, що при всіх розглянутих сценаріях можливої зміни клімату діючі правила експлуатації Дніпровських водосховищ можуть бути використані, оскільки ці правила розроблені для різних ситуацій водності на Дніпрі [3, 6]. При цьому інтереси (вимоги) різних галузей народного господарства пов’язані між собою та в кожному реальному випадку Міжвідомча комісія може оперативно коригувати режими роботи водосховищ.

У випадках екстремального зменшення водності як адаптаційні заходи можуть розглядатися:

збільшення корисної ємності водосховищ, тобто підвищення нормального підпірного горизонту та зниження рівня спрацювання;

будівництво Дніпро-Бугського гідровузла в гирлі Дніпра.

Однак ці заходи вельми дорогі, в зв’язку з чим у випадках низької водності необхідно буде вводити обмеження на водоспоживання.

Зменшення вироблення електроенергії каскадом Дніпровських ГЕС викличе необхідність пошуку альтернативних шляхів покриття пікових навантажень в енергосистемі.

Заходами адаптації водного транспорту до незабезпеченню необхідних судноплавних глибин на Дніпрі внаслідок реалізації найбільш несприятливого сценарію зміни клімату можуть бути:

1-й варіант - перенос всіх пасажиропотоків та вантажоперевезень на залізничний транспорт. Однак цей шлях дуже дорогий та до того ж «паралізує» величезні капіталовкладення в судноплавство, портове господарство та серйозно порушує інфраструктуру, що склалася.

2-й варіант - відновлення судноплавства за рахунок створення необхідних судноплавних глибин (3,2-3,9 м). У цьому випадку необхідно провести днопоглиблюючі роботи. Загальна вартість робіт, які необхідно буде виконати для гарантованого судноплавства складає $140-160 млн.

Для несприятливого сценарію зміни клімату, коли кількість води в Дніпрі може бути недостатньою для задоволення потреб в зрошенні, можна рекомендувати зменшення площі зрошуваних земель, а отже, зміну структури посівів на користь засухостійких культур.

У випадку реалізації сценаріїв зміни клімату, що приводять до зменшення водних ресурсів Дніпра, можливе погіршення якості поверхневих вод. Тому, враховуючи високий рівень забруднення дніпровської води уже в теперішній час, рекомендується в найближньому майбутньому використовувати підземні води глибоких горизонтів для потреб питного водопостачання.

7.3. Прибережні ресурси

У теперішній час ерозія берегової зони Чорного та Азовського морів спричиняє руйнування громадським та курортним будівлям, санаторіям, грязелікарням, сільськогосподарським угіддям, промисловим зонам.

Табл. 7-1 представляє дані про втрати земель при різних сценаріях підвищення рівня моря.

Табл. 7-1. Оцінки втрати земель при різних сценаріях підвищення рівня моря

Берегова зона

2050 р.

2100 р.

22 см

46 см

66 см

115 см

Причорномор’я

Ерозія

780

1110

1340

2360

Затоплення

270

410

1600

Лимани

Ерозія

365

585

660

1580

Затоплення

900

1750

4800

Приазов’я

Ерозія

1400

1800

2300

3500

Затоплення

100

Крим

Ерозія

1350

1730

2100

2800

Затоплення

110

3800

12500

РАЗОМ

Ерозія

3895

5225

6400

9840

Затоплення

2270

5990

19000

Самим сприятливим є сценарій підвищення рівня моря до 2050 році на 22 см. При цьому сценарії берегова зона, яка зазнає посилення ерозії, все ж збережеться приблизно в попередньому вигляді. Не зникнуть лимани, дельти, пересипи, коси, мінімальними будуть втрати земель, будівель житлового та курортного призначення.

Для максимального зниження втрат від ерозії берегів, необхідно проведення берегоукріплювальних робіт, передбачених Генеральним планом протизсувних та берегоукріплювальних заходів. Проведення таких заходів необхідно для Одеської області вдовж 32 км берегу (на суму близько 11 млн дол.), в Криму - 141 км (550 млн дол.). Для Азовського узбережжя необхідно захистити 170 км кліфів, що активно розмиваються, вартістю не менше 250 млн дол. (враховуючи методи захисту). До запланованих берегоукріплювальних заходів необхідно додати доставку в берегову зону значних обсягів піску. Враховуючи це заходи затрати по областях складуть: Одеська - 211 млн дол., Миколаївська - 93 млн дол., Херсонська - 39 млн дол., Республіка Крим - 872 млн дол. Сумарні затрати - 1208 млн дол. При цьому існуючі берегозахисні споруди в районі Одеси, Криму, при умові їх цілісності, будуть достатніми для захисту берегів за сценарієм підвищення рівня моря на 22 см до 2050 року. При збереженні швидкості підйому рівня моря до 2100 року, підйом рівня моря над сучасним становитиме 41 см, що потребує додаткових витрат на модернізацію берегозахисту, а в деяких випадках і введення нових заходів.

За самим несприятливим сценарієм рівень моря підвищиться на 115 см до 2100 року. Враховуючи динаміку підвищення рівня моря, до 2050 року швидкість підйому може наблизитись до 10 мм/рік. У будь-якому випадку до 2050 р., а тим більше до 2100 року, необхідні будуть широкомасштабні заходи для захисту прибережних ресурсів. У противному разі деградують дельти Дніпра, Дунаю, Дністра, буде знищено 9840 га земельного фонду та затоплено близько 19000 га низинних ділянок узбережжя, повністю буде знищено багато курортних поселень, зазнають осолонення всі лимани Причорномор’я та Азовського моря, будуть засолені тисячі гектарів сільських угідь, активізуються зсуви в Причорномор’ї та Криму.

Все це вимагає розробки Національної програми берегозахисних заходів. Зараз можна лише констатувати, що захисту підлягає вся берегова зона - від активних кліфів до низинних заболочених ділянок. Останні, як видно, необхідно буде загородити від моря штучними валами. Зовсім очевидно, що заходи щодо берегозахисту потребують значних капіталовкладень.

Таким чином для ефективної адаптації прибережних ресурсів необхідно:

прийняти за основу Генеральний план протизсувних та берегозахисних заходів з доповненнями по закріпленню вільних пляжів приносом в берегову зону великих обсягів матеріалу, що створює пляжі. Цьому плану нема альтернативи для сценарію підвищення рівня моря на 22 см до 2050 р.;

створити Національну програму берегозахисних заходів, яка включає два головних блоки: а) наукове обгрунтування направленості та інтенсивності ерозійних процесів в береговій зоні Чорного та Азовського морів, б) конкретний план заходів до 2050 року в розрахунку на сценарій 46 см до 2050 року та 115 см до 2100 року.

створити моделі можливого засолення грунтів низинних ділянок берегової зони при різних сценаріях підвищення рівня моря.

7.4. Лісові ресурси

Громадська думка в Україні за останні роки трансформується в напрямку розуміння того, що сировинні функції лісу в Україні по суспільному значенню суттєво поступаються середовиществорюючим. Разом з цим в Україні змінюється нормативна база в напрямку зміни пріоритетів ведення лісового господарства. Так, Лісовим Кодексом України, прийнятим в 1994 році [4], визначається, що «ліси в Україні є головним засобом підтримки сприятливих для життя людей умов навколишнього середовища. Вони мають обмежене експлуатаційне значення та виконують не стільки сировинні, скільки середовиществорюючі та середовищезахисні функції: водоохоронні санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховальні та інші».

Для інтегральної оцінки впливу глобальних змін клімату на лісовий сектор в Україні була розроблена модель функціонального відгуку лісового сектора на зміни показників стану лісів. Ця модель дозволяє поєднувати використання статистичних даних про стан лісів з експертними оцінками значимості головних функцій лісів [5].

Порівняння наслідків реалізації різних сценаріїв зміни клімату для лісового господарства свідчить, що найбільш несприятливі зміни відбудуться при сценарії GFDL, а найбільш сприятливим буде сценарій GISS (Рис. 7-1).

Найбільш вразливими за сценарієм на основі CCCM є функції лісів по забезпеченню рекреації, збереженню біорізноманіття та соціальному захисту населення, пов’язаного з лісопромисловим комплексом, які знизяться відповідно на 62, 60 та 56% порівняно з сучасним станом. Найменш вразливими при реалізації сценарію CCCM є можливість переводу сільськогосподарських земель в лісокористування в забруднених зонах, яка може покращитись порівняно з сучасним станом більш ніж на 40%, а також функції лісів по забезпеченню лісопромислового комплексу та внеску в глобальний круговорот вуглецю, які знизяться відповідно на 11 та 15% порівняно з сучасним станом.

Рис. 7-1. Порівняльний аналіз чутливості функцій лісового сектора до реалізації різних сценаріїв змін клімату

За сценарієм на основі GFDL найбільш вразливі функції лісів по запобіганню міграції радіонуклідів та соціальному захисту населення, пов’язаного з лісопромисловим комплексом, які знизяться відповідно на 87% та 80 порівняно з сучасним станом. Найменш вразливими при реалізації сценарію GFDL є водоохоронні та грунтозахисні функції лісів, а також і вклад лісів в глобальний круговорот вуглецю, які знизяться відповідно на 31, 44 та 47%.

За сценарієм на основі GISS може відбутись зниження функцій лісів по забезпеченню рекреації та збереженню біорізноманіття на 11 та 13% відповідно.

Прогноз за сценарієм UKMO загалом збігається зі сценарієм GISS, за виключенням того, що за сценарієм UKMO очікується зниження на 10% соціального захисту населення, пов’язаного з лісопромисловим комплексом.

Розгляд можливих напрямків адаптації лісового сектора до глобальних змін клімату показує, що основними шляхами зниження шкоди від зміни кліматичних умов можуть бути зниження значимості для суспільства найбільш вразливих функцій лісового сектора (екзогенний підхід) та прийняття заходів щодо зниження шкоди, яку може бути вдіяно безпосередньо лісам (ендогенний підхід).

Для розробки адаптаційних стратегій була проаналізована ефективність комбінованого підходу.

Для періоду адаптації лісових екосистем до зміни клімату, яка передбачається найбільш «сприятливим» сценарієм, ефективними будуть дві такі стратегії.

Стратегія 1. Зниження значимості функцій лісів по охороні атмосфери та забезпеченню сприятливих умов для сільського господарства та інших галузей промисловості в сполученні з ендогенними заходами по компенсації змін запасу, площі, приросту, біомаси, вікової структури та різноманіття порідного складу лісів, доступності лісів для цілей рекреації населення, пожежної безпеки в лісах, забруднених радіонуклідами, збереження історично складених типів лісу, корінних видів лісоутворюючих порід, захисних насаджень та полезахисних смуг.

Стратегія 2. Зниження значимості функцій лісів по продукуванню деревини, охороні атмосфери та забезпеченню сприятливих умов для сільського господарства, індустрії відпочинку та інших галузей промисловості в сполученні з ендогенними заходами по компенсації змін площі, вікової структури та різноманіття порідного складу лісів.

З загальної точки зору, першу стратегію можна характеризувати як ендогенну з екзогенною компенсацією шкоди, зниження яких ендогенними методами малоефективне. Друга стратегія може бути охарактеризована як екзогенна, при ендогенній компенсації шкоди найбільш вразливим показникам стану лісів.

Для періоду адаптації лісових екосистем до зміни клімату, яка передбачається найбільш «несприятливим» сценарієм, ефективними будуть дві такі стратегії:

Стратегія 1. Зниження значимості функцій лісів по охороні грунтів та атмосфери, продукуванню деревини, забезпеченню сприятливих умов для сільського господарства, індустрії відпочинку та інших галузей промисловості, а також запобіганню ерозійної міграції радіонуклідів в сполученні з ендогенними заходами по компенсації змін площі, покритої лісом, та підтримки вікової структури лісів.

Стратегія 2. Зниження значимості функцій лісів по забезпеченню сприятливих умов для сільського господарства та інших галузей промисловості, а також запобіганню ерозійної міграції радіонуклідів в сполученні з ендогенними заходами по компенсації змін площі, біомаси та вікової структури лісів.

З загальної точки зору, першу стратегію можна охарактеризувати як основану на екзогенному підході з компенсацією методами лісоведення шкоди, адаптація до яких ендогенними методами малоефективна. Друга стратегія може бути охарактеризована як переважно ендогенна, при екзогенній компенсації шкоди по найбільш вразливих показниках стану лісів.

Для всіх розглянутих сценаріїв необхідна реалізація таких заходів:

1) лісорослинних:
посилення робіт по захисту лісу від шкідників та хвороб;
виведення стійких деревинних порід, які забезпечували б високу продуктивність при прогнозованих змінах клімату;

2) науково-технічних:
розвиток методів діагностики та прогнозування стану лісів;
розробка методів інформаційної підтримки процесу прийняття рішень в лісовому господарстві;
розвиток методичної бази робіт по захисту лісу від шкідників та хвороб;
розвиток науково-дослідних робіт по селекції та вирощуванню нових культур;

3) правових та адміністративних:
розробка правової документації, яка встановлює критерії лісового господарства;
підвищення рівня відповідальності лісокористувачів за дії, які можуть заподіяти шкоду зберіганню лісів;
встановлення сприятливого фінансового клімату для тих лісокористувачів, які дотримуються соціально обумовлених критеріїв.

4) фінансових: створення страхових та резервних фондів, які повинні компенсувати затрати на підтримку санітарних умов лісів об’єктам, які ведуть лісове господарство.

7.5. Сільське господарство

Головною зерновою культурою в Україні є озима пшениця, в загальному обсязі виробництва зерна вона займає близько 50% [7].

Зона гарантованого вирощування озимої пшениці в умовах потепління клімату може зсунутись в більш високі широти, на територію західного Полісся та правобережного Лісостепу. За орієнтовними оцінками, в цьому випадку її частка в структурі зернових може зменшитись до 20-25%. При цьому складаються умови для збільшення посівів ячменю, вівса, кукурудзи, зернобобових (до 20%), а також суттєвого збільшення обсягів вирощування фуражного зерна, розширення посівів багаторічних трав.

Така ситуація буде сприяти формуванню зони інтенсивного молочного тваринництва в західному Поліссі та правобережному Лісостепу, а також м’ясного тваринництва в степових регіонах України.

Слід врахувати, що для забезпечення населення хлібопродуктами буде необхідно виділити 5,1-5,3 млн тонн зерна. Отже, зросте попит на зерно твердої пшениці.

Таким чином, можлива зміна клімату може помітно вплинути на сільськогосподарське виробництво України. При цьому зараз ступінь готовності галузі до впровадження заходів по адаптації до очікуваних змін достатньо низька. Суттєвим фактором, який впливає на сільське господарство, є процес перетворення відносин власності в аграрній сфері.

Результати досліджень свідчать, що зміна агротехніки вирощування озимої пшениці, в тому числі передпосівної обробки грунту, строків посіву рослин, глибини посадки насіння, кількості посадочного матеріалу, чергування попередників, застосування різних засобів хімічної обробки, засобів обробки грунту, не забезпечує достатнього підвищення врожайності культури та зниження собівартості її виробництва. Позитивний ефект, тобто збільшення обсягу виробництва можливо отримати лише при оптимальному збільшенні внесеної кількості мінеральних добрив.

У степовій зоні за сценарієм на основі СССМ можна підвищити якість та урожайність культури на 10-20%, збільшуючи для цього дози внесених мінеральних добрив (азотних, фосфорних, калійних). При цьому зросте продуктивність стеблини та маса зерна в колосі в результаті формування в ньому більшої кількості зерен, та в цілому поліпшиться якість зерна. Слід також відзначити, що головна прибавка врожаю (7-15% ) досягається в першу чергу за рахунок збільшення кількості внесених азотних добрив.

При кліматичних умовах за сценарієм на основі UKMO також можна підвищити врожайність озимої пшениці шляхом збільшення дози внесених мінеральних добрив, в основному також азотних. Збільшення кількості азотних добрив дає прибавку врожаю на 3-6 ц/га (1-6%).

Таким чином‚ адаптаційні можливості культур, при зберіганні вітчизняних сортів та сучасних технологій їх вирощування, збільшується при оптимальному збільшенні внесення комплексу мінеральних добрив. Однак збільшення кількості внесених мінеральних добрив підвищить собівартість виробництва 1 центнера озимої пшениці, за попередніми оцінками, на 20-30 доларів США порівняно з сучасним рівнем [8].

Стабільний рівень виробництва зерна та зниження його собівартості при зміні кліматичних умов в Україні можливо забезпечити‚ створюючи нові вітчизняні сорти з високою адаптаційною здатністю.

У теперішній час в Україні тільки починають формуватися головні принципи державного регулювання в аграрній сфері. Це стосується, в першу чергу, формування нормативно-правової бази розвитку земельної реформи, розробки економічно обгрунтованих заходів по формуванню оптимальної структури земельних угідь, впровадження системи державного кадастру та моніторінгу земель, програми приватизації в агропромисловому комплексі.

Оскільки потепління клімату може внести істотні корективи в структуру сільського господарства України‚ існує необхідність розробки Національної програми розвитку сільського господарства в Україні. Така програма повинна включати пакет політичних, економічних та технічних заходів, здійснення яких в комплексі дозволить суттєво знизити вплив зміни клімату на складні географічні, соціальні та економічні умови ведення сільськогосподарського виробництва. Першим кроком для впровадження адаптаційної політики може бути прискорення проведення земельної реформи в Україні. Формування реальної приватної власності на землю вирішить питання накопичення первинного капіталу в аграрній сфері та дозволить уникнути соціального напруження при зміні традиційного землекористування, особливо в південній частині України. У цьому випадку необхідно розробити Державні програми підтримки виробництва пшениці (для продовольчих цілей), кукурудзи, сої в окремих регіонах країни, а також розвитку тваринництва.

Важливою умовою успіху адаптаційної політики є підвищення генетичного потенціалу вітчизняних сортів сільськогосподарських культур та порід тварин, що потребує здійснення відповідних дослідницьких програм.

Слід також змінити освітні програми підготовки спеціалистів сільського господарства, особливо агрономів, спеціалістів в сфері захисту рослин, агрономів-агрохіміків, ветеринарних лікарів.

Список літератури

Benioff, R., S. Guill, and J.Lee (eds.) (In press). Guidance for Assessing Vulnerability and Adaptation. Dordrecht, The Netherlands: Kluwer Academic Publishers.
U.S. Country Studies Program, Guidance for Vulnerability and Adaptation Assessment. Version 1.0. Washington. D.C., 1994.
Кузьменко Ю.А., Ткалич П.В., Железняк М.А. ВОТОКС - система підтримки прийняття рішень для управління водосховищем на основі критеріїв охорони навколишнього середовища /Інститут кібернетики ім.Глушкова //Системи підтримки прийняття рішень в екології. - Київ, 1992. - с.66-78.
Лісовий кодекс України. - Київ, 1994. - 55 с.
Мигунова Е.З. Ліси та лісові землі (кількісна оцінка взаимозв’язків). -М.: Екологія, 1993. - 364 с.
Шерешевський А.А., Железняк А.А., Бишовець Л.Б. Оцінка змін режиму стоку Дніпра під впливом каскаду водосховищ //Доклади Міжнародного симпозіуму по специфічних аспектах гідрологічних розрахунків для цілей водогосподарського проектування. - Ленинград, 1979.
Пшениця / За редакцією Л.А. Животкова. - Київ: Урожай, 1989.- 320 с.
Методика визначення економічної ефективності використання в сільському господарстві результатів науково-дослідницьких та дослідницько-конструкторських робіт, нової техніки, винаходів та раціоналізаторських пропозицій /За ред. А.А. Оржеховської. - ДО. Урожай, 1986. - 117 с.

Мария Жениченко

В последний день января Национальная комиссия регулирования электроэнергетики (НКРЭ) установила цены реализации природного газа собственной добычи для компаний «Укргаздобыча», «Черноморнефтегаз» и «Укрнефть». Цель благая — обеспечить население Украины дешевым газом. Напомним: согласно законодательству на наши с вами потребности (т. е. для граждан) направляется именно газ, добываемый на отечественных месторождениях. Однако, по мнению самих газодобытчиков, это приведет к обратному эффекту. Поскольку установленные цены на газ ниже себестоимости его добычи, производство украинского газа сократится настолько, что населению придется поставлять дорогое импортное топливо...

Итак, с 1 февраля «Укргаздобыча» — самый крупный отечественный газодобытчик, должна продавать свой газ государству по 182 грн. за тысячу кубометров без НДС, «Черноморнефтегаз» — по 289 грн. Для «Укрнефти» установлена цена продажи 272,6 грн. за тысячу кубометров.

Напомним: в 2007 году цена газа для этих предприятий составляла 318 грн. за тысячу кубометров (с учетом НДС).

Для всех трех компаний НКРЭ вроде бы предусмотрела и рентабельность добычи собственного газа на уровне 10%. Прогнозируемые объемы добычи газа в 2008 году должны составить: у «Укргаздобычи» — 14,25 млрд. кубометров, у «Черноморнефтегаза» — 1,21 млрд., у «Укрнефти» — 2,72 млрд.

Решение НКРЭ установить новые цены продажи газа вызвало неоднозначную реакцию среди украинских газодобытчиков. Так, в открытом письме ОАО «Укрнефть», направленном в минувший понедельник премьер-министру Юлии Тимошенко, говорится о том, что свое решение нацкомиссия «неофициально мотивировала» наличием указания правительства, которое пообещало населению ограничить рост цен на газ и, видимо, решило подкрепить это обещание снижением его закупочной цены. «ОАО «Укрнефть»... не верит, что правительство Украины могло дать указание, которое приведет к разрушению отечественной газодобывающей промышленности», — говорится в заявлении компании.

Напомним, что в начале года Юлия Тимошенко дала поручение председателю правления НАК «Нафтогаз України» Олегу Дубине провести анализ себестоимости добычи газа на территории Украины «с целью установления объективных цен на газ для населения». «Необходимо внимательнейшим образом проанализировать себестоимость добычи природного газа в Украине, посмотреть, какие там были накрутки в этой себестоимости», — сказала Тимошенко. Анализ себестоимости должен был быть проведен «Нафтогазом» в течение «нескольких недель».

Тем не менее на заседании 31 января члены НКРЭ признали, что методика расчета себестоимости добычи украинского газа отсутствует. Значит ли это, что поручение правительства в части экономического обоснования цен не выполнено и цифры взяты среднепотолочные?

По данным ОАО «Укрнефть», себестоимость газа этой компании, согласно финансовой отчетности за 2007 год, составила 349,7 грн. за тысячу кубометров с учетом нулевой рентабельности. Руководство «Черноморнефтегаза» в конце минувшего года озвучивало себестоимость добычи своего газа в 290 грн. за тысячу кубометров. Стоимость добычи газа «Укргаздобычей» зафиксирована в решении НКРЭ и составляет 120,3 грн. за тысячу кубометров. Все предприятия сходятся в том, что и до утверждения новых цен рентабельность предприятий газодобычи балансировала на нуле. Для того чтобы компания могла инвестировать в развитие газодобычи, рентабельность этого бизнеса должна составлять хотя бы 10—15%.

В «Укрнефти» считают, что если у государства не было претензий к ведению финансового и бухгалтерского учета на предприятии (а их не было, что подтверждается актами ежегодных проверок), то оно не имеет права говорить о том, что себестоимость добычи газа компанией завышена. И «убедительно просят уважаемую Юлию Владимировну» вмешаться в ситуацию, обязав НКРЭ приостановить действие своего решения о ценах на газ, а также обязать уполномоченные органы провести проверку правильности калькулирования «Укрнефтью» себестоимости газа. И уже по результатам этой проверки установить его цену на экономически обоснованном уровне.

Кстати, говоря о 10-процентной рентабельности, якобы заложенной в новые цены, в НКРЭ предложили «Укрнефти» для ее достижения уменьшить якобы завышенные расходы на социальную сферу, заработную плату и выполнение инвестиционных программ. В компании расценили это как попытку вмешательства во внутренние дела акционерного общества, что противоречит Хозяйственному кодексу и Конституции Украины, а также интересам трудового коллектива.

В «Укрнефти» считают, что подобные действия НКРЭ не согласовываются с задекларированными в программе Кабмина стратегическими направлениями экономического развития государства: увеличение объема финансирования геологоразведочных работ, увеличение объемов собственной добычи нефти и газа.

«НКРЭ устанавливает для газодобывающих предприятий такую цену реализации газа собственной добычи, при которой не только не закладываются стимулы для ведения и без того рискованного вида деятельности, но и разрушаются существующие условия ведения хозяйства», — говорится в письме.

В компании, конечно, признают необходимость обеспечения за счет газа собственной добычи потребностей населения и соглашаются с необходимостью социальной защиты граждан в условиях общемирового повышения цен на газ. Не согласны там только с одним: чтобы ценой обеспечения выполнения этой задачи стало разрушение нефтегазодобывающей отрасли Украины. «Избранный НКРЭ способ обеспечения населения «удешевленным» газом является недальновидным. При таком государственном регулировании национальные нефтегазодобывающие предприятия Украины будут вынуждены сокращать объемы добычи и вообще прекращать геологоразведочные работы», — утверждают в компании.

В 2007 году «Укрнефть» и так сократила добычу природного газа на 2,82%, или на 93,9 млн. кубометров, — до 3,2 млрд. кубометров. В наступившем году добыча газа может упасть даже ниже прогнозных 2,7 млрд. Это при том, что в 2008 году объем потребления природного газа населением, по данным НКРЭ, должен вырасти с 17,13 до 17,3 млрд. кубометров.

Напомним, что прошлогоднее падение объемов добычи нефти и газа в «Укрнефти» связывали с политикой государства в отношении рентной платы. Как писало «ЗН» (№50 от 29 декабря 2007 г.), ежегодное увеличение ренты на 25—50% в течение нескольких последних лет уже привело к сокращению чистой прибыли ОАО «Укрнефть» за три квартала минувшего года на 60%. А может привести и к сокращению добычи, особенно на месторождениях с истощенными и трудноизвлекаемыми запасами, работа которых и так балансирует на грани рентабельности. Таким образом, государство не то «додаивает», не то «додавливает» нефтегазодобытчиков на двух фронтах. На нефтяном — рентной платой, повышение которой правительство объясняет необходимостью увеличить поступления в перегруженный социальными программами бюджет. На газовом — снижением закупочной цены, что тоже оправдывается «благом простых украинцев».

Вот только увольнение девяти тысяч человек, которым может обернуться консервация хронически нерентабельных месторождений «Укрнефти», никак не вписывается в стремление правительства двигаться «навстречу людям». В обращении Ивано-Франковского областного совета профсоюзов работников нефтяной и газовой промышленности к президенту Украины Виктору Ющенко говорится, что закрытие данных месторождений может привести к социальной катастрофе. Ведь эти нефтяники являются кормильцами в три-пять раз большего количества членов их семей. Не говоря уж о том, что объем добываемого Украиной газа сократится более чем на 300 млн. кубометров, которые придется докупать в России впятеро дороже. Таким образом, платой за льготные расценки на газ для населения может стать потеря страной целой отрасли, которая худо-бедно обеспечивает ее экономическую безопасность. Не хочется думать, что вся эта политика направлена на укрепление позиций газовых и нефтяных импортеров и трейдеров...

Напомним, что, несмотря на постоянный рост цены российского газа, уровень цен на газ для населения Украины вот уже второй год остается неизменным — 315—345 грн. за тысячу кубометров. Это при том, что предприятия теплокоммунэнерго покупают его сегодня по 686 грн. за тысячу кубометров, а с июля будут закупать по 891 грн. Для промышленных предприятий эта цена составляет 959,7 грн. за тысячу кубометров. В правительстве не исключают, что и для населения газ подорожает как минимум в полтора раза. Хотя очень хотели бы этого избежать...

Очевидно, что сокращение объемов добычи украинского газа в результате снижения его закупочной цены до уровня ниже рентабельности вызовет необходимость использовать большее количество более дорогого импортного газа. В результате правительство добьется обратного результата — роста тарифов на газ для населения. Либо возникнет необходимость дотировать льготные расценки из других источников.

В качестве источника таких дотаций «Укрнефть» давно предлагает увеличение налоговых поступлений от предприятий отрасли, достигнутое в результате роста объема добычи. Механизм простой: если государство установит закупочную цену на газ, а также рентную плату на нефть на таком уровне, чтобы у предприятий оставалось достаточно средств для инвестирования в рост добычи, они обязательно будут это делать. Налогов при реализации отечественного газа по рыночной цене тоже будет уплачиваться больше. В конце концов, 17 млрд. кубометров — это вдвое меньше, чем потребляют промышленные предприятия и энергетики, и объем необходимой компенсации будет на порядок ниже запланированного. Зато уцелеет отрасль, возрастет газодобыча и укрепится энергетическая независимость страны. Однако в правительстве никак не откажутся от принятого еще в начале 90-х подхода к социальной защите граждан, при котором тарифы для них занижаются административным путем, разрушая рыночные отношения...

Конечно, представители многих нефтегазодобывающих компаний считают, что наиболее экономически обоснованной была бы закупка у них газа по рыночным ценам. Хотя стремление государства получать более дешевый газ от отечественных добытчиков тоже вполне понятно. Даже если закупочная цена украинского газа будет существенно ниже рыночной, но будет покрывать реальную себестоимость добычи, а также учитывать 10—15% рентабельности, это даст газодобытчикам достаточно средств для развития отрасли. А ведь запасы голубого топлива на Черноморском шельфе таковы, что Украина может еще и превратиться в экспортера... Только вот, похоже, в правительстве предпочитают жить сегодняшним днем.

Вывоз мусора захоронения и утилизация отходов

Сравнительный аналитический обзор перспектив производства и потребления энергии в странах европейского сообщества и украине. Закон города москвы. Doe. Практика решения задач по энергосбережению в гуп "мосгортепло". Новая страница 1.

Главная страница -> Технология утилизации

Экологически чистая мебель:

Сайт об утилизации отходов: