|
|
Главная страница -> Технология утилизации
Пояснительная записка. Вывоз мусора. Переработка мусора. Вывоз отходов.8 червня врешті-решт у Верховної Ради дійшли руки до розгляду питання, що сміливо можна назвати життєво важливим. - Про стан і формування цін та тарифів у житлово-комунальній сфері . ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, будемо продовжувати наше засідання. У нас сьогодні ще одне питання винесене на обговорення на День уряду - Про стан і формування цін та тарифів у житлово-комунальній сфері . Доповідає перший заступник голови Державного комітету з питань житлово-комунального господарства Альохін Володимир Ілліч. У голови комітету там трагедія в сім'ї, тому перший заступник буде доповідати. Так, 15 хвилин і 30 хвилин на запитання, будь ласка. АЛЬОХІН В.І. Шановний Адаме Івановичу, шановні народні депутати, члені уряду, запрошені! Проведення Дня уряду з порядком денним Про стан і формування цін та тарифів у житлово-комунальній сфері є надзвичайно актуальним, оскільки саме тарифна політика є ключовою у визначенні шляхів подальшого розвитку галузі, підвищення якості житлово-комунальних послуг та забезпечення їх доступності для широких верств населення. Сформована на початку 90-х років минулого століття державна політика у цій сфері спрямована на повну оплату житлово-комунальних послуг безпосередньо їх споживачами, а дотації підприємствам житлово-комунального господарства з боку Державного бюджету замінені на програму житлових субсидій для населення. За підсумками роботи у 2003 році підприємствами житлово-комунального господарства надано населенню, іншим споживачам послуг у вартісному виразі вісім мільярдів гривень. Проте, майже півтора мільярди гривень витрат не відшкодовано отриманими доходами, що спричиняє зменшення обсягів обов'язків платежів до Бюджету, неефективне використання амортизаційних відрахувань, зростання кредитної заборгованості за енергоносії та з виплати заробітної плати. Рівень покриття витрат житлових організацій коливається в межах від 100 відсотків у місті Києві, Волинській, Сумській областях, до 63 відсотків у Хмельницькій. Підприємств комунальної теплоенергетики - від 100 відсотків у Чернігівській області, до 59-ти в Херсонській. Водопровідно-каналізаційне господарство - від 97 відсотків в Запорізькій, до 50 відсотків в Криму. На сьогодні обсяги дебіторської і кредиторської заборгованості сягнули майже дев'яти мільярдів гривень. Шановні народні депутати! Основними чинниками зниження рівня відшкодування собівартості послуг діючими тарифами та зростання збитковості підприємств житлово-комунального господарства є підвищення цін на енергоносії зростання вартості матеріалів та рівня мінімальної заробітної плати, погіршення технічного стану основних фондів. За розрахунками, що наведені у проекті загальнодержавної програми реформування розвитку та розвитку житлово-комунального господарства тільки на реалізацію першочергових заходів реформування галузі потрібно понад 34 мільярди гривень. Зрозуміло, що цю проблему неможливо вирішити шляхом механічного підвищення тарифів, це може призвести до зниження рівня збору платежів, відмови частини споживачів від користування централізованими системами водо-, теплопостачання і водовідведення зростання питомих виробничих витрат. Основним завданням уряду на сьогодні є формування такої державної тарифної політики, яка б дозволила забезпечити баланс суспільних інтересів виробників, постачальників та споживачів житлово-комунальних послуг. Муніципальні слухання, житлова реформа першочергове завдання місцевого і регіонального розвитку, спільні засідання Держжитлокомунгоспу і засідання Комітету Верховної Ради з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку, спільні колегії Держжитлокомунгоспу і обласних держадміністрацій, круглі столи за участю громадськості дозволити окреслити коло проблем, без вирішення яких неможливо фінансування, оздоровлення галузі з урахування реальних потреб усіх груп населення на житлово-комунальні послуги та наявних фінансових ресурсів. Перша проблема - система чинних нормативно-правових актів не є стимулюючою та заохочувальною для зменшення витрат та підвищення ефективності роботи підприємств, бо формування тарифів здійснюється переважно на підстави фактичних витрат за минулі роки. Випереджаючими темпами зростають адміністративні , збутові, інші операційні витрати, зокрема, упродовж минулого року виробнича собівартість послуг водопостачання та водовідведення зросла лише на 7 відсотків, а інші операційні витрати - на 86 відсотків. Другою проблемою є те, що підприємства галузі у значній мірі залежать від ціновою політики у паливно-енергетичному комплексі у зв'язку із значною часткою вартості енергоносіїв у структурі собівартості. Зокрема, у теплопостачанні вона становить близько 60 відсотків, у водопостачанні - 30 відсотків. Діюча практика щомісячної зміни тарифів на електроенергію для підприємств, що надають житлово-комунальні послуги вкрай негативно впливає на їх фінансовий стан. Третя проблема - значна диференціація доходів населення як у розрізі регіонів, так і по кожному населеному пункту. За даними Держкомстату, середньомісячні грошові витрати домогосподарств у Закарпатській області складають 390 гривень, у місті - 959 гривень. В середньому по державі витрати на житлово-комунальні послуги становлять 10,3 відсотка у сукупних витратах сім'ї. Проте, враховуючи неоднаковий рівень матеріальної забезпеченості населення, майже третина сімей уже зараз витрачає на оплату житлово-комунальних послуг до 18 відсотків власних доходів. У разі підвищення тарифів до 20 відсотків близько половини громадян потребуватимуть соціальної допомоги держави. Практика перехресного субсидіювання, що застосовується в окремих регіонах, збільшує навантаження на промислових споживачів та знижує конкурентоспроможність їхньої продукції. Так, в Криму тариф на послуги водопостачання для промисловості у 15-20 разів вище тарифу для населення. Четверта проблема полягає в тому, що Законом про місцеве самоврядування в Україні та місцеві державні адміністрації повноваження щодо затвердження та регулювання тарифів на окремі житлово-комунальні послуги надано як органам місцевого самоврядування, так і державним адміністраціям. Це викликає певні непорозуміння щодо розподілу повноважень, особливо у сфері утримання житла та прибудинкових територій. Органи місцевого самоврядування не зацікавлені у залученні приватних підприємств у сферу надання житлово-комунальних послуг, незважаючи на те, що вони працюють більш ефективно порівняно з підприємствами комунальної форми власності, оскільки втрачають права на затвердження тарифів і водночас зменшують надходження до місцевих бюджетів. Крім того, відсутність стандартних процедур формування і затвердження тарифів призводить до суб'єктивізму у взаємовідносинах між підприємствами та уповноваженими органами в частині порядку подання і розгляду заявок підприємств щодо перегляду тарифів. З метою удосконалення нормативної бази для формування цін і тарифів у житлово-комунальній сфері урядом зроблено наступне. Перше: підготовлено проект Закону України щодо внесення змін і доповнень до законів України про місцеве самоврядування в Україні та про місцеві державні адміністрації, в якому передбачено покласти на сільські, селищні, міські ради повноваження встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами усіх форм власності, окрім тих, що перебувають у спільній власності територіальних громад. Для останніх тарифи мають встановлювати місцеві державні адміністрації. За ними також залишаються функції надання методичної допомоги органам місцевого самоврядування та здійснення контролю за дотриманням чинного законодавства у сфері ціноутворення. Друге. Відповідно до статті 191 статті Господарського кодексу для компенсації втрат доходів підприємств житлово-комунального господарства органами, які уповноважені встановлювати тарифи для населення в разі затвердження таких тарифів нижчої від фактичної вартості послуг розроблено проект закону України про внесення змін до статті 9 Закону України про ціни і ціноутворення. Третє. Запроваджуються нові порядки формування тарифів на житлово-комунальні послуги, якими посилюються вимоги до обмеження окремих складових тарифів. Зокрема, при розрахунках тарифів до складу інших операційних витрат не дозволяється включати суми безнадійної дебіторської заборгованості, витрати на утримання об'єктів соціальної інфраструктури, штрафи, пені, суми спонсорської та благодійної допомоги і ще ряд невиробничих витрат. Водночас до складу тарифу на підставі програми розвитку підприємства, затвердженою місцевою радою, включається інвестиційна складова. Левову частку інвестиційної складової мають складати надходження від промислових споживачів та бюджетних організацій. Зараз уряд працює над дорученням Президента щодо розробки і запровадження єдиних по всій країні підходів до формування тарифів на житлово-комунальні послуги. Найбільше нарікань від громадян надходить щодо невідповідності тарифів на утримання житла, якості послуг, житлово-експлуатаційних організацій і відсутність диференціації тарифів, в залежності від розташування технічного стану та інженерного обладнання будинків. Для підготовки відповідних нормативно-правових актів в різних містах України реалізуються пілотні проекти з реформування в сфері утримання житла. У містах Луцьк та Рівне встановлені диференційовані тарифи по кожному будинку та затверджено перелік робіт в межах діючого тарифу. У Дніпропетровській області запроваджено картки обліку доходів та витрат по кожному окремому будинку. На підставі вже отриманого досвіду готується новий порядок визначення плати за послуги з утримання житлових будинків та прибудинкових територій з обов'язковим виділенням усіх складових витрат, щоб кожен знав за що він сплачує. На нашу думку, слід визначити мінімальний перелік послуг житлово-експлуатаційних організацій, необхідних для підтримання санітарно-гігієнічних вимог та експлуатації безпеки будинків і встановити мінімальний розмір квартирної плати, який повинен обов'язково сплачуватися всіма мешканцями незалежно від місця проживання. Другим важливим напрямком державної політики у цій сфері є зменшення собівартості послуг, зниження непродуктивних витрат та втрат на всіх етапах виробництва і надання послуг. За дорученням Президента України з метою посилення контролю за додержанням дисципліни цін і тарифів протягом минулого року спеціалістами Головного контрольно-ревізійного управління, Мінекономіки, державної інспекції з контролю за цінами, антимонопольного комітету та Державної податкової адміністрації було перевірено 2 тисячі 377 підприємств житлово-комунального господарства. При цьому контрольними заходами охоплено практично всі базові підприємства тепловодопостачання та водовідведення. За результатами перевірок до нарахованого в доход бюджету 107,9 мільйона гривень приведено у відповідність з вимогами законодавства тисячу 74 тарифи, чим попереджено обрахування споживачів на суму майже 14,5 мільйонів гривень. На 542 посадові особи з вини яких допущено порушено, накладено адміністративні штрафи на загальну суму 47,2 тисячі гривень. Контроль за правильністю формування та застосування тарифів на житлово-комунальні послуги і надалі буде проводитися на постійній основі. Суттєвим впливом на зменшення собівартості послуг є жорстке унормування всіх статей витрат. У першу чергу це стосується підприємств-монополістів. Відповідний документ підготовлено Антимонопольним комітетом України і зараз розглядається урядом. Однак, для більш ефективного вирішення проблем ресурсозбереження, крім нормування, слід додати метод стимулювання або заохочувального регулювання, застосовуючи економічні важелі, конкуренцію, оприлюднення у засобах масової інформації основних показників діяльності підприємств. Ще однією складовою діяльності уряду є соціальний захист населення, як з боку держави через програму житлових субсидій, так і з боку органів місцевого самоврядування, а також підтримка розвитку житлово-комунального господарства. У минулому році платежі населення за житлово-комунальні послуги були знижені на 772 мільйона гривень за рахунок призначення субсидій. Найбільшу частку серед отримувачів субсидій складають особи пенсійного віку - понад 61 відсоток та діти до 16 років - до 14 відсотків. Слід зазначити, що за даними Держкомстату в період з 2000 по 2003 рік кількість сімей, що звернулося за наданням субсидій, знизилося від 5,4 і 3 мільйони сімей. При цьому зменшувався також середньомісячний розмір субсидій на одну сім'ю. Це є свідченням того, що органи місцевого самоврядування не повністю використовують можливі програми житлових субсидій для захисту малозабезпеченого населення. Як дієвий приклад підтримки населення з боку органів місцевого самоврядування, можна привести досвід міста Одеси. У 2003 році матеріальну допомогу на оплату та погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, отримали 14,5 тис. мешканців міста на суму 2,9 мільйона гривень. Однак, бюджети невеликих населених пунктів через значний дефіцит коштів невзмозі надавати додаткову допомогу громадянам та утримувати житлово-комунальні об'єкти на належному рівні. Так у місті Вугледар Донецької області на другий кошик, з якого користується житлово-комунальне господарство, залишається лише три відсотки бюджетних коштів. Для вирішення цієї проблеми підготовлені пропозиції про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо збільшення доходів місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. За підсумками наради з питань розвитку житлово-комунального господарства, що відбулася в березні поточного року в місті Одесі, прем'єр-міністром України Віктором Федоровичем Януковичем дані доручення: передбачити при формуванні показників проекту бюджету на 2005 рік субвенцію місцевим бюджетам на фінансування завдань програми поетапного оснащення наявного житлового фонду, будинковими засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії. А також, видатки держитлокомунгоспу сумою 200 млн. гривень для придбання вітчизняних трамвайних вагонів і тролейбусів на умовах 50-ти відсоткового співфінансування з місцевих бюджетів. Насамкінець хочу зазначити, що реалізація державної тарифної політики, яка має бути прозорою, зрозумілою, стимулюючою, передбачуваною, базуватися на принципах економічної обгрунтованості, виробничих витрат та справедливого їх відшкодування, неможлива без консолідації зусиль Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Шановні народні депутати, при доопрацюванні після першого читання проекту загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки будуть враховані усі надані зауваження та пропозиції стосовно розроблення регуляторних механізмів, державних і регіональних стандартів, граничної вартості житлово-комунальних послуг, інвестиційної політики у цій сфері, механізмів координації діяльності державних регулюючих органів та органів місцевого самоврядування у процесі встановлення цін і тарифів на суміжних ринках житлово-комунальних послуг.
к проекту федерального закона Об электроэнергетике 1. Предпосылки для принятия законопроекта Действующее законодательство Российской Федерации не формирует системной правовой базы, регламентирующей правоотношения в сфере функционирования электроэнергетического комплекса. Предметом правового регулирования §6 главы 30 Гражданского кодекса Российской Федерации является исключительно узкая сфера отношений между энергоснабжающими организациями и конечными потребителями энергии, тогда как к иным специфическим видам правоотношений в электроэнергетике, связанных с куплей-продажей электрической энергии в рамках оптового рынка, передачей энергии, оказанием услуг общесистемного характера и др., положения указанных статей Гражданского кодекса фактически неприменимы. Предметом правового регулирования отдельных федеральных законов, регулирующих отношения в сфере электроэнергетики ( О государственном регулировании тарифов на электрическую и тепловую энергию в Российской Федерации , О естественных монополиях , Об особенностях несостоятельности (банкротства) субъектов естественных монополий топливно-энергетического комплекса , Об энергосбережении , Об особенностях распоряжения акциями Российского акционерного общества энергетики и электрификации Единая энергетическая система России и акциями других акционерных обществ электроэнергетики, находящимися в федеральной собственности , О лицензировании отдельных видов деятельности ), являются частные вопросы отношений в секторе, такие как ценообразование, лицензирование отдельных видов деятельности, особенности банкротства энергокомпаний, особенности обращения акций организаций электроэнергетики, но при этом ни один из перечисленных законодательных актов не дает представления о системе хозяйственных отношений на рынке электроэнергии, участниках рынка, их правах и ответственности, системе управления технологической инфраструктурой рынка. Действие положений указанных актов федерального законодательства в отсутствие системного понимания сущности отношений в энергетическом секторе делает возможным произвольное применение отрывочных норм соответствующих федеральных законов. Более того, в силу технологической специфики электроэнергетики законодательная регламентация особой системы правоотношений в отрасли является неотъемлемым условием ее надежного и бесперебойного функционирования. Под технологической спецификой следует понимать как физические особенности обращения электроэнергии как товара (электроэнергия потребляется непосредственно в момент производства и не подлежит складированию, кроме того, несоответствие свойств электроэнергии стандартным параметрам качества и надежности может приводить к возникновению аварийных ситуаций), так и наличие единой технологической инфраструктуры отрасли, созданной специально для организованного управления технологическими режимами работы отрасли и потоками энергии (единая национальная электрическая сеть и система оперативно-диспетчерского управления в электроэнергетике). Технологическая специфика электроэнергетики обуславливает необходимость существования особой системы оборота электроэнергии как товара и наличие институционально организованных сфер ее купли-продажи оптового и розничных рынков. Единая система управления технологическими режимами работы отрасли и потоками энергии, наличие которой предопределено условием надежного и бесперебойного функционирования электроэнергетики, не допускает произвольного заключения юридическими и физическими лицами сделок в сфере купли-продажи энергии и оказания сопутствующих этому услуг, требуя от этих субъектов соблюдения единых правил осуществления хозяйственной деятельности в сфере оборота энергии, определенным образом ограничивающих принцип свободы договора, что допускается в соответствии со статьей 421 Гражданского кодекса Российской Федерации. 2. Концептуальные основы проекта федерального закона Об электроэнергетике Проект федерального закона Об электроэнергетике (далее – законопроект) направлен на формирование правовых основ функционирования электроэнергетики. Предлагаемая в рамках законопроекта модель организации отношений в отрасли основана на обеспечении безусловной реализации в электроэнергетике принципов, закрепленных пунктом 1 статьи 8 Конституции Российской Федерации в отношении всех сфер хозяйственной деятельности, – соблюдения гарантий единства экономического пространства, свободного перемещения товаров, услуг и финансовых средств, поддержки конкуренции, свободы экономической деятельности при условии поддержания технологического единства электроэнергетической системы страны, ее надежного и безопасного функционирования. Распространение на электроэнергетику принципов, установленных пунктом 1 статьи 8 Конституции Российской Федерации, и законодательное их закрепление применительно к различным формам регулирования отношений в электроэнергетике, позволит сделать ее привлекательной для инвестиционного капитала и привлечь в отрасль средства, необходимые для финансирования простого и расширенного воспроизводства ее основных средств. Следует отметить, что в течение последних 10 лет электроэнергетика, будучи потенциально привлекательной для инвестиционного капитала, практически не смогла привлечь заемных средств на модернизацию и производственное развитие, в результате чего текущее производственно-техническое состояние основных средств предприятий отрасли и его динамика являются угрожающими и формируют потенциальную перспективу возникновения в Российской Федерации энергетического кризиса. Законопроект определяет электроэнергетику как систему, включающую в себя совокупность (1) объектов, непосредственно используемых в процессе производства, передачи и распределения электрической и тепловой энергии, (2) хозяйствующих субъектов, осуществляющих эти виды деятельности, и (3) комплекс экономических взаимоотношений, возникающих в процессе осуществления этих видов деятельности. Законопроект устанавливает, что электроэнергетика как технологически взаимосвязанная отрасль, являющаяся инфраструктурной экономики государства, является неотъемлемой частью федеральных энергетических систем, находящихся в соответствии со статьей 71 Конституции Российской Федерации в ведении Российской Федерации. Субъекты Российской Федерации наделяются отдельными полномочиями по регулированию отношений в электроэнергетике только в случаях, предусмотренных законопроектом. 3. Краткое изложение сущности основных положений законопроекта Проект закрепляет следующие общие положения правового регулирования отношений в электроэнергетике, призванные обеспечить баланс интересов всех субъектов отрасли, а также государства: 1. В общей структуре гражданского оборота обособляется оборот электрической (тепловой) энергии, в рамках которого могут заключаться договоры, как непосредственно связанные с процессом купли-продажи энергии (договоры купли-продажи, поставки, и т.д.), так и содействующие торговым отношениям (договоры поручения, комиссии, агентирования, и др.). Устанавливается, что оборот энергии осуществляется в рамках оптового рынка электрической энергии и розничных рынков электрической и тепловой энергии. Одним из важнейших принципов организации экономических и производственных отношений в электроэнергетике будет являться использование рыночных отношений и конкуренции в качестве основного инструмента повышения эффективности электроэнергетики. 2. Институционально выделяется технологическая инфраструктура электроэнергетики – единая национальная электрическая сеть и система оперативно-диспетчерского управления в отрасли. Технологическая инфраструктура отрасли является основой для функционирования рынков энергии. Закрепляется право субъектов рынка на недискриминационный доступ к отраслевой инфраструктуре (т.е. гарантируется недопустимость предоставления одним субъектам преимуществ перед другими в вопросах пользования инфраструктурой). Запрещается совмещение функций по управлению технологической инфраструктурой отрасли с участием в обороте энергии. В целях обеспечения надежного и безопасного функционирования энергетической отрасли проект устанавливает единство управления технологической основой функционирования электроэнергетики – единой национальной электрической сетью и единой системой оперативно-диспетчерского управления. 3. Положения проекта допускают ограничения свободы хозяйственной деятельности на рынках энергии лишь постольку, поскольку это является необходимым для обеспечения (1) баланса экономических интересов всех участников рынка и недопущения избыточного удовлетворения интересов отдельных групп, (2) стратегических интересов государства, (3) недопущения аварийных ситуаций в процессе производства, передачи и распределения энергии. Устанавливается, что указанные ограничения применяются как посредством государственного регулирования отрасли (там, где затруднено эффективное саморегулирование), так и посредством самоорганизации участников рынка (добровольное принятие ограничений). 4. Система оперативно-диспетчерского управления в электроэнергетике полностью отделяется от участия в обороте энергии и хозяйственных интересов иных субъектов. Устанавливается принцип безусловного подчинения субъектов электроэнергетики оперативным диспетчерским командам системного оператора, а также принцип приоритетности обеспечения экономической эффективности решений, принимаемых системным оператором и иными субъектами оперативно-диспетчерского управления. 5. В проекте представлена потенциальная модель взаимоотношений электроэнергетической отрасли в целом и отдельных ее субъектов с государством. Государство в лице Правительства Российской Федерации, уполномоченных им федеральных органов исполнительной власти и органов исполнительной власти субъектов Российской Федерации сохраняет определенную часть административных полномочий, однако в предлагаемой модели реализация этих полномочий допускается только в случае невозможности функционирования механизмов саморегулирования рыночных отношений. Законопроект направлен на достижение трех основных целей политики государства в отношении электроэнергетики: а) максимального обеспечения электрической и тепловой энергией потребителей, обеспечивающих полное и своевременное исполнение своих обязательств перед субъектами электроэнергетики, как экономического (оплата принятой энергии), так и технического характера (режим потребления); б) обеспечения потребностей национальной экономики в энергии прежде всего за счет замены системы директивного утверждения государством балансов электроэнергии и мощности, представляющей собой неэффективный и ущербный для инвестиционного климата в отрасли механизм, законсервированный со времен планово-распределительной экономики, эффективной системой долгосрочного прогнозирования спроса и предложения на рынках электрической и тепловой энергии и комплекса мер стимулирующего (экономического) характера, направленных на достижение объема производства энергии, необходимого для удовлетворения потребностей экономики страны; в) обеспечения максимального привлечения в отрасль инвестиционного капитала за счет установления прозрачных, понятных и справедливых правил экономических и производственных отношений в отрасли, формирования исчерпывающего перечня форм и методов государственных воздействий в электроэнергетике (включая ценовое регулирование, технический надзор в отрасли и др.), ограничения административного нормотворчества в виде издания подзаконных актов, регулирующих отношения в электроэнергетике; г) меры по защите прав граждан – потребителей электрической энергии на розничных рынках электрической энергии. 6. Система функционирования оптового рынка электрической энергии в полном соответствии с пунктом 1 статьи 8 Конституции Российской Федерации будет основана на саморегулировании деятельности его участников посредством утверждения технологических и коммерческих правил оптового рынка соглашением этих субъектов и формирования постоянно действующей системы контроля за соблюдением указанных правил. В целях обеспечения (1) обязательности соглашения субъектов оптового рынка на этапе начала работы конкурентного рынка электроэнергии для всех его участников вне зависимости от их желания выполнять его условия, (2) идентификации соглашения в качестве единственного и (3) обязательности соглашения субъектов оптового рынка для третьих лиц, не являющихся субъектами оптового рынка, предполагается придать ему статус правового акта (по аналогии с понятием коллективного договора, применяемым в Законе Российской Федерации О коллективных договорах и соглашениях ). Установление в соответствии с пунктом 1 статьи 421 Гражданского кодекса Российской Федерации обязательной для всех субъектов оптового рынка системы договоров, заключаемых на рынке, необходимо для обеспечения единообразия хозяйственных отношений на оптовом рынке в силу (1) технологической специфики функционирования отрасли и (2) максимального использования на оптовом рынке механизмов конкуренции. На оптовом рынке будет сформирована постоянно действующая система государственного контроля за его функционированием. 4. Введение законопроекта в действие В целях обеспечения поэтапного введения в действие предлагаемой модели правового регулирования отношений в электроэнергетике с учетом необходимости безусловного обеспечения надежной и бесперебойной работы отрасли для нормального функционирования всей экономики Российской Федерации, а также организационной, методологической и институциональной адаптации субъектов отрасли к работе в рамках модели, предусмотренной законопроектом, предполагается введение законопроекта в действие с 1 июля 2002 года, а разделов и статей законопроекта, регламентирующих функционирование оптового и розничных рынков энергии, а также систему государственного регулирования цен (тарифов), – с даты начала функционирования в Российской Федерации конкурентного рынка электрической энергии (с 31 июля 2004 года). При этом, до введения в действие статей законопроекта, регламентирующих систему государственного регулирования цен (тарифов), предлагается сохранить действие Федерального закона О государственном регулировании тарифов на электрическую и тепловую энергию в Российской Федерации , полностью утрачивающего силу с момента введения в действие статьей 16 и 17 законопроекта. Вопросы введения законопроекта в действие определяются в проекте федерального закона О введении в действие Федерального закона Об электроэнергетике , регулирующего также переходные положения по введению конкурентного рынка электрической энергии. Вывоз мусора механически и утилизация отходов Энергосберегающие системы отопле. Когда иссякнет нефть. Газ по 50 долларов стал для нас. Financial times. Тепловой и газовый комфорт с учетом индивидуальных особенностей человека. Главная страница -> Технология утилизации Экологически чистая мебель: |
