|
|
Главная страница -> Технология утилизации
Україна на шляху до європи. Вывоз мусора. Переработка мусора. Вывоз отходов.Принят (название законодательного органа региона) ___ _______г. Настоящий Закон в соответствии с Федеральным Законом Об энергосбережении определяет правовые, экономические, социальные и экологические основы энергосбережения для всех юридических и физических лиц, осуществляющих деятельность на территории (название региона). Глава 1. ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ. Статья 1. Основные термины и определения. Энергосбережение – реализация правовых, организационных, научных, производственных, технических и экономических мер, направленных на эффективное использование энергетических ресурсов и на вовлечение в хозяйственный оборот возобновляемых источников энергии. Энергоустановка – комплекс взаимосвязанного оборудования и сооружений, предназначенных для производства или преобразования, передачи, накопления, распределения или потребления энергии. Топливо – вещества, которые могут быть использованы в хозяйственной деятельности для получения тепловой энергии, выделяющейся при их сжигании. Энергоноситель – вещество в различных агрегатных состояниях (твердое, жидкое, газообразное) либо иные формы материи (плазма, поле, излучение и т.д.), запасенная энергия которых может быть использована для целей энергоснабжения. Топливно-энергетические ресурсы (ТЭР)– совокупность природных и производственных энергоносителей, запасенная энергия которых при существующем уровне развития техники и технологии доступна для использования в хозяйственной деятельности. Первичная энергия – энергия, заключенная в ТЭР. Полезная энергия – энергия, теоретически необходимая ( в идеальных условиях) для осуществления заданных операций, технологических процессов или выполнения работы и оказания услуг. Потеря энергии – разность между количеством подведенной (первичной) и потребляемой (полезной) энергии. Коэффициент полезного использования энергии – отношение всей полезно используемой в хозяйстве ( на установленном участке, энергоустановке и т.п.) энергии к суммарному количеству израсходованной энергии в пересчете на ее первичную. Вторичные энергетические ресурсы (ВЭР)– топливно-энергетические ресурсы, полученные как отходы или побочные продукты (сбросы и выбросы) производственного технологического процесса Возобновляемые источники энергии – энергия солнца, ветра, тепла земли, естественного движения водных потоков, а также энергия существующих в природе градиентов температур. Альтернативные виды топлива – виды топлива (биогаз, генераторный газ, продукты переработки биомассы, водоугольное топливо и другие), использование которых сокращает или заменяет потребление традиционных топлив. Рациональное использование (ТЭР) – использование ТЭР, обеспечивающее достижение максимальной при существующем уровне развития техники и технологии эффективности, с учетом ограниченности их запасов и соблюдения требований снижения техногенного воздействия на окружающую среду и других требований общества. Экономия ТЭР – сравнительно в сопоставлении с базовым, эталонным значением сокращение потребления ТЭР на производство продукции, выполнение работ и оказание услуг установленного качества без нарушения экологических и других ограничений в соответствии требованиями общества. Показатель энергетической эффективности – абсолютная или удельная величина потребления или потери энергетических ресурсов для продукции любого назначения, установленная государственными стандартами. Непроизводительный расход ТЭР – расход ТЭР, обусловленный несоблюдением или нарушением требований, установленных государственными стандартами, иными нормативными актами, нормативными и методическими документами. Норма расхода энергии (топлива) – плановый расчетный показатель усредненного расхода тепловой и (или) электрической энергии (топлива) при изготовлении, эксплуатации, ремонте и утилизации объекта (единицы продукции) установленного качества, при производстве работы, оказанию услуг. Энергосберегающая политика – комплексное системное проведение на государственном уровне программы мер, направленных на создание необходимых условий организационного, материального, финансового и другого характера для рационального использования и экономного расходования ТЭР. Энергетическое обследование – обследование потребителей ТЭР с целью установления показателей эффективности использования ТЭР и выработки экономически обоснованных мер по их повышению. Сертификация энергопотребляющей продукции – подтверждение соответствия продукции нормативным, техническим, технологическим, методическим и иным документам в части потребления энергоресурсов топливо- и энергопотребляющим оборудованием. Топливно-энергетический баланс – система показателей, отражающая полное количественное соответствие между приходом и расходом (включая потери и остаток) ТЭР в хозяйстве в целом или на отдельных его участках (отрасль, регион, предприятие, цех, процесс, установка) за выбранный интервал времени. Энергетический паспорт потребителя ТЭР – нормативный документ, отражающий баланс потребления и показатели эффективности использования ТЭР в процессе хозяйственной деятельности объекта производственного назначения. Полная энергоемкость продукции – величина расхода энергии и (или) топлива на изготовление продукции, включая расход на добычу, транспортирование, переработку полезных ископаемых и производство сырья, материалов, деталей с учетом коэффициента использования сырья и материалов. Энергоемкость производства продукции – величина потребления энергии и (или) топлива на основные и вспомогательные технологические процессы изготовления продукции, выполнение работ, оказание услуг на базе заданной технологической системы. Статья 2. Законодательство (название региона) об энергосбережении. Законодательство об энергосбережении состоит из настоящего Закона и принимаемых в соответствии с ним иных нормативных актов. Статья 3. Область применения настоящего Закона. Настоящий Закон действует на всей территории (название региона). Статья 4. Объект правового регулирования. Объектом правового регулирования в сфере энергосбережения являются отношения, возникающие в процессе деятельности, направленной на: - эффективное использование энергетических ресурсов при их добыче, производстве, переработке, транспортировке, хранении и потреблении; - осуществление государственного надзора за эффективным использованием энергетических ресурсов; - развитие добычи и производства альтернативных видов топлива, способных заменить энергетические ресурсы более дорогих и дефицитных видов; - создание и использование энергоэффективных технологий, топливо- энергопотребляющего и диагностического оборудования, конструкционных и изоляционных материалов, приборов для учета расхода энергетических ресурсов и для контроля за их использованием, систем автоматизированного управления энергопотреблением; - обеспечение точности, достоверности и единства измерения в части учета отпускаемых и потребляемых энергетических ресурсов. Статья 5. Субъекты правового регулирования. Субъектами правового регулирования отношений в сфере энергосбережения являются юридические и физические лица, в результате деятельности которых осуществляется: проведение энергосберегающей политики и мер по энергосбережению в промышленности, на транспорте, в строительстве, сельском хозяйстве, социальной сфере и быту, а также в межгосударственном и международном сотрудничестве; добыча, переработка, транспортирование, производство, хранение и использование всех видов топлива, тепловой и электрической энергии; производство и поставка энергетического и энергопотребляющего оборудования, машин, конструкционных и строительных материалов и другой продукции, приборов учета, контроля и регулирования энергоресурсов; научно-исследовательские, проектно-конструкторские, экспертные монтажные, наладочные, ремонтные и другие виды работ и услуг, связанные с повышением эффективности использования и экономии топливно-энергетических ресурсов; работы, связанные с использованием возобновляемых источников энергии, альтернативных видов топлива, вторичных энергетических ресурсов; определение приоритетных направлений развития экологически чистой энергетики и создание новых источников энергии и видов топлива; информационное обеспечение по проблеме энергосбережения. Статья 6. Основные принципы региональной энергосберегающей политики . Региональная энергосберегающая политика основана на следующих основных принципах: приоритет эффективного использования энергетических ресурсов; повышение уровня самообеспечения региона местными топливно-энергетическими ресурсами; осуществление государственного надзора за эффективным использованием энергетических ресурсов; обязательность учета юридическими лицами производимых или расходуемых ими энергетических ресурсов, а также учета физическими лицами получаемых ими энергетических ресурсов; включение в государственные стандарты на оборудование, материалы и конструкции, транспортные средства показателей их энергоэффективности; сертификация топливо- энергопотребляющего, энергосберегающего и диагностического оборудования, материалов, конструкций, транспортных средств, а также энергетических ресурсов; создание в регионе системы финансово-экономических механизмов, обеспечивающих экономическую заинтересованность производителей и потребителей ТЭР в эффективном использовании топливно-энергетических ресурсов, вовлечении в топливно-энергетический баланс возобновляемых источников энергии, альтернативных и местных видов топлива, а также в инвестировании средств в энергосберегающие мероприятия; создание и широкое распространение экологически чистых энергосберегающих технологий, и в первую очередь в агропромышленном комплексе; совершенствование систем учета и отчетности за расходом топливно-энергетических ресурсов, включая разработку топливно-энергетических балансов и энергетических паспортов объектов хозяйственной деятельности; содействие научно-техническому прогрессу и укреплению производственной базы энергосбережения; создание равных условий для производства, транспортирования и потребления топливно-энергетических ресурсов предприятиями всех видов собственности на территории региона. Глава 2. КОМПЕТЕНЦИЯ ОРГАНОВ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ВЛАСТИ И МЕСТНОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ (название региона) В РЕГУЛИРОВАНИИ ОТНОШЕНИЙ В СФЕРЕ ЭНЕРГОСБЕРЕЖЕНИЯ. Статья 7. Компетенция (название законодательного органа региона). (Название законодательного органа региона): принимает законодательные акты, регулирующие правовые отношения в сфере энергосбережения; утверждает региональные программы энергосбережения и объемы средств, необходимых для их реализации; устанавливает виды и размеры экономических санкций и административную ответственность за нарушение настоящего Закона; устанавливает льготы по налогообложению юридических и физических лиц, внедряющих (использующих) энергосберегающие технологии, технические средства, организационные мероприятия; устанавливает порядок образования и использования регионального фонда энергосбережения; осуществляет контроль за целевым использованием средств регионального бюджета, направляемых на реализацию программ и проектов по энергосбережению. Статья 8. Компетенция (название исполнительного органа региона). (Название исполнительного органа региона): определяет основные направления региональной энергосберегающей политики; разрабатывает проекты региональных программ , проектов, нормативных и правовых актов в сфере энергосбережения; образует органы управления энергосбережением; определяет меры поддержки предприятий и организаций, реализующих энергоэффективные проекты и программы; формирует региональную энергетическую комиссию, утверждает Положение о ее деятельности; определяет порядок и принимает акты о размещении на территории региона объектов по производству, переработке, транспортированию и использованию ТЭР; осуществляет реализацию федеральной и региональной тарифной политики в сфере ТЭР; обеспечивает целевое использование средств регионального фонда энергосбережения; предоставляет гарантии возврата инвестиций по контрактам на выполнение энергосберегающих проектов для организаций бюджетной сферы в рамках региональных программ энергосбережения. Статья 9. Компетенция региональной энергетической комиссии (РЭК). Региональная энергетическая комиссия (название региона): устанавливает экономически обоснованные тарифы на электрическую и тепловую энергию, поставляемую энергоснабжающими организациями потребителям, расположенным на территории региона; участвует в разработке региональных, межрегиональных и федеральных (в части, касающейся региона) программ энергосбережения; согласовывает предложения о размещении и расширении объектов электроэнергетики и теплоснабжения, а также крупных потребителей ТЭР, деятельность которых затрагивает интересы региона; участвует в разработке топливно-энергетического баланса региона организует разработку модели функционирования регионального потребительского рынка электрической и тепловой энергии; формирует и ведет перечни энергоснабжающих организаций и субъектов естественных монополий. Статья 10. Компетенция органов местного самоуправления. Органы местного самоуправления: разрабатывают и утверждают муниципальные программы энергосбережения; вносят предложения в региональные программы энергосбережения; формируют территориальные фонды энергосбережения и контролируют их использование; предоставляют налоговые льготы и иные преимущества предприятиям, организациям и учреждениям, реализующим местные целевые программы энергосбережения; обеспечивают финансовую поддержку проектов энергосбережения из местных бюджетов. Глава 3. УПРАВЛЕНИЕ ЭНЕРГОСБЕРЕЖЕНИЕМ. Статья 11. Основные принципы управления в сфере энергосбережения. Энергосберегающая политика (название региона) осуществляется на основе реализации региональных и межрегиональных программ энергосбережения путем: стимулирования производства и использования топливо- и энергосберегающего оборудования; организации учета расхода энергетических ресурсов, а также контроля за их расходом; осуществления государственного надзора за эффективным использованием энергетических ресурсов; проведения энергетических обследований организаций; проведения энергетической экспертизы проектной документации для строительства; реализации демонстрационных проектов высокой энергетической эффективности; реализации экономических, организационных, образовательных и других направлений деятельности в области энергосбережения. Статья 12. Орган исполнительной власти, организующий работу по энергосбережению в (название региона). Органом исполнительной власти, организующим работу по энергосбережению в (название региона), является (департамент топливно-энергетического комплекса, РЭК, другой орган), функции и полномочия которого определяются Положением, утвержденным руководителем (название органа исполнительной власти региона). (Название органа, координирующего работу по энергосбережению в регионе): организует и участвует в разработке, в соответствии с основными направлениями энергосберегающей политики, проекты региональных программ энергосбережения и обеспечивает их выполнение; координирует деятельность предприятий и организаций, органов местного самоуправления по реализации энергосберегающей политики (название региона); координирует, в пределах своей компетенции, деятельность органов государственного надзора и экспертизы, осуществляющих контроль эффективного использования ТЭР; организует проведение обследования энергетических хозяйств предприятий и организаций независимо от организационно-правовых форм собственности и ведомственной принадлежности, а также проектов, финансируемых с привлечением средств регионального бюджета; стимулирует развитие производства и внедрения энергосберегающей и энергоэффективной техники промышленного, сельскохозяйственного и бытового применения. Статья 13. Органы контроля за эффективностью использования ТЭР. Контроль за эффективностью использования ТЭР в (название региона), включая все виды топлива, продукты их переработки, электрическую и тепловую энергию, вторичные энергоресурсы, осуществляется (департаментом ТЭК, другим органом исполнительной власти (название региона), органами Госэнергонадзора и Госстандарта Российской Федерации. Полномочия и ответственность (название регионального органа контроля) устанавливаются Положением о (название регионального органа контроля ). Статья 14. Учет энергетических ресурсов. Весь объем добываемых, производимых, перерабатываемых, транспортируемых, хранимых и потребляемых энергетических ресурсов в (название региона) подлежит обязательному учету. Очередность и правила оснащения организаций приборами для учета расхода энергетических ресурсов, а также правила пользования электрической и тепловой энергией, природным и сжиженным газом, продуктами нефтепереработки, устанавливаются в порядке, определяемом Правительством Российской Федерации. Учет потребляемых энергетических ресурсов осуществляется в соответствии с установленными государственными стандартами и нормами точности измерений. Статья 15. Программы энергосбережения. Для проведения эффективной целенаправленной энергосберегающей политики и координации деятельности государственных и региональных органов в сфере энергосбережения разрабатываются и утверждаются региональные программы энергосбережения. Такие программы, как правило, включают приоритетные направления энергосбережения. К приоритетным относятся направления энергосбережения, дающие по прогнозам и расчетам наибольший суммарный экономический и экологический эффект для населения и экономики региона. К числу приоритетных относятся также направления (мероприятия, программы) энергосбережения в агропромышленном комплексе (название региона) в связи с принятием постановления Правительства Российской Федерации О программе мер по поэтапной отмене льготных тарифов на электрическую и тепловую энергию для организаций агропромышленного комплекса на период до 31 декабря 2000 года Порядок разработки и утверждения этих программ определяет (название органа исполнительной власти региона). Статья 16. Научно-техническое обеспечение в сфере энергосбережение. Научно-техническое обеспечение сфере энергосбережения осуществляется в рамках государственных и региональных (межрегиональных) научно-технических программ, а также инновационных проектов по важнейшим направлениям создания и внедрения новых энергосберегающих технологий, оборудования, машин и установок. Для координации проводимых в регионе научных исследований, изучения и распространения отечественных и зарубежных научно-технических достижений в сфере энергосбережения, (название органа исполнительной власти региона) (по согласованию) создается региональный межотраслевой научно-технический Центр управления энергосбережением (далее Центр). Организационно-правовая форма, полномочия и ответственность Центра определяется Положением, утверждаемым (руководителем регионального органа исполнительной власти). Статья 17. Энергетические обследования и экспертизы. Энергетические обследования проводятся в целях оценки эффективности использования энергетических ресурсов и снижения затрат потребителей на топливно-энергетические ресурсы. Обязательному энергетическому обследованию подлежат организации независимо от их организационно-правовых форм и форм собственности, если годовое потребление ими энергетических ресурсов составляет более шести тысяч тонн условного топлива или более одной тысячи тонн моторного топлива в порядке и сроки, определенные Правительством Российской Федерации. В случае, если годовое потребление энергетических ресурсов организациями независимо от организационных форм и форм собственности ниже шести тысяч тонн условного топлива или менее одной тысячи тонн моторного топлива, то обязательное энергетическое обследование проводится в порядке и сроки, определяемые (название регионального органа исполнительной власти). Предприятия и организации агропромышленного комплекса (название региона) независимо от их организационно-правовых форм и форм собственности подлежат обязательному энергетическому обследованию, если годовое потребление ими энергетических ресурсов составляет более одной тысячи пятисот тонн условного топлива. Обязательному энергетическому обследованию подлежат предприятия и организации независимо от их организационно-правовых форм и форм собственности, получающие финансирование из регионального бюджета и использующие эти средства для оплаты энергоресурсов. Органы местного самоуправления вправе принимать решения о проведении энергетических обследований, учреждение, предприятий и организаций, использующих получаемое из местных бюджетов финансирование на оплату потребляемых энергоресурсов. Обязательной государственной экспертизе по эффективности использования топливно-энергетических ресурсов подлежат проекты по всем реконструируемым, модернизируемым и вновь строящимся объектам (название региона). Решения о реконструкции, модернизации и строительстве объектов принимаются с учетом заключения государственной энергетической экспертизы. Порядок проведения энергетического обследования и экспертизы энергетической эффективности определяется соответствующими нормативными документами. Статья 18. Нормы и нормативы потребления топливно-энергетических ресурсов. Нормы и нормативы потребления топливно-энергетических ресурсов в обязательном порядке включаются в энергетические паспорта оборудования, а также в технические условия и паспорта на все виды машин и установок, потребляющие энергетические ресурсы. На период до ввода в действие систем энергетических стандартов допускается применение прогрессивных норм и нормативов расхода топливно-энергетических ресурсов. Статья 19. Стандартизация. Стандарты, включающие в себя показатели энергоэффективности, устанавливаются в порядке, предусмотренным законодательством. Требования государственных стандартов в области энергосбережения и энергоэффективности обязательны для выполнения на территории (название региона). Статья 20. Сертификация. Энергопотребляющая продукция подлежит обязательной сертификации на соответствие показателям энергоэффективности. Обязательная сертификация осуществляется в порядке, установленном законодательством, органом, уполномоченным выполнять стандартизацию, метрологию и сертификацию в (название региона). При добыче, производстве, переработке, транспортировке, хранении и потреблении энергетических ресурсов, а также при их сертификации осуществляется обязательный контроль и надзор в области энергосбережения. Соответствие производимого бытового оборудования требованиям, установленным государственными стандартами в части показателей энергопотребления, подтверждается путем обязательного маркирования оборудования. Глава 5. ЭКОНОМИЧЕСКИЕ И ФИНАНСОВЫЕ МЕХАНИЗМЫ ЭНЕРГОСБЕРЕЖЕНИЯ. Статья 21. Финансирование мероприятий в сфере энергосбережения. Финансирование программ, проектов, мероприятий по энергосбережению осуществляется за счет средств государственного, регионального и местных бюджетов, регионального фонда Энергосбережение , средств юридических и физических лиц, направляемых добровольно, а также других источников в порядке, установленном законодательством Российской Федерации и законодательством (название региона). Статья 22. Региональный фонд Энергосбережение . В целях обеспечения устойчивого финансирования региональных и муниципальных программ энергосбережения в порядке, установленном законодательством Российской Федерации и (название региона) создается региональный фонд Энергосбережение , деятельность которого определяется Положением, утверждаемым (название регионального законодательного органа) Статья 23. Льготы потребителям и производителям энергетических ресурсов. Потребителям и производителям энергетических ресурсов, осуществляющим мероприятия по энергосбережению, в том числе за счет производства и потребления продукции с лучшими, чем предусмотрено государственными стандартами, показателями, представляются льготы в порядке, определяемом Правительством Российской Федерации и (название регионального органа исполнительной власти). Для энергетических установок, которые используют возобновляемые источники энергии и сооружение которых осуществляется в соответствии с программами в области энергосбережения, цены на электрическую энергию должны обеспечить окупаемость капитальных вложений в строительство этих установок в срок, согласованный с региональной энергетической комиссией. Региональная энергетическая комиссия при определении тарифов на электрическую и тепловую энергию должна учитывать экономически обоснованные затраты потребителей электрической и тепловой энергии на энергосбережение. Порядок консолидации указанных средств и порядок их использования потребителями в целях финансирования энергосберегающих проектов определяются ( название регионального органа исполнительной власти). Потребители энергетических ресурсов – юридические и физические лица в случае использования энергетических ресурсов не в том объеме, который предусмотрен договорами с энергоснабжающими организациями, освобождаются от возмещения расходов, понесенных указанными энергоснабжающими организациями, если недоиспользование энергетических ресурсов является следствием осуществления мероприятий по энергосбережению. Глава 6. МЕЖДУНАРОДНОЕ СОТРУДНИЧЕСТВО В ОБЛАСТИ ЭНЕРГОСБЕРЕЖЕНИЯ. Статья 24. Международное сотрудничество в области энергосбережения. Международное сотрудничество в области энергосбережения осуществляется в соответствии с действующим законодательством. Основными направлениями международного сотрудничества в области энергосбережения являются: участие (название региона), расположенных на ее территории организаций и предприятий в реализации международных проектов в области энергосбережения; взаимовыгодный обмен энергоэффективными технологиями с иностранными и международными организациями; согласование показателей энергоэффективности, предусмотренных государственными стандартами Российской Федерации, с требованиями международных стандартов, а также взаимное признание результатов сертификации. Глава 7. ОБРАЗОВАНИЕ И ПОДГОТОВКА КАДРОВ, ПРОПАГАНДА ЭФФЕКТИВНОГО ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ЭНЕРГЕТИЧЕСКИХ РЕСУРСОВ Статья 25. Образование и подготовка кадров. Имеющие государственную аккредитацию учреждения среднего профессионального, высшего профессионального и послевузовского профессионального образования, а также учреждения подготовки и переподготовки кадров в программах по обучению и подготовке работников в области энергообеспечения должны предусматривать основы эффективного использования энергетических ресурсов, в том числе эффективного использования возобновляемых источников энергии и альтернативных видов топлива. Статья 26. Информационное обеспечение энергосбережения. Информационное обеспечение энергосбережения осуществляется путем: широкого обсуждения республиканских и региональных программ энергосбережения; координации работ по созданию в регионе демонстрационных проектов высокой энергетической эффективности; организации выставок энергоэффективных технологий и оборудования; предоставления пользователям и производителям энергетических ресурсов информации по вопросам энергосбережения; пропаганды эффективного использования топливно-энергетических ресурсов через средства массовой информации. Глава 8. ЗАКЛЮЧИТЕЛЬНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ. Статья 27. Ответственность за нарушение настоящего Закона. Должностные лица и граждане, виновные в нарушении настоящего Закона, несут ответственность в соответствии с действующим законодательством Российской Федерации и (название региона). Статья 28. Вступление в силу настоящего Закона. Настоящий Закон вступает в силу со дня его официального опубликования. Руководитель регионального органа исполнительной власти Ф. И.О. Дата №________________ Согласовано Руководитель Департамента Науки и технического прогресса Минсельхоза России ___________В.М.Баутин Согласовано Руководитель Департамента технической политики Минсельхоза России __________Л.С.Орсик Разработчик (исполнитель) Директор Всероссийского НИИ Электрификации сельского хозяйства ______________Д.С.Стребков
Суходоля О.М., к.т.н. начальник управління правового та нормативного забезпечення енергозбереження Держкоменергозбереження 1. Вступ. З початку 70 - х років, коли під час нафтової кризи ціни на нафту збільшились в 4 рази, країни Європейського Союзу (ЄС) розпочали реалізацію активної енергозберігаючої політики. Завдяки прийняттю та реалізації програм підвищення ефективності використання енергоресурсів промисловістю, посиленням вимог до енергоефективності в будівництві, підвищенню цін на енергоносії, активній популяризації енергозбереження вдалось значно скоротити споживання енергоресурсів. В більшості країн, при практично не змінних показниках споживання енергоресурсів, вдалося збільшити свій валовий внутрішній продукт у 1,5 - 2 рази. Україна на шляху до набуття статусу члена європейського співтовариства має адаптувати українське законодавство до вимог ЄС. Таким чином Україна може на законодавчому рівні перейняти найкращий, перевірений на практиці, досвід країн, що уже протягом десятиріч успішно реалізовують державну енергозберігаючу політику. В цьому напрямку Держкоменергозбереження завершується розробка змін та доповнень до закону України Про енергозбереження . 2. Розвиток Закону України Про енергозбереження . Передбачається включення правових норм стимулюючого характеру з урахуванням практичного досвіду державного управління сферою енергозбереження країн Європейського Союзу. Будуть введені правові норми діяльності у сфері енергоменеджменту та енергообстежень, запровадження системи управління енергоспоживанням споживачів. Введення запропонованих вимог до нормативно-правового поля України дозволить забезпечити ефективне функціонування ринкових механізмів, які орієнтовані на ринок ціноутворення і більш повно відображають екологічні витрати та вигоди енергозбереження, стимулювання інвестицій у сферу енергозбереження, впровадження механізмів фінансування заходів підвищення енергетичної ефективності (введення податкових пільг, перфоманс-контрактних операцій), створення системи енергоефективного маркування енергоємного обладнання, запровадження посади енергоменеджера на підприємствах. Також хочу відмітити, що пропонується запровадження не просто вирвані із контексту окремі акти та статті законодавства ЄС у сфері енергозбереження, а механізми, що можуть бути легко адаптовані до українських економічних та правових умов, і, уже мають розуміння суб'єктів господарювання та отримали попередню підтримку органів державної влади. 2.1. Фінансування заходів з енергозбереження. В умовах обмеженості обігових коштів підприємств, залучення інвестицій у сферу енергозбереження, на впровадження енергозберігаючої техніки та технологій є основною проблемою сьогодення в економіці України. Перший практичний досвід діяльності УкрЕСКО, яка на практиці впроваджує у життя популярний в промислово розвинених країнах механізм енергозбереження на основі перфоманс-контракту та повернення коштів у результаті економічного ефекту, який досягається у замовника проекту, свідчить, що в Україні, попри недосконалість законодавчої бази щодо залучення іноземних інвестицій, є значний ринок для розгортання діяльності енергозберігаючих сервісних компаній. Діяльність УкрЕСКО, свого роду український варіант класичної ЕСКО компанії [1], базується на принципі фінансування енергозберігаючих заходів третьою стороною - механізмі загального забезпечення послуг з енергетичних обстежень, установки, експлуатації, технічного та фінансового обслуговування за рахунок інвестицій у підвищення ефективності використання енергії, при відшкодування витрат на ці послуги повністю чи частково за рахунок отриманої економії паливно-енергетичних ресурсів. [Директива Ради 93/76/ЄEC від 13 вересня 1993 року, спрямована на обмеження викидів вуглекислого газу шляхом підвищення ефективності використання енергії (SAVE), Резолюція Ради від 7 грудня 1998 року стосовно ефективності використання енергії в країнах Європейського Співтовариства]. Використовуючи цей механізм власне підприємства не витрачають власних коштів на модернізація виробництва і, як наслідок, в подальшому зниженні енергоспоживанні. На жаль, поширення такого виду діяльності і успішної роботи подібного механізму в Україні ускладнюється не тільки недосконалістю законодавства у цій сфері, але й відсутністю механізмів стимулювання та підтримки держави діяльності цього способу фінансування енергозберігаючих проектів. Таким чином, здійснюючи адаптацію законодавства Держкоменергозбереження пропонує внести в Закон України Про енергозбереження додаткову статтю яка б визначила механізм стимулювання державою створення ЕСКО компаній та забезпечення сприятливих умов поширення механізму фінансування енергозберігаючих заходів третьою стороною, в тому числі через спрощення процедур отримання кредитів для ЕСКО компаній та оподаткування залучених коштів на основі особливих умов залучення інвестицій у сферу енергозбереження згідно законодавства. Передбачається, що механізм утворення, атестації ЕСКО компаній, порядок їх функціонування, процедуру отримання кредитів та перелік енергозберігаючих заходів, що реалізуються ЕСКО компаніями на які поширюється механізм пільгового оподаткування будуть визначатися у порядку встановленому законодавством. 2.2. Добровільні угоди у сфері енергозбереження. В країнах ЄС широкого поширення набули добровільні угоди у сфері енергозбереження, яка заключається в добровільній діяльність галузей, об'єднань чи окремих підприємств та громадських організацій, підтримана з боку держави, щодо реалізації енергозберігаючих заходів, популяризації енергозбереження, вдосконалення системи енергетичного менеджменту. [Директива Ради 93/76/ЄEC від 13 вересня 1993 року, спрямована на обмеження викидів вуглекислого газу шляхом підвищення ефективності використання енергії (SAVE), 77/713/ЄЕС: Рекомендація Ради від 25 жовтня стосовно раціонального використання енергії на промислових підприємствах, Резолюція Ради від 7 грудня 1998 року стосовно ефективності використання енергії в країнах Європейського Співтовариства]. У зв'язку з активним розвитком в Україні галузевих асоціацій, та нещодавно законодавчому визначенні їх повноважень, існує реальна можливість та необхідність залучення до діяльності у сфері енергозбереження цих галузевих об'єднань. Уряд держави може використовувати різні механізми стимулювання учасників до виконання своїх зобов'язань. Це може бути і надання деяких економічних переваг в майбутньому при умові виконання учасниками поставлених угодою цілей. Наприклад галузь розробляє новий енергоефективний вид техніки, технології чи матеріалу, після чого встановлюються нові стандарти, які зобов'язують інші галузі використовувати техніку за показниками не гіршими ніж розроблена. Це може бути і рекламна підтримка виробників при запровадженні енергозберігаючих заходів чи інша підтримка виробників як лідерів виробництва енергозберігаючої техніки. Пропонується включити додаткову статтю, яка б визначала компетентність суб'єктів, що можуть та будуть укладати подібні угоди та механізм та порядок створення державою для учасників угоди надання пільг, рекламно-інформаційної підтримки щодо реалізації заходів з енергозбереження та поширення їх досвіду у сфері енергозбереження. 2.3. Стимулювання енергозбереження через ціну на енергію. Правильне, направлене на стимулювання енергозбереження встановленням цін на енергію є особливо важливим з точки зору використання енергоресурсів і повинно здійснюватись з належним врахуванням ринку та реальних затрат. [Директива Ради 93/76/ЄEC від 13 вересня 1993 року, спрямована на обмеження викидів вуглекислого газу шляхом підвищення ефективності використання енергії (SAVE), 77/713/ЄЕС: Рекомендація Ради від 25 жовтня стосовно раціонального використання енергії на промислових підприємствах, 82/604/ЄЕС: Рекомендація Ради від 28 липня стосовно заохочення інвестицій в раціональне використання енергії]. Загалом весь механізм ціноутворення у ЄС спрямовано на підвищення ефективності використання енергоресурсів. Широко використовується механізм управління енерговикористанням споживачів, який є частиною більш широкого механізму планування розвитку енергетики регіону та включає в себе розгляд потреб як споживачів так і виробників енергії. Постачальники енергії поряд з продажем енергії пропонують також енергозберігаючі послуги, таким чином створюючи умови для виведення споживачів з пікових зон енергетичних навантажень та знижуючи необхідність у побудові нових генеруючих потужностях. Інколи, через політичні, соціальні чи економічні умови, для постачальників набагато простіше разом із споживачами скоротити споживання енергії ніж побудувати нові генеруючі потужності. Пропонується створення в Україні законодавчих підстав запровадження такого порядку утворення споживчих цін на паливно-енергетичні ресурси, який би базувався на принципах: встановлення цін на паливно-енергетичні ресурси на основі їх реальної вартості, що будуть стимулювати максимальне скорочення витрат паливно-енергетичних ресурсів та їх нераціональне споживання; заохочення постачальників наливно-енергетичних ресурсів до встановлення та застосування структури тарифів, що буде стимулювати зниження скорочення їх споживання; врахування у споживчих цінах енергозберігаючої складової ціни на паливно-енергетичні ресурси; коригування споживчих цін в залежності від якості паливно-енергетичних ресурсів. 2.4. Проведення енергетичних обстежень та створення служби енергоменеджерів. Досвід діяльності у сфері енергозбереження в країнах Європейського Союзу свідчить про необхідність запровадження посади енерегоменеджера на промислових підприємствах [77/713/ЄЕС: Рекомендація Ради від 25 жовтня стосовно раціонального використання енергії на промислових підприємствах] та проведення регулярного обстеження енергоємних підприємств та обладнання понад визначену величину [Директива Ради 93/76/ЄEC від 13 вересня 1993 року, спрямована на обмеження викидів вуглекислого газу шляхом підвищення ефективності використання енергії (SAVE), Резолюція Ради від 15 вересня 1986 року стосовно підвищення енергоефективності промислових фірм держав-членів]. В Україні уже сформовано мережу спеціалізованих енергообстежуючих організацій, діє Державна інспекція з енергозбереження і тепер пропонується завершити формування замкненої структури контролю, обстеження, надання рекомендацій щодо ефективності використання енергоресурсів та формування механізму фінансування енергозберігаючих заходів на законодавчому рівні. Пропонується визначити за необхідне наявність служби енергоменеджерів на енергоємних підприємствах, що мають забезпечити впровадження енергозберігаючих заходів на підприємствах; реалізацію економічних механізмів енергозбереження у виробничій діяльності суб'єктів господарювання;заохочення керівництва до реалізації енергозберігаючих заходів, та підвищення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів; участь у поширенні передового досвіду у сфері енергозбереження. Поряд з цим передбачається встановлення обов'язкових енергетичних обстеженнь підприємств з річним споживання паливно-енергетичних ресурсів понад визначену величину, що поставить служби енергоменеджерів на якісно новий рівень та безумовно вплине не роботу підприємства щодо підвищення ефективності використання енергоресурсів. Висновки обов'язкових енергетичних обстежень приймаються підприємствами до обов'язкового виконання та контролюються органом державного контролю у сфері енергозбереження. За невиконання висновків обов'язкових енергетичних обстежень на підприємства накладаються економічні санкції, що стягуються у встановленому цим законом порядку. Періодичність, порядок проведення обов'язкових енергетичних обстежень та величину річного споживання паливно-енергетичних ресурсів, що визначає обов'язковість енергетичних обстежень, встановлюється відповідно до законодавства. 2.5. Енергоефективне маркування та сертифікація. Енергозбереження не в силі бути самодостатнім інструментом зацікавленості споживачів енергоресурсів до економії енергоресурсів. Побутові споживачі та промисловість часто мають свої специфічні цілі та завдання, що дуже часто не пов'язані з проблемою економного витрачання енергоресурсів, споживачі часто не мають достатньої інформації стосовно товарів, що їм пропонуються. Необхідно подолати непоінформованість споживачів енергоресурсів стосовно енергозберігаючої політики держави, переваг ощадливого використання енергоресурсів, наявності механізмів зацікавленості споживачів енергоресурсів у енергозбереженні та переваг енергозберігаючої поведінки. Дослідження показують, що третина споживачів віддає перевагу тій чи іншій моделі обладнання саме через поінформованість стосовно її енергоефективності. Одним із таких механізмів поширення інформації про переваги енергозбереження є система енергоефективного маркування побутових товарів за величиною енергоспоживання. З цією метою ЄС прийняв Директиву 92/75/ЕЕС, обов'язкову для виконання всіма країнами членами ЄС. Система маркування не тільки інформує населення про об'єми споживання енергоресурсів але й стимулює виробника до виробництва більш енергоефективної продукції. Система маркування зараз охоплює основні побутові енергоспоживаючі товари та обладнання. Директивою введено обов'язкове маркування холодильників, пральних машин, сушилок, посудо- мийок, електродуховок, кондиціонерів, систем освітлення та водяних обігрівачів. [Директива Ради 92/75/ЄEC від 22 вересня 1992 року про вказування за допомогою маркування та зазначення стандартної інформації про товар обсягів споживання енергії та інших ресурсів побутовими електроприладами]. Держкоменергозбереження планує і в Україні, запровадити систему інформування споживачів стосовно енергетичної ефективності товарів, що пропонуються для продажі на основі енергоефективного маркування. Враховуючи досвід країн, що уже реалізовують вказану систему розробляється механізм визначення енергоефективності обладнання, впровадження та поширення енергоефективних етикеток [2]. У цьому році буде розроблено стандарт України Енергозбереження. Енергетичне маркування енергоємного обладнання. Загальні вимоги , який врахує рекомендації та директиви ЄС щодо впровадження даної системи. Таким чином Комітет реалізовуючи новий напрям енергозберігаючої політики в Україні повністю адаптує його до вимог ЄС. Для створення повної вертикалі законодавчого забезпечення цієї діяльності в Україні пропонується внести до Закону України Про енергозбереження додаткову статтю яка б врегулювала питання порядку здійснення маркування, встановлення переліку обладнання, технологій, матеріалів та будівель, що підлягають обов'язковому маркуванню та сертифікації, та механізм поширення інформації. Передбачається, що у випадку порушення порядку визначення показників енергоефективності та механізму поширення інформації порушники встановленого порядку маркування несуть відповідальність відповідно до законодавства. 2.6. Сприяння розвитку когенерації. Доцільність децентралізації, при визначених умовах, виробництва тепло- та електроенергії, доведена всім спеціалістам у цій галузі в Україні. Такого ж висновку країни ЄС дійшли кілька десятиріч тому і продовжують стимулювати розвиток спільного вироблення тепла та електроенергії. [Резолюція Ради від 7 грудня 1998 року стосовно ефективності використання енергії в країнах Європейського Співтовариства, Рішення № 647/2000/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 28 лютого 2000 року, яким приймається багаторічна програма сприяння підвищенню ефективності використання енергії (SAVE) (1998-2002 роки]. Пропонується включити ряд положень направлених на сприяння збільшенню комбінованого вироблення тепла і електроенергії та децентралізації систем теплопостачання для забезпечення побудови енергоефективних систем теплопостачання населених пунктів та зниження втрат паливно-енергетичних ресурсів під час вироблення та транспортування теплової енергії. 3. Висновки. Аналіз здійснення політики енергозбереження в країнах Європейського Союзу вказує на розуміння ними важливості зниження споживання енергоресурсів та необхідність використання всіх можливих важелів впливу на цей процес. Хоча різні країни знаходяться на різних стадіях реалізації енергозберігаючих програм, відмічається чітка та послідовна тенденція стимулювання європейськими країнами підвищення ефективності використання енергоресурсів. Набутий досвід роботи в цьому напрямку дозволив винайти та налагодити чітку роботу ряду алгоритмів, що дають можливість залучати до активної діяльності у сфері енергозбереження різні економічні, фінансові, та законодавчі механізми держави. Для країн, що здійснюють ринкові перетворення, в тому числі і для України, використання досвіду промислово розвинутих країн в області правового регулювання енергоефективності є багатообіцяючою можливістю прийняти адекватні законодавчі та нормативно-правові акти для ринкових умов. Це дозволить знизити енергоємність національної економіки, підвищити конкурентоспроможність та прискорити процес інтеграції в світову економічну систему. Україна має використати цей досвід і одним з перших кроків у цьому напрямку буде адаптація Закону України Про енергозбереження до вимог законодавства Європейського Союзу. 1. Розвиток нормативно-правової бази енергозбереження та створення механізмів фінансового забезпечення енергозберігаючих проектів. Суходоля О.М., Енергоінформ №1(81) січень 2001 р. 2. Запровадження в Україні системи енергоефективного маркування побутових товарів. Суходоля О.М., Енергоінформ №29(109) січень 2001 р. Вывоз мусора стройках и утилизация отходов Новая страница 1. Малая энергетика как средство ре. Цель апрок. Новая страница 1. Разработка финансовой и энергети. Главная страница -> Технология утилизации Экологически чистая мебель: |
