|
|
Главная страница -> Технология утилизации
Загальнодержавна програма реформування і розвитку жкг. Вывоз мусора. Переработка мусора. Вывоз отходов.В. И. Ливчак, канд. техн. наук, начальник отдела энергоэффективности строительства Мосгосэкспертизы, вице-президент НП «АВОК» В существующем жилом фонде имеются огромные резервы экономии тепла, расходуемого на теплоснабжение зданий, за счет утепления наружных ограждений и внедрения эффективных решений по автоматическому регулированию систем отопления и горячего водоснабжения. Но реализуются эти мероприятия очень медленно. Например, в Москве по правительственной программе энергосбережения на 3 года ставится задача провести с целью повышения теплозащиты наружных ограждений реконструкцию существующих жилых зданий общей площадью 108 тыс. м2, в то время как весь жилой фонд города на 2000 год составляет 188 млн м2, т. е. предполагается реконструировать менее 0,001 части жилого фонда города. Такие низкие темпы связаны с тем, что при реконструкции зданий используется тот же подход, что и в новом строительстве. Однако в отличие от нового строительства, где дополнительные мероприятия, способствующие энергосбережению, входят в сметную стоимость дома и их оплачивают покупатели нового жилья, в существующих зданиях, как правило, эти мероприятия оплачиваются из городского бюджета, т. к. затраты на их реализацию составляют значительную величину и жильцы не в состоянии принять их на себя. В то же время государство не настолько богато, чтобы дарить населению современные евроокна и бесплатно выполнять остекление балконов и лоджий. Так, в одном из первых опытов такой реконструкции, реализованном в 9-этажном 4-секционном жилом доме на ул. Хабаровской, с целью доведения сопротивления теплопередаче наружных стен до нормативного уровня было выполнено утепление стен 10-сантиметровым слоем минеральной ваты из базальтового волокна, для крепления которой были вынуждены применить анкера, металлический каркас и навесные декоративные панели типа «Мармарок». Стоимость утепления стен по исполнительным сметам составила 1 900 руб./м2 поверхности стены (без площади окон), или 1 250 руб./м2 общей площади квартир. Это мероприятие приводит к сокращению расхода тепла на 55 кВт•ч/м2 за отопительный период, или к сокращению стоимости оплаты за тепло на 13 руб./м2 общей площади в год (при стоимости 0,24 руб. за кВт•ч). Таким образом, окупаемость даже без учета амортизационных отчислений и процентов на кредит составит около 100 лет. Стоимость замены окон на однокамерный стеклопакет с заполнением межстекольного пространства аргоном и низкоэмиссионным покрытием внутреннего стекла составила 1 000 руб./м2 общей площади. Остекление балконов, не дающее существенного энергетического эффекта и выполненное из архитектурных соображений, а также удовлетворяя требования жильцов, у которых такое остекление было проведено, добавляет еще 630 руб./м2. Более того, к перечисленным объемам энергосберегающих мероприятий прибавили ремонт кровли здания с дополнительным ее утеплением, замену отопительных приборов, трубных разводок систем отопления и водоснабжения. Затраты на «энергосбережение» превысили все приемлемые пределы. Перемонтаж системы отопления с установкой термостатов на отопительных приборах стоил 650 руб./м2 общей площади квартир. В то же время, если ограничиться только организацией профасадного авторегулирования отопления, не удовлетворяющего, конечно, индивидуальные запросы жильцов по поддержанию желаемой температуры воздуха в помещениях, как это имеет место в системе с термостатами, но обеспечивающего такую же экономию тепла с соблюдением комфортных температурных условий, – затраты были бы только 90 руб./м2. Поскольку вопросы совершенствования эффективности авторегулирования отопления при реконструкции жилых микрорайонов и зданий были рассмотрены в журнале «Энергосбережение» ранее [1], остановимся на решении задачи по снижению затрат на утепление существующих жилых зданий. Первое, на что следует обратить внимание, – это то, что определяющим должно быть не стремление удовлетворения норматива по величине сопротивления теплопередаче, а соотношение цены – качества и результата. Если вдвое снизить толщину утеплителя (до 5 см), что все равно обеспечит повышение сопротивления теплопередаче стены почти в 2 раза, то возможно выполнять крепление не на дорогом металлическом каркасе, а на деревянных или пластмассовых рейках толщиной 5 см. По ним прибивается сетка, производится штукатурка фасада либо навешиваются декоративные панели, если утепление выполняется в зимних условиях или таково желание архитектора. Стоимость первого варианта утепления стен уже может достигать 250 руб./м2 общей площади. Второе – это окна. Предлагается не заменять существующие окна, а добавлять к ним одностекольную раму с форточкой, открывающейся наружу. Эта рама, нераскрывающаяся, расположена в плоскости наружной поверхности стены и крепится на тех же деревянных рейках. Наружная поверхность стекла централизованно моется с люльки 1–2 раза в год, как это делается в административных зданиях, а внутренняя поверхность – по мере необходимости жильцами (существующие окна открываются во внутрь). Поскольку дополнительная оконная рама не открывается, она повышает сопротивление воздухопроницаемости оконного проема до уровня витража, что сокращает излишнюю инфильтрацию наружного воздуха через существующие окна. Балконы не стеклятся. Там, где они застеклены жильцами с нарушением архитектурного облика, жителям предписывается снять остекление. Если остекление выполнено удовлетворительно, утепление заканчивается на границе остекления. В случае если остекления нет, утепление доводится до дверного проема и устанавливается дополнительная балконная дверь в плоскости наружной поверхности утепления, открывающаяся наружу. Лоджии, как правило, не выступают за поверхность наружных стен, и их проще застеклить централизованно, предварительно утеплив внутренние стены лоджии. Монтаж утепления стен и установки дополнительной рамы может производиться с подвесной двухзахватной люльки. Бригада при этом должна быть сосредоточена только на этой работе, не отвлекаясь ни на ремонт и утепление кровли, ни на другие работы. Дополнительное утепление верхнего и цокольного перекрытий нецелесообразно, т. к. теплопотери через них в многоэтажных зданиях составляют незначительный процент в тепловом балансе. Однако, если это утепление будет выполнено, оно нарушит соотношение теплопотерь по отдельным помещениям, а это, в свою очередь, вынудит проводить замену отопительных приборов. Утепление только наружных стен и окон приведет к относительно равномерному снижению теплопотерь каждого помещения здания. В этих условиях площадь поверхности существующих отопительных приборов окажется завышенной, что при сохранении расчетной циркуляции теплоносителя и его температурных параметров приведет к перегреву отапливаемых помещений. Для снятия этого перегрева необходимо снизить расчетную температуру теплоносителя, подаваемого в систему отопления, в соответствии с методикой, изложенной в [2]. Поскольку в вертикальных однотрубных системах отопления, которые применяются в наших типовых домах, снижение начальной температуры теплоносителя вызывает равномерное сокращение теплоотдачи каждого отопительного прибора, будет достигнуто равновесие между теплопотерями каждого помещения и теплоотдачей установленного в этом помещении отопительного прибора, и тогда замену отопительных приборов на меньшую теплопроизводительность проводить не требуется. Приводится ) результатов расчета Энергетического паспорта на примере жилого дома по ул. Хабаровской в вариантах до реконструкции, по проекту реконструкции, выполненной институтом «МосжилНИИпроект» (100 мм теплоизоляция стен, замена окон, утепление чердачного и цокольного перекрытий, замена и оснащение термостатами отопительных приборов, авторегулирование отопления на вводе в здание), при реализации предлагаемых в статье решений: 50 мм теплоизоляция стен, установка третьего стекла и пофасадное авторегулирование системы отопления без замены отопительных приборов и, дополнительное по сравнению с предыдущим решением, утепление чердачного и цокольного перекрытий. Выбранный дом имеет следующие характеристики: общая площадь квартир, включая полезную площадь нежилых помещений 1 этажа – 7 231 м2, площадь жилых комнат квартир – 4 532 м2, строительный объем отапливаемой части здания – 30 200 м3, общая площадь наружных ограждений – 7 468 м2, соотношение площади окон и балконных дверей к площади фасада здания – 0,21. Стены существующего здания выполнены из керамзитобетонных панелей толщиной 400 мм (Rw = 0,83 м2•°C/Вт), окна – двойное остекление в деревянных спаренных переплетах (RF = 0,34 м2•°C/Вт). Цокольное перекрытие без утепления (Rf = 0,41 м2•°C/Вт) при расчетной температуре воздуха в техподполье 15°C, после утепления эта температура принята 10°C. Инфильтрация наружного воздуха принята в квартирах и в рабочее время в нежилых помещениях из расчета 3 м3/ч на 1 м2 жилой (полезной) площади, для здания до реконструкции – с увеличением на 30% из-за большой воздухопроницаемости окон (Ra = 0,2 м2•ч/кг). После реконструкции Ra = 0,6 м2•ч/кг – из-за появления отдельного 3-го стекла и с учетом коэффициента встречного теплового потока k = 0,8 при определении расхода тепла на инфильтрацию. Внутренние тепловыделения в квартирах и в нежилых помещениях во всех вариантах расчета приняты одинаковыми: соответственно 17 и 6,1 Вт/м2. Теплопоступления с солнечной радиации – также одинаковыми в соответствии с МГСН 2.01-99, только коэффициент, учитывающий затенение окна непрозрачными элементами в 2-стекольных окнах, принять 0,8, а в 3-стекольных – 0,7. Эффективность авторегулирования отопления в соответствии с Пособием к МГСН 2.01-99 [3] принята для дома до реконструкции h = 0,5 (авторегулирование только в ЦТП), в остальных вариантах h = 0,9 – в однотрубной системе отопления с термостатами и с центральным регулированием на вводе (вариант «МосжилНИИпроекта») или в системе отопления без термостатов и с пофасадным авторегулированием на вводе (вариант, предлагаемый в данной статье). Расчеты показывают, что расчетный удельный расход тепловой энергии на отопление жилого здания, сооруженного по типовому проекту в 70-х годах прошлого столетия, составляет 292 кВт•ч/м2 при нормируемом сейчас значении для нового строительства 110 кВт•ч/м2. Реконструкция по проекту МосжилНИИпроекта позволяет достигнуть 100 кВт•ч/м2, но окупаемость мероприятий при нынешней стоимости тепловой энергии приближается к длительности века. В то же время благодаря реализации предложений, изложенных в данной статье, стоимостью 430 руб./м2 общей площади можно в 2,2 раза сократить потребление тепла на отопление зданием (до 132 кВт•ч/м2 с окупаемостью в 12 лет). Это позволяет за те же средства, что были израсходованы на одном доме по ул. Хабаровской, выполнить утепление 8 аналогичных зданий, получив в 7 раз большую экономию тепла на отопление. Как видно из таблицы, дополнительное утепление чердачного и цокольного перекрытий увеличивает экономию тепла всего на 12% (на 16 кВт•ч/м2 по сравнению со 160 кВт•ч/м2 от реализации предложений, изложенных в этой статье), но потребует примерно таких же средств на их осуществление, что неэффективно. В заключение хотелось бы остановиться на терминологии. Как назвать одним словом выполнение работ по утеплению зданий и осуществлению авторегулирования подачи тепла на отопление? Реконструкция больше предполагает преобразование, «перестройку здания для улучшения его функционирования или для использования по новому назначению» (Политехнический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1976.) В нашем случае сути дела больше отвечает слово «модернизация», в том же словаре сказано: «…модернизация – один из путей (способов) улучшения функциональных свойств, внешнего вида изделий, повышения их эксплуатационной надежности, состоящей в изменении отдельных деталей, узлов, конструкции, внешнего вида без принципиального преобразования». Такое название позволит не вступать в противоречие с нормативами, продекларированными в СНиП 11-3-79* «Строительная теплотехника», т. к. последний распространяется только на проектирование новых и реконструируемых зданий и сооружений. Литература: Ливчак В. И. Энергосбережение при строительстве и реконструкции жилых зданий в России // Энергосбережение. 2001. № 5. С. 26–28. Ливчак В. И. Энергоаудит и энергетическая паспортизация жилых зданий – путь стимулирования энергосбережения // АВОК. 2002. № 2. С. 8–15. Пособие к МГСН 2.01-99. Энергосбережение в зданиях. Вып. 1. М., 2000.
I. Сучасний стан житлово-комунального господарства Через зволікання з реформуванням підприємства житлово-комунального господарства не спроможні ефективно працювати в ринкових умовах і надавати споживачам послуги високого рівня та якості. На 1 січня 2003 р. дебіторська заборгованість у галузі становила 8,6 млрд., кредиторська — 8,3 млрд. гривень, з них 7,4 млрд. — з оплати житлово-комунальних послуг населенням. За підсумками роботи у 2002 році збитки підприємств житлово-комунального господарства перевищили 500 млн. гривень, що у 1,3 раза більше, ніж у 2001 році. Кожен третій житловий будинок потребує капітального або поточного ремонту. Втрата тепла через стіни і вікна будинків становить майже 50 відсотків загальних втрат теплової енергії. Більш як 10 тис. ліфтів відпрацювало 25 років і потребує заміни чи модернізації. На підприємствах теплоенергетики, що належать до комунальної власності, питомі витрати умовного палива на відпуск 1 Гкал теплової енергії становлять 171 кілограм проти 145 - 150 кілограмів у розвинутих країнах, більше ніж 20 відсотків котлів експлуатується понад 20 років, а 38 відсотків котлів застарілі та малоефективні (з коефіцієнтом корисної дії менш як 82 відсотки). Майже 7,5 тис. кілометрів теплових мереж (або 32 відсотки) та понад 1760 теплових пунктів (або 29,2 відсотка) перебуває в аварійному стані. Четверта частина водопровідних очисних споруд і кожна п’ята насосна станція водопровідно-каналізаційного господарства відпрацювали нормативний строк амортизації. Фактично амортизовано половину насосних агрегатів, з яких 40 відсотків потребує заміни, 27,8 тис. кілометрів, або 30 відсотків, водопровідних та 9,3 тис. кілометрів, або 27 відсотків, каналізаційних мереж перебуває в аварійному стані. Не відповідають санітарним нормам 48 відсотків сміттєзвалищ, майже 90 відсотків — вимогам екологічних нормативів, а період експлуатації їх значної частини перевищує нормативний у декілька разів. Збільшується кількість несанкціонованих сміттєзвалищ. Близько 75 відсотків спеціальних автомобілів, що забезпечують вивіз сміття, вичерпали свій ресурс. У дорожньому господарстві 52 відсотки вулично-дорожньої мережі має значні дефекти, 28 відсотків мостів та шляхопроводів не відповідає нормативним вимогам за вантажопідйомністю або габаритами, а 13 відсотків потребує капітального ремонту. На міському електротранспорті понад 70 відсотків трамваїв та тролейбусів відпрацювало нормативний строк експлуатації і підлягає списанню. Більш як 30 відсотків трамвайних колій, контактної та кабельної мережі потребує заміни. Лише 5 відсотків рухомого складу обладнано тиристорно-імпульсними системами керування. Площа природного та техногенного підтоплення міських територій становить близько 11 відсотків. Процеси підтоплення зафіксовані у 541 місті, що майже у 2 рази більше порівняно з 1980 роком. Кількість зсувонебезпечних ділянок зросла до 19,6 тис., а 60 відсотків захисних споруд морського узбережжя потребує термінового капітального ремонту або реконструкції. З кожним роком погіршується якість житлово-комунальних послуг. Так, порушуються строки початку і закінчення опалювального сезону, послуги з централізованого теплопостачання надаються з відхиленням від нормативних вимог. У ряді міст взагалі відсутнє централізоване гаряче водопостачання, в окремих регіонах гаряча вода подається лише в зимовий період. В аварійних та ветхих будинках проживає 202,4 тис. осіб. Тільки 70 відсотків населення має доступ до послуг з централізованого питного водопостачання. Більш як половина міст з населенням понад 100 тис. чоловік забезпечується питною водою не цілодобово, а за графіком. У деяких областях зафіксовано випадки невідповідності проб питної води вимогам національного стандарту за хімічними і бактеріологічними показниками. Незадовільний технічний стан водопровідних мереж призводить до вторинного забруднення питної води і загрози виникнення інфекційних захворювань. Законодавство у сфері житлово-комунального господарства не адаптовано до законодавства Європейського Союзу, що не сприяє створенню привабливого інвестиційного клімату. Недосконалість системи соціального захисту населення в сфері житлово-комунального господарства, неякісне надання житлово-комунальних послуг, низький рівень інформованості населення, неузгодженість норм законодавства і відсутність в ньому певних норм щодо регулювання взаємовідносин споживачів і виробників послуг зумовлює зростання незадоволення населення. II. Мета, принципи та основні завдання Програми Мета Програми полягає у здійсненні державної політики з реформування житлово-комунального господарства, підвищення ефективності і надійності його функціонування, забезпечення сталого розвитку для задоволення потреб населення і господарського комплексу в житлово-комунальних послугах відповідно до встановлених нормативів і національних стандартів. Державна політика реформування житлово-комунального господарства базується на таких принципах: державна підтримка сталого функціонування і розвитку сфери житлово-комунального господарства; забезпечення доступу всіх верств населення до житлово-комунальних послуг; стимулювання інвестиційної діяльності та ефективного використання енергетичних і матеріальних ресурсів виробниками та споживачами послуг; пріоритетність інноваційного розвитку в життєзабезпеченні населених пунктів, сприяння науково-технічному прогресу у сфері житлово-комунального господарства; гласність та прозорість прийняття рішень з проблемних питань житлово-комунального господарства; відповідальність органів місцевого самоврядування за життєзабезпечення населених пунктів та ефективне використання майна територіальної громади; створення однакових умов для суб’єктів підприємницької діяльності у сфері житлово-комунального господарства. Основними завданнями Програми є: задоволення потреб споживачів у житлово-комунальних послугах належного рівня та якості за економічно обґрунтованими цінами і тарифами; забезпечення ефективної роботи та розвитку підприємств житлово-комунального господарства в умовах ринку; підвищення рівня прозорості у взаємовідносинах суб’єктів ринку з надання (отримання) житлово-комунальних послуг; зниження техногенного впливу на навколишнє природне середовище; стимулювання економного і раціонального використання ресурсів, насамперед енергоносіїв. III. Напрями та першочергові заходи виконання Програми Виконання Програми здійснюється за такими напрямами: організація ефективного управління у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг; забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства; технічне переоснащення житлово-комунального господарства, наближення до вимог Європейського Союзу використання енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво житлово-комунальних послуг; нормативно-правове забезпечення; науково-технічне забезпечення. Організація ефективного управління у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг передбачає: розмежування повноважень органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій з управління підприємствами житлово-комунального господарства, встановлення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, визначення нормативів їх споживання, витрат і втрат енергетичних і матеріальних ресурсів; запровадження моніторингу стану реформування і розвитку житлово-комунального господарства, діяльності підприємств для реалізації органами місцевого самоврядування власних повноважень із забезпечення населення житлово-комунальними послугами високого рівня та якості; формування інституту власників житлового фонду, органів самоорганізації населення (будинкових комітетів), утворення компаній — замовників житлово-комунальних послуг, в управління яких передається комунальний житловий фонд; забезпечення державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій у сфері централізованого водо-, теплопостачання та водовідведення, запровадження нових видів управління об’єктами централізованого водо-, теплопостачання та водовідведення, заснованого на розподілі відповідальності між власниками комунального майна та підприємствами, яким воно передано в експлуатацію. Забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства передбачає: запровадження органами місцевого самоврядування, місцевими державними адміністраціями нового механізму формування цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, спрямованого на забезпечення ефективного господарювання та економного використання енергетичних і матеріальних ресурсів; ліквідацію дебіторської та кредиторської заборгованості, забезпечення внесення споживачами платежів за отримані житлово-комунальні послуги, зменшення податкового навантаження; оптимізацію витрат і втрат енергетичних і матеріальних ресурсів (палива, електричної енергії, води, теплової енергії) у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг; розроблення та впровадження соціальних нормативів надання допомоги малозабезпеченим громадянам, перехід до надання адресної грошової допомоги (пільги і житлові субсидії), зменшення частки середньомісячного сукупного доходу громадян, необхідної для виникнення права на отримання житлової субсидії. Технічне переоснащення житлово-комунального господарства передбачає: модернізацію житлового господарства; розвиток і реконструкцію централізованих систем водо-, теплопостачання та водовідведення; забезпечення належного обліку енергетичних і матеріальних ресурсів на підприємствах житлово-комунального господарства, встановлення будинкових засобів обліку споживання води і теплової енергії; подання допомоги малозабезпеченим громадянам в установленні квартирних лічильників; розроблення і впровадження енергозберігаючих технологій і обладнання для скорочення питомих витрат енергетичних і матеріальних ресурсів; забезпечення технічного регулювання та стандартизації у сфері житлово-комунального господарства; будівництво та модернізацію об’єктів у сфері благоустрою та інженерного захисту територій; розвиток міського електротранспорту, оновлення його рухомого складу. Нормативно-правове забезпечення виконання Програми передбачає розроблення протягом 2004 року проектів законодавчих актів, які регулюють відносини у сфері теплопостачання, міського наземного електротранспорту, благоустрою населених пунктів, ліцензування діяльності з централізованого постачання теплової енергії, забезпечення солідарного фінансування з державного та місцевих бюджетів першого року утримання об’єктів, що передаються у комунальну власність, формування цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, використання амортизаційних відрахувань. Виконання Програми потребує проведення гармонізації національних стандартів та інших документів з вимогами Європейського Союзу. Науково-технічне забезпечення виконання Програми передбачає: проведення науково-технічних досліджень з питань експлуатації та технічного обслуговування об’єктів житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, захисту територій від шкідливої дії вод; розроблення та впровадження новітніх технологій і обладнання, спрямованих на технічне переоснащення підприємств житлово-комунального господарства та скорочення питомих витрат енергетичних і матеріальних ресурсів; налагодження виробництва спеціальної комунальної техніки та обладнання для потреб житлово-комунального господарства; створення системи моніторингу стану житлово-комунального господарства і його реформування, відповідних баз даних; внесення змін до будівельних норм і правил для більш активного використання науково-технічних досягнень та на їх базі оновлення основних фондів підприємств житлово-комунального господарства; розроблення і реалізацію стратегічних планів розвитку підприємств житлово-комунального господарства; утворення енергосервісних компаній у житлово-комунальному господарстві; розроблення і забезпечення виконання програм стимулювання економного використання споживачами питної води і теплової енергії; створення Фонду муніципального розвитку України за участю Міжнародного банку реконструкції та розвитку, цільових фондів енергозбереження на підприємствах житлово-комунального господарства, впровадження довгострокових проектів їх технічного переоснащення на основі лізингу. Заходи з виконання Програми за напрямами розробляються і затверджуються: на державному рівні — Кабінетом Міністрів України; на регіональному рівні — Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями. IV. Етапи виконання Програми Програма виконується у два етапи. На першому етапі (2004 — 2005 роки) передбачається: створення нормативно-правової бази у сфері житлово-комунального господарства; реформування системи управління житлово-комунальним господарством; стабілізація фінансово-економічного стану підприємств житлово-комунального господарства, забезпечення їх беззбитковості; створення сприятливих умов для накопичення інвестиційних ресурсів з метою технічного переоснащення підприємств житлово-комунального господарства та розвитку комунальної інфраструктури; створення передумов для забезпечення населення житлово-комунальними послугами високого рівня і якості; проведення громадських слухань з проблемних питань житлово-комунального господарства, організація висвітлення ходу виконання Програми. На другому етапі (2006 — 2010 роки) передбачається: забезпечення населення житлово-комунальними послугами високого рівня і якості відповідно до вимог національних стандартів, гармонізованих із міжнародними (регіональними); комплексна модернізація та технічне переоснащення підприємств житлово-комунального господарства з метою зменшення ресурсоспоживання і дотримання вимог екологічних нормативів; зменшення диспропорцій щодо рівня і якості житлово-комунальних послуг у населених пунктах; перехід на повне відшкодування споживачами економічно обґрунтованої вартості житлово-комунальних послуг, віднесення витрат на капітальний ремонт житлового будинку до складу витрат, що беруться до уваги під час розрахунку плати за утримання житла (квартирної плати); запровадження надання адресної грошової допомоги (пільги і житлові субсидії) на основі соціальних нормативів. V. Механізм забезпечення виконання Програми Організаційне забезпечення Сприяння взаємодії та забезпечення координації роботи міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності в питаннях виконання Програми, а також коригування передбачених нею заходів відповідно до наявних фінансових, матеріальних та організаційних можливостей здійснює Міжвідомча комісія з реалізації реформи житлово-комунального господарства та регіональні комісії з реформування житлово-комунального господарства. Організацію виконання Програми здійснюють відповідно до своїх повноважень: на державному рівні — центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства; на регіональному рівні — Республіканський комітет по житлово-комунальному господарству Автономної Республіки Крим, управління (головні управління) житлово-комунального господарства місцевих держадміністрацій. Результати реформування житлово-комунального господарства визначаються з допомогою системи індикаторів (показників), що характеризують ефективність його роботи. Перелік необхідних індикаторів (показників) розробляється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань статистики. Форми проведення державних статистичних спостережень та відповідні роз’яснення розробляє і затверджує центральний орган виконавчої влади з питань статистики за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Центральний орган виконавчої влади з питань статистики установлює своїм регіональним управлінням строки подання інформації за затвердженою формою та забезпечує їх узагальнення. Центральні органи виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства та з питань статистики висвітлюють у засобах масової інформації хід виконання Програми. Фінансове забезпечення Фінансове забезпечення виконання Програми здійснюється за рахунок: коштів державного бюджету; коштів місцевих бюджетів (з урахуванням заходів, які фінансуються у рамках інших державних, регіональних і місцевих програм та проектів); коштів підприємств житлово-комунального господарства (за їх згодою); грантів, кредитів міжнародних організацій, благодійних внесків; залучення приватного капіталу шляхом передачі об’єктів житлово-комунального господарства в управління, оренду, концесію; залучення за державної підтримки кредитів вітчизняних комерційних банків. Орієнтовний обсяг фінансового забезпечення, його джерела та розподіл коштів за роками подано в додатку (у цінах 2002 року). Обґрунтування фактичного обсягу фінансування за рахунок державного бюджету подається щороку разом з проектами Державної програми економічного і соціального розвитку та Державного бюджету України на наступний рік центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, іншими виконавцями Програми в установленому порядку. Контроль за виконанням Програми Контроль за виконанням Програми здійснює центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями. Центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства щороку подає Кабінетові Міністрів України інформацію про хід виконання завдань, визначених Програмою. Кабінет Міністрів України щороку інформує Верховну Раду України про стан виконання Програми і у разі потреби за поданням центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства вносить пропозиції щодо коригування завдань Програми. Контроль за використанням бюджетних коштів, спрямованих на забезпечення виконання Програми, здійснюється у порядку, встановленому бюджетним законодавством. VI. Очікувані результати Виконання Програми дасть змогу: забезпечити сталу та ефективну роботу підприємств житлово-комунального господарства, підвищити безпеку систем життєзабезпечення населених пунктів; зменшити до рівня експлуатаційної безпеки знос основних фондів у житлово-комунальному комплексі, знизити витрати та втрати при виробництві житлово-комунальних послуг; поліпшити якість житлово-комунального обслуговування населення; досягти оптимального співвідношення рівня доходів населення і його витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Крім того, до кінця 2010 року передбачається: зменшити на 30 відсотків рівень споживання енергетичних і матеріальних ресурсів; забезпечити 85 відсотків населення послугами з централізованого питного водопостачання; капітально відремонтувати не менш як 150 млн. кв. метрів житлового фонду та знести понад 2 тис. аварійних будинків; відновити близько 10 тис. кілометрів мереж водо-, теплопостачання та водовідведення; провести модернізацію централізованих систем водопостачання та водовідведення загальною потужністю 6 млн. куб. метрів на добу; забезпечити 100-відсоткове обладнання багатоквартирних будинків приладами обліку води та теплової енергії; провести капітальний ремонт вулично-дорожньої мережі протяжністю не менш як 9 тис. кілометрів; побудувати або здійснити реконструкцію 1 тис. полігонів для твердих побутових відходів; провести заходи з інженерного захисту від підтоплення та зсувів на території площею близько 20 тис. гектарів; забезпечити придбання понад 2,5 тис. тролейбусів і трамваїв для оновлення рухомого складу міського електротранспорту. Вывоз мусора растут и утилизация отходов Національна конференція з питань зміни клімату. Что мешает экономить. Автоматизированные системы предоплаты за электроэнергию. Эско №1,2002 - список web-сайтов, освещающих проблемы изменения климата. Актуальні питання енергозбережен. Главная страница -> Технология утилизации Экологически чистая мебель: |
