|
|
Главная страница -> Технология утилизации
Управління енергією - досвідченн. Вывоз мусора. Переработка мусора. Вывоз отходов.Леонид Григорьев Обостренное внимание к проблемам энергетической безопасности в современном мире обычно объясняют политической неустойчивостью в странах-экспортерах нефти, угрозой террористических актов и сложностью взаимоотношений стран-поставщиков и стран-транзита энергоносителей (в основном трубопроводного газа). Разумеется, это беспокойство оправдано в условиях, когда инсургенты (независимо от причин и характера конфликтов) блокируют развитие добычи и экспорта нефти в Нигерии и Ираке. Поставки из Венесуэлы и Ирана сопровождаются политической риторикой, во втором случае видна угроза серьезного конфликта. Да еще некоторые специалисты сомневаются в надежности данных о запасах нефти и газа у ряда крупных стран производителей. Можно представить себе нервозность финансовой и политической элиты стран с высокой и растущей зависимостью от импорта энергии при неопределенности будущих цен и пусть отдаленной, но вполне допустимой по теории вероятности угрозе срыва поставок. Мы полагаем, что мир достиг точки, в которой дальнейшие масштабные инвестиции и сдвиги в энергетической сфере предполагают больше предсказуемости и координации для всех заинтересованных сторон – нечто эквивалентное глобальной энергетической политике. История 20 века показывает сложность балансирования интересов всех основных участников мирового рынка нефти. Изредка кажущееся устойчивым равновесие рынка нарушает тот или иной важный экономический фактор, возврат к новому равновесию может захватить десятилетие. Было неосторожностью упрощать историческую или текущую ситуацию на рынке нефти, сводя ее только к политическим или чисто экономическим вопросам. Тут действует сложный комплекс проблем, основными из которых являются: неравномерность распространения резервов нефти, различия стоимости ее добычи с учетом инвестиций, организация мирового рынка нефти: спотовые цены, игра на фьючерсах и проч., процессы энергосбережения стран потребителей, связанные с уровнем цен и государственной политикой, макроэкономические и налоговые интересы стран производителей, социально-политические особенности стран производителей, специфика интересов нефтяных компаний стран потребителей и производителей. Понимание энергетической безопасности различается довольно очевидным образом между странами-потребителями и поставщиками. Единой глобальной энергетической политики для всех стран мира, богатых и бедных, с частными или государственными энергетическими компаниями, экспортеров и импортеров, конечно, не было и нет. Различие интересов сторон велико не только и даже не столько – в этом урок 90-х годов – по текущим проблемам цен и поставок, сколько по уверенности в будущих поставках, будущих ценах и окупаемости инвестиций. Развитым потребителям-импортерам важны гарантии поставок нефти и газа в долгосрочном плане и при колебаниях цен, не оказывающих шокового характера на экономический рост: энергетическая безопасность – это «доступ к достаточной (по объему), надежной и доступной (по цене) энергии» (определение МЭА). Нефтяное эмбарго 70-х годов породило спотовый рынок нефти, Международное энергетическое агентство и антикризисные запасы нефти в ОЭСР. Мировые экономические кризисы середины 70-ых и особенно начала 80-х гг. при высоких ценах на нефть (еще не побитых в реальном выражении) вызвали столь глубокие изменения в экономической политике, структуре инвестиций и поведении населения, что обусловило огромную экономию энергопотребления на единицу ВВП. На этом объективном основании глобальная нефтяная политика стран ОЭСР увенчалась полным успехом – снижением экспортных цен на нефть в 1986-2000 гг. в среднем до 19 долларов за баррель. За это время роль и вес ОПЕК снизились, а либерализация нефтяных рынков укоренилась. Казалось, все проблемы решены, и длительный экономический подъем 90-х годов в мире шел при довольно низких и сравнительно стабильных (по тогдашним меркам) ценах на нефть. Примерно на 3 п.п. прироста реального ВВП мира приходилось 1 п.п. прироста потребления нефти. Увеличение спроса нефти Китаем уже тогда был значительно, но не создавало проблем, поскольку шла стабилизация потребления нефти в абсолютном выражении в ЕС и Японии. Прирост поставок шел преимущественно из источников вне ОПЕК, а картель обеспечивал прирост предложения по 0,6 мбд ежегодно. Но восстановление и рост добычи нефти в России и СНГ в конце 90-х – начале 2000-х годов компенсировали медленный рост добычи в странах ОПЕК . Даже частичное эмбарго на иракскую нефть не привело до поры до времени к резким осложнениям на рынке. Единой энергетической политики стран ОЭСР не сложилось за пределами повестки дня МЭФ, в частности энергетической безопасности, но основные черты для развитых стран имели много общего. В этот период произошла приостановка развития атомной энергетики в большинстве стран и быстрый сдвиг от угля к газу в структуре потребления развитых стран – крупных потребителей энергии. Эти особенности политики были поддержаны избирателями ведущих демократий, которые при постоянном воздействии экологов, энергетиков склонны поддерживать шаги в сторону более энергоэффективной экономики. Как мы теперь понимаем, иллюзия благополучия имела одно важное последствие, состоявшее в медленном росте инвестиций в добычу нефти. Тут сказалась как умеренная доходность капитальных вложений при цене на нефть в 19 долларов за баррель, ограниченность доступа компаний к новым месторождениям в мире и отсутствие обстановки кризиса, который мобилизовал бы правительственные ресурсы. Давление экологов, организаций гражданского общества подкрепило шаги в сфере борьбы с потеплением климата, выразившиеся в завершении принятия и ратификации Киотского Протокола. Ощущение, что время дорогой нефти ушло навсегда, начало доминировать. Летом 2001 года Дж. Митчел и другие авторы книги «Новая экономика нефти» полагали: «Угроза политических санкций была повернута. Это экспортирующие страны сейчас должны быть озабочены относительно санкций, нацеленных на их внутреннею и внешнюю политику правительствами и общественным мнением в развитых странах» . Даже короткая по времени ситуация «рынка покупателя» вызвала к жизни идею политических санкций со стороны покупателей нефти. Она основывалась на ситуации экономического спада 2000-2002 гг., в ходе которого спрос на нефть в развитых странах стагнировал. Картина мира в новых условиях хорошо выражена в таблице 1 и показывает степень страновых неравномерностей. Вопрос энергетической безопасности стал обостряться по политическим причинам в связи с конфликтами на Ближнем Востоке после 11 сентября 2001 года. Однако на рынке нефти параллельно сложилось скрытое напряжение, которое в условиях подъема 2003-2005 гг. выразилось в ускорении спроса на нефть примерно до 2% в год и исчерпании свободных мощностей по добыче и переработке нефти. Разумеется, тут уже сказался существенный рост спроса Китая при ограниченных возможностях наращивания добычи нефти в России на старых месторождениях. Нехватки нефти все же нет до сих пор, и высокая цена на энергоносители не остановила экономический подъем в мире в 2005 г. Это объяснялось в большой мере дополнительным импортным спросом со стороны стран-производителей энергии на промышленную продукцию развитых стран . Однако возможность дисбаланса на рынке нефти (особенно по политическим причинам) в перспективе, предположение о длительности периода высоких цен на нефть и газ стало доминировать в экономических ожиданиях. Буквально за два года изменилось основание для долгосрочного прогнозирования и представлений об энергетической безопасности. Развитые страны стоят перед комплексным пересмотром своих национальных стратегий и общей энергетической политики при всей условности этого понятия. Выбор вариантов огромен: от возврата к углю (чистые технологии) и атомной энергии при жестких внутриполитических ограничениях в ряде стран до радикального поворота к возобновляемым источникам. То есть энергобезопасность как цель может быть достигнута только комплексными усилиями многих стран. На стороне правительств и компаний стран потребителей лежит несколько крупных задач: быстро определить соответствующие целям пути решения проблем – то есть изменения в энергетической стратегии и политике; найти систему инструментов, обеспечивающих соответствующие капиталовложения и структурные сдвиги внутри стран; найти политически приемлемые методы одобрения и поддержки своих избирателей, которые также вынуждены будут платить за сдвиги какчерез налоги , так и образ жизни при том, что некоторые из решений могут встретить сопротивление (например, атомная энергетика); сформировать приемлемую основу для взаимодействия с другими основными игроками на мировом энергетическом рынке. В Коммюнике Министров Финансов указано: «Для того, чтобы улучшить гладкое функционирование рынков и повысить их стабильность, мы согласились продвинуть вперед работу по укреплению диалога по глобальной энергетической политике между странами-производителями и потребителями и частным сектором.» Можно приветствовать идею диалога по глобальной энергетической политике, поскольку это предполагает учет долгосрочных интересов основных игроков. Вопрос о «гладкости» функционирования рынков при столь высоких ценах, естественно, вызывает вопросы. Во-первых, рынки вырабатывают необычно высокий размах колебаний цен. А во-вторых, насколько при такой организации рынков энергетические компании заинтересованы в тех сдвигах, которые потребуют больших инвестиций и изменении тех условий, которые приносят им высокие доходы. Таблица 2 показывает динамику доходов и курсов акций ведущих компаний мира за 2000-2005 гг. В случае проведения новой энергетической политики в направлении сдвигов в пользу атомной энергии (если позволят политические ограничения) потребуются значительные государственные средства и гарантии для возрождения этой отрасли после двадцатилетнего застоя. Структурный сдвиг в сторону возобновляемых ресурсов, особенно биотоплива потребует соответствующей налоговой структуры, огромных вложений в смену поколений автомобилей и бензозаправок. Технологический прыжок в сторону водородного топлива также требует вложений в исследования, времени и больших инвестиций в смену массы дорогостоящего оборудования. Так что возможности быстрого перехода человечества на более чистые, энергосберегающие технологии и возобновляемые источники энергии существуют при хорошо оркестрированных масштабных усилиях ведущих стран мира. Важно при этом не потерять из виду развивающиеся страны и не углубить разлом по доступу к энергии, ее характеру по чистоте, способу производства и стоимости. Возможности чистых потребителей энергии весьма разнятся по их финансовым возможностям. Странам экспортерам энергии важна предсказуемость цен и доходов. Финансовый крах в России 1998 года был частично побочным продуктом нырка цен к 12 долларам за баррель. Перепады доходов экспортеров нефти (и в меньшей степени – газа) стали результатом специфики «гладкой» работы нефтяных и финансовых рынков. Отражением сдвигов в спросе и ценах стали нелинейные сдвиги в финансовых потоках. Применительно к странам потребителям переход на возобновляемые виды энергии является дополнительным налогом для финансирования соответствующих инвестиций. Но применительно к производителям такие расходы могут быть вычетом из текущих доходов и «вложениями в понижение» своих будущих доходов. В данном случае глобальная энергетическая политика может учитывать интерес производителей к предсказуемости и устойчивости своих доходов. В противном случае нас ожидает длительная нервозность по колебаниям и без того высоких цен или их обрушение наподобие 1986 или 1998 годов с тяжелыми побочными экономическими и социально-политическими проблемами для многих стран. Достаточно взглянуть на Таблицу 3, чтобы понять, как удвоение номинальных экспортных доходов Венесуэлы, Ирана и других производителей (часто это государственные компании) позволяет ставить новые задачи развития. Это огромная ответственность для руководства стран-производителей энергии использовать период больших доходов для решения национальных задач. Вопрос, естественно, остается, что именно понимается под такими задачами, насколько эффективно используются внезапно появившиеся средства. Заметим, что полной рациональности поведения и предвидения в истории не было и в развитых стран. Однако чем выше предсказуемость, согласованность будущего хода событий в области мировых энергетических рынков, тем выше возможности увязать цели развития различных групп стран с прогрессивными сдвигами в самой энергетике. Увязывание интересов развития стран-экспортеров с интересами энергетической безопасности потребителей вместе и представляет собой попытку сформулировать глобальную энергетическую политику, которая должна учитывать объективные долгосрочные интересы основных групп участников. Новая глобальная энергетическая политика может быть сформулирована и будет жизнеспособной только при условии, что (по законам больших систем) ни одна существенная сторона процесса не оказалась в ущемленном состоянии. В наибольшей мере это относится к воздействию неустойчивых цен, определяющихся на спотовых рынках, на масштабные долгосрочные инвестиции в энергетические проекты, будь то атомные, углеводородные, водородные или возобновляемые. Одновременно (или быстро) решить все проблемы мировой энергетики невозможно – тактическая задача – выбрать приоритетные задачи, которые можно решить при существующих стимулах, интересах и финансовых возможностях сторон. В зависимости от выбранных США и ЕС, Китаем и Индией путей решения своих энергетических проблем будут зависеть и условия развития обрабатывающей промышленности, сельского хозяйства мира. Не пытаясь дать полный обзор возможных приложений той или иной энергетической политики, отметим, что инвестиции в модернизацию российской экономики будут зависеть в большой мере от масштабов сдвигов в сторону биотоплива или атомной энергетики. В одном варианте энергетической политики может возрасти мировое производство «топливных сельскохозяйственных культур» с существенным воздействием на аграрные субсидии и отношения в ВТО. В другом варианте повышения энергетической безопасности усиливается роль атомной энергетики, развития сжиженного природного газа (вместо трубопроводного) и средств его доставки. Если раньше группа стран могла найти решение для стабилизации энергетических рынков, то в условиях глобализации и роста масштабов экономических проблем мира необходима именно глобальная политика. Так что решения по энергетической безопасности фактически инициируют формулирование долгосрочной общеприемлемой энергетической стратегии, которая даст серьезный импульс изменению структуры всей мировой экономики в отраслевом и географическом плане. Интересы России в этой сложной комбинации оказываются под воздействием двойственности ее объективного положения в мире: великая держава с высокой степенью ответственности за положение в мире и одновременно страна с уровнем потребления на уровне ведущих развивающихся стран. Огромные внутренние неравномерности развития и потребности в модернизации и обновлении всей экономики в большой мере будут идти за счет доходов от сырьевых (энергетических) секторов. Экологические ограничения, позиция гражданского общества по выбору пути развития должны учитываться в России также, как и в глобальной политике. Россия объективно заинтересована в предсказуемой глобальной энергетической политике для рационального вложения своих ресурсов, для грамотного позиционирования своих энергетических компаний. Она не может позволить себе чрезмерных расходных мероприятий на мировой арене, которые шли бы в ущерб модернизации экономики и благосостоянию граждан или даже выглядели бы таковыми в ущерб социально-политической стабильности. Этот подход должен сбалансировать вклад России в энергетическую безопасность мира и возможности ее возрождения как научно-технической державы. Он является точкой равновесия и оберегает страну как от пренебрежения проблемами мира, так и от чрезмерного напряжения сил страны после многолетнего кризиса и чрезмерных издержек трансформации.
Едвард Вексей, міське управління, Бєльсько-Бяла Ціль: представити ідею управління енергією та її практичне впровадження до міського господарства на прикладі міста Бєльсько-Бяла Функції міста у зв'язку з міською енергетичною системою Можна сперечатися про те, чи місто - в загальному розумінні як municypium (самоуправління), тобто міська влада, що складається з Ради міста, виконкому та управління - повинно займатися енергетичними проблемами. Раніше такої практики не було. Енергія була стратегічним матеріалом, а рішення в справах структури та діяльності енергетичних систем приймалися на найвищих рівнях державної влади. Виконавцями таких рішень були державні підприємства, що отримували фінансування, per saldo, з державного бюджету. Досвід минулого довів, що така система не була справною і приводила до марнування сил та ресурсів. Така система повинна була пасти раніше чи пізніше. Municypium - влада, утворена громадським суспільством - мешканцями міста - має свої обов'язки перед цим суспільством. Ця влада повинна за гроші податників запевнити їм відповідні побутові умови. Однією з цих умов є задоволення енергетичних потрібностей (у загальному зрозумінні) цього суспільства. Місто - municypium в області енергетичної політики може виконувати чотири ролі: 1.Споживач енергії . До міста належать різноманітні будинки та споруди, лікарні, культурні та спортивні об'єкти, мережі освітлення вулиць та ін. Місто мусить вести раціональне енергетичне господарство: зменшувати витрати та вартість. Така діяльність має подвійне значення: по-перше, зменшуються видатки міського бюджету, а по-друге, це добрий приклад для інших споживачів. 2.Виготовлючач та дистриб'ютор. Хоча численні комунальні енергетичні підприємства (електростанції, газові заводи та ін.) під час ліквідації решток капіталізму після ІІ світової війни перейшли у власність держави, до міського майна належать теплові мережі. На сьогоднішній день частіше повстають вимагання рекомуналізації колишнього міського майна. Виступаючи у цій ролі, місто повинно продукувати та достачати енергію якнайдешевше, аби підтримати корисний для мешканців рівень цін в умовах конкурентного ринку. 3.Місто утворює та пильнує урбаністичну систему та міську технічну інфраструктуру, тобто є плановиком міської структури. Відповідний поділ території міста щодо засобів її використання, як доводить практика, має істотний вплив на справність енергичної системи. 4.Місто повинно також бути ініціатором впровадження новин у міській техніці. На цій ділянці знаходиться також іноваторська функція у використанні енергії, також як приклад для інших споживачів. Приклади держав, що мають високий технічний рівень, довели, що впровадження цих функцій допомагає в масштабі цілої країни зекономити приблизно 40% споживаної енергії, не зменшуючи при цьому ані валової продукції, ані комфорту життя громадян. Для осягнення цієї мети служить методологічний інструмент, названий управлінням енергією . Управління енергією - мета, завдання, методика Управління енергією (англ.: energy management, франц.: gestion de l'energie ) полягає у контролюванню та управлінню струменями енергії так, щоби мета діяльності підприємства могла бути осягнута з найменшими стратами на енергію. Реалії нового господарчого життя підтвердили, що у енергетичної галузі існують такі прості істини, про які раніше найчастіше забували, або на які не звертали відповідної уваги: · енергія - це ринковий товар, її можна купувати та продавати; · носії енергії, як і кожний товар, мають свої ціни, що повинні покривати страти виготовлювача та постачальника, але не повинні давати їм можливості здобуття надмірних та необгрунтованих зисків; як показує досвід, найкращий регулятор цін - це права вільного ринку; · споживач не споживає енергоносіїв, він користується з того комфорту, що отримує завдяки споживанню енергії, тобто він є не консументом -споживачем носія, а одержувачем енергетичної послуги; · виконання енергетичної послуги пов'язане з використанням носія енергії, але це використання не мусить бути пропорційним до кількості цієї послуги; досить часто така сама кількість послуги може бути доконана з меншим використанням носія, великі витрати носіїв часто викликані марнотратністю; · зменшення витрат енергії та/або зменшення вартості послуги вимагає виконання капіталовкладень, на які звичайно бракує грошей; · але ... ресурси, про які говориться вище, можна дістати з ощадності від модернізації об'єктів; так народилася ідея так званих револьвінгових (відновлюваних) фондів - інвестування ощадностей, здобутих в результаті підвищення енергетичної ефективності попередніх об'єктів, в модернізацію наступних. Місто Бєльско-Бяла вже кілька років користується з цього механізму повільної, але надійної модернізації елементів міської енергетичної системи. Далі наведено кілька прикладів. ПРИКЛАДИ ПРАКТИЧНОГО ВИКОНАННЯ Місто в ролі споживача -Освітлення вулиць Міська освітлювальна мережа була будована і модернізована разом з містом. До обладнання завжди використовувалася така арматура, яка була на той час доступна. Наприкінці 1992 року мережа мала понад 11 тис. пунктів освітлювання. Найбільш її пунктів було обладнано ртутними та люмінесцентними лампами, тобто джерелами з малою величиною ЕЕ. Потужність системи виносила 3 МВт. Був підготовлений проект комплексної модернізації - головним чином заміна ламп на сучасні, енергоощадні, але сума потрібних капіталовкладень перевищувала можливість міського бюджету. З цього приводу було заплановане провести модернізацію мережі на протязі 10 років, і така модернізація вже кілька років як виконується. В першу чергу були впроваджені зміни до умови з міським енергетичним підприємством, що займається експлуатацією мережі. Замість розрахунку видатків на утримання мережі, як то було раніше, через піднесення ціни споживаної енергії, від 1993 року ці компоненти зостали розділені. Утримання та виконання невеликих ремонтів та направ мережі є предметом окремого контракту. Натомість виставлення рахунків за витрачену енергію виконується за прейскурантом C12b, який має меншу нічну ціну. Така процедура зменшила видатки на енергію приблизно на 33%. Наступний крок полягав на заміні старих неефективних джерел світла на сучасні, енергоощадні. Ця процедура позволила зекономити на модернізованих об'єктах приблизно 50% спожитку енергії, при чому це не зіпсувало якості освітлення. Отримані ощадності в свою чергу були заінвестовані в наступні кроки модернізації, а також використовані до розбудови мережі в нових міських дільницях. У результаті цієї діяльності приріст мережі за цей час приблизно на 20% супроводжувався невеликим зменшенням витрат енергії. Хоча ж питомі кошти (на 1 пункт освітлення) зараз майже у 2 рази більше, але це - наслідок інфляції та росту цін енергії, а не поширення мережі та поліпшення якості освітлення. Від 1993 року в мережі проводиться комп'ютерний моніторинг, завдяки чому можна просліджувати технічні та економічні ефекти впроваджених процедур. -Обігрівання приміщень До міста належить ряд будинків та споруд суспільного призначення (міські служби, культура, спорт та ін.), а також шкіл та об'єктів охорони здоров'я, що перейшли у власність міста у результаті реформи державної адміністрації. Усі ці володіння мають, як правило, старі та малоефективні системи опалення. Для їх модернізації потрібні великі капіталовкладення, на які бюджет міста не має грошів. Поза тим, серед працівників служб експлуатації та утримання цих об'єктів на жаль переважають старі принципи мислення, типові для минулих часів, бракує їм ініціативи та заповзятливості. У пошуках методів впливу на утворення енергетичної свідомості управляючих таких об'єктів проведено кілька експериментальних модернізацій. Це стало можливо без обтяження міського бюджета завдяки включенню цього експерименту до програми ECOS/PHARE Європейської комісії. Результати цього експерименту підтвердили сподівання. На одному з об'єктів (школа № 36 - великий шкільний комплекс з спортивним залом та критим басейном) тільки впровадження пристосування режиму огрівання до розкладу використання приміщень позволило осягнути строк фондовіддачі приблизно 0.7 року. Кошт виконання модернізації 48 тис. злотих приніс вже під час першого опалювального сезону понад 62 тис.злотих ощадності. Місто в ролі виготовлювача та дистриб'ютора Міська теплова мережа - комунальне підприємство ТЕРМА - це комунальна власність, і тільки ця фірма служить безпосередньо до проведення енергетичної політики міста. У місті працює виробник електричної та теплової енергії для міської мережі - Акціонерне товариство ТЕЦ, акціонерний капітал якого належить до державної скарбниці. ТЕЦ продає теплову енергію комунальному підприємству, а супутню електроенергію - центральному дистриб'ютору електроенергії - Польським електричним мережам, А.Т. Електроенергія та газ залишається в компетенції окремих підприємств - акціонерних товариств державної скарбниці, так як і ТЕЦ, а само місто може справляти вплив на їх дії тільки використаючи правові інструменти енергетичного законодавства, про що буде говорено далі. Однак триває тривожний для міста процес повільного витискання КП ТЕРМА з міського ринку постачальників тепла. Причиною цього є банкрутство таких великих споживачів технологічного тепла, як підприємства вовняної промисловості, що колись домінували у місті, а також експансивна діяльність мереж-дистриб'юторів газу, та постачальників сучасних малих котельних з високим ККД. Місто у ролі плановика Правові норми, що діяли перед 4 грудня 1997 р., коли увійшло у життя нове енергетичне законодавство, не давали можливості формування міської енергетики. Нове енергетичне законодавство теоретично переказує місту великі права. Наскільки ці права можуть бути застосовані у практиці, залежить перед усім від двох факторів: · як будуть виглядати виконавчі норми, яких ще нема; · чи міста утворять у організаційній структурі своїх виконкомів чи управлінь служби, відповідні з точки зору компетенції та можливості діяльності, що зможуть виконувати таку функцію. Ще у 1995-1996 рр., тобто задовго перед впровадженням енергетичного законодавства, для міста був приготований енергетичний мастер-план. Цей план - перспектива розвитку міської енергетичної системи з інженерної точки зору для усіх носіїв енергії на найближчі 20 років, тобто до 2015 року. Автори цього плану, воєводське проектне бюро у місті Забже та Датська консалтінгова фірма Bruun & Seorensen з міста Хернінг, виконали оцінку енергетичної потреби кожного з видів енергетичних носіїв, а також представили напрямки розвитку міських енергетичних систем, щоб запевнити ці потреби. Економічна оптимізація розширюваних систем дозволила поділити територію міста на зони переваги різних носіїв (перед усім це стосується до газової та теплової мережі). Цей документ - це основа для приготування перспективних планів використання міської території. З нього користаються відповідні міські служби, а також утворена вже в цьому році нова організаційна одиниця - уповноважений президента міста з питань управління енергією. Найновішим починанням міста-плановика є приготування плану постачання тепла, тобто документа, що вимагає нове енергетичне законодавство. Зараз триває його приготування. Місто у ролі інноватора Досвідчення міста Бєльско-Бяла стало темою великої кількості публікацій, приготованих Товариством Гмін Польська Мережа Energie Cites . Зацікавленість представників численних міських управлінь досвідом Бєльська, а також методологією та інструментами впровадження ушанування енергії, може послужити доказом того, що діяльність міських служб з Бєльська була принаймні натхненням для інших. У самому місті Бєльсько-Бяла продовжується процес використання результатів доконаних починань до обудження енергетичної свідомості керівництва. Ця діяльність, якщо говорити про численні школи, допомагає у будові від самої основи комплексної енергетичної бази даних будинків шкіл. До праці над утворенням бази підключений технічний персонал шкіл. Для тих людей часто це буває першою можливістю комплексного підходу до енергетичного господарства об'єкту, який вони обслуговують, та порівняння його параметрів з параметрами інших об'єктів. Кінцеві зауваження Від доповіді, у назві якої зустрічаються слова ушанування енергії або більш сучасні управління енергії , слухачі чекають звичайно інформації про новинки типу теплових насосів, використання сонячної енергії, біомаси та ін. Люди знають, що наше енергетичне господарство має багато марнотратства, а чекають на чудесні технічні рішення. Коли виявляється, що це дорого та неефективно, тому не має сенсу виготовляти тепло дорогими методами, щоб потім марнотратити, ми шукаємо рішень у модернізації існуючих систем. Для цього, як правило, потрібні великі ресурси. Так утворюється замкнуте коло: платимо високі рахунки тому, що не маємо ресурсів на модернізацію, яка дозволить нам платити менше. Щоб розірвати це коло, потрібне рішуче втручання - треба виконати перший крок модернізації, навіть невеликий. Отримана ощадність повинна стати базою для утворення револьвінгового (відновлюваного) фонду модернізації (якщо не буде з'їдена , тобто не буде призначена для рішення іншого завдання). Для поправлення енергетичної ефективності, справності використання носіїв енергії з метою виконання енергетичної послуги, потрібні знання, свідомість та рішучі дії. Цю ситуацію виразно ілюструє гасло енергетична ефективність розпочинається у голові (Хелен Кармасин, Віденський енергетичний форум, 1996 р.). Практика більшості держав доводить, що перші 20% заощадженої енергії отримуються тільки завдяки упорядкуванню енергетичної господарки : виправлення помилково сформульованих контрактів, ліквідація помилок вимірювань та обчислень та ін. Це дає можливість отримати прибутки без капіталовкладень і це може стати початком револьвінгу. А потім справа розпочинає котитися сама, і треба тільки не загальмувати її помилковими інвестиціями. Але це вже осібна справа. Вывоз мусора окружающей и утилизация отходов Трансформатори. Хроническая болезнь края. Финские инструменты финансирован. Стратегія та основні завдання. Національна конференція з питань зміни клімату. Главная страница -> Технология утилизации Экологически чистая мебель: |
